1. Основні функціональні можливості аск тп.

При створені АСК ТП повинна бути визначена конкретна мета її функціонування і роль яку вона виконує в загальній структурі керуванням підприємством.

Досягнення поставленої мети і виконання заданої ролі АСК ТП здійснюється при допомозі виконання сукупності таких основних функцій: інформаційно-обчислювальних, керуючих.

До інформаційно-обчислювальних функцій відносять:

1) збирання, первинне математичне оброблення і зберігання технічної і технологічної інформації;

2) непрямі вимірювання параметрів процесу і стану технологічного обладнання;

3) сигналізація про стан технологічного процесу технологічного обладнання;

4) розрахунок техніко-економічних і експлуатаційних показників технологічного процесу і роботи технологічного обладнання;

5) приготування інформації для вищих і суміжних систем і рівнів керування;

6) реєстрація параметрів ТП, стану технологічного обладнання і результатів розрахунків;

7) контроль і реєстрація відхилень параметрів процесу і стану обладнання від заданого;

8) аналіз спрацювання блокування і захист технологічного обладнання;

9) діагностування і прогнозування ходу технологічного процесу, стану технологічного обладнання і комплексу технічних засобів АСУ ТП.

10) Оперативне відображення інформації і рекомендації ведення технологічного процесу і керування технологічним обладнанням.

11) Виконання процедур автоматичного обліку інформацією з вищими і суміжними системами керування.

До керуючих функцій відносять:

1. Регулювання окремих параметрів ТП.

2. Однотактне логічне керування (виконання блокувань, захист системи).

3. Каскадне регулювання.

4. Багатозв’язане регулювання.

5. Виконання програмних і логічних операцій дискретного керування процесом і обладнанням.

6. Оптимальне керування ТП в цілому з адаптацією системи керування.

Класифікація асу тп

За характером виробництва (ТП):

Неперервне виробництво:

- визначається функціонуванням технологічного обладнання;

- керування зводиться до оптимізації технологічних режимів.

Дискретне виробництво:

- визначається матеріальними потоками, які є неоднорідні і мають складну структуру;

- керування має чітко організаційно-технологічний характер;

- в загальному випадку вони включають операції: заготівельні і збираючі.

Задачі керування виробництвом можна показати у вигляді ієрархічної системи, на нижньому рівні якої знаходяться задачі оптимізації технологічних режимів виробничих ланок, а наступні рівні утворюють задачі оперативного розподілу (диспетчерування) матеріальними потоками і задачі оптимального планування виробництвом.

Неперервне виробництво відрізняється тим, що матеріальний потік, який проходить через технологічне обладнання отримує там в кожний момент часу зміни своїх властивостей, є нерозривним.

В дискретному виробництві перетворення вхідних компонентів протікає циклічно і готова продукція випускається партіями. Кожний цикл одержання вихідного продукту або партії включає час, який затрачується на приведення технологічного обладнання в початковий стан. На протязі того часу обладнання простоює і ці втрати є незворотні.

За ієрархічним рівнем

За інформаційною потужністю – визначається кількістю технологічних змінних, що контролюються.

За рівнем функціональної надійності

За типом функціонування (рівнем автономності)

АСУТП представляют собой системы управления, качественно отличные от систем автоматического регулирования (САР), предназначенных для стабилизации режимов процессов и агрегатов.

Основная цель САР − оптимальная отработка задания, обеспечивающего стабилизацию требуемой физической величины или технологического параметра. При этом значение задания считается известным и может быть как постоянным, так и изменяющимся по заранее известному закону.

Структура АСУТП, в отличие от САР, предполагает непременное участие человека – оператора в принятии решений по управлению объектом. Структура АСУТП обязательно включает контур формирования оператором управляющих воздействий, поскольку цель АСУТП – реализация оптимального режима работы объекта.

Критериями оптимальности технологических режимов, как правило, являются технико!экономические показатели (к.п.д., удельные расходы сырья, энергии, топлива, себестоимость

продукции), которые обычно не могут быть непосредственно измерены, а получаются в результате соответствующих вычислительных процедур.