96.Принципи права єс.

Принципи ЄП характеризують своєрідність даної системи права, її взаємовідносини із іншими системами права. До них можна віднести:

1. Незалежність європейського права.

2.Примат над національним правом – першість у застосуванні порівняльно з національним правом.

3. Безпосередність застосування означає, що нормативні правові акти Спільнот є нормою прямої дії в країнах-членах без необхідності їх ратифікації чи інкорпорації з національним правом.

4.Принцип рівності (заборона дискримінації)Принцип рівності означає, що жоден громадянин ЄС не може бути дискримінований з огляду на його громадянство, стать, расу, етнічне походження, релігію, переконання, фізичні чи психічні недоліки, а також вік чи сексуальну орієнтацію.

5. Принцип солідарності. Принцип солідарності з одного боку означає, що країни-члени не можуть не виконувати права Спільнот, думаючи про свої національні інтереси, а з іншого - мусять робити все можливе, щоб постанови права Спільнот реалізувати якнайкраще.

6. Принцип Субсидіарності означає, що справи, до яких Спільнота не має виключної компетенції, не можуть реалізовуватися , поки країна-член може самостійно досягти дану ціль, принаймні так само добре, як би це могла зробити Спільнота.

97.Джерела права ЄС. До джерел ЄП слід віднести: міжнародні договори (конвенції), в тому числі й установчі, нормативно-правові акти ЄС, загальні принципи права. Спірним залишається питання про судові рішення Суду Європ співтовариств, Установчі договори належать до “первинного права”-всі розроблені внаслідок міжурядових дій і ратифіковані національними законодавчими органами відповідно до своїх конституційних процедур документи, якими керується Союз. Відповідно, до цієї категорії слід віднести:-засновницькі договори, Договори про заснування ЄОВС та Євроатому, про ЄС; -важливі міжнародні договори, Єдиний Європейський Акт, Бюджетний договір 1975р., Договір про об’єднання 1965р.,-різноманітні протоколи і схожі додатки до договорів (такі як Соціальний протокол і Протокол про економічне та соціальне зближення до Договору про ЄС).Установчі договори прийнято вважати актами прямої дії в тому розумінні, що їх положення діють незалежно від прийняття національних актів імплементації.Важливу групу джерел ЄП складають нормативно-правові акти ЄС. Вони відносяться до вторинного (похідного) права. Відповідно до положень ст.189 Угоди про ЄС. до них відносяться регламенти, директиви та рішення. Регламенти визначені як акти, що мають “загальне застосування” і є цілком обов’язковими в усіх своїх елементах, мають пряму дію в усіх державах-членах. Тому вони застосовуються до всіх осіб та утворень, які відповідно до права ЄС володіють правосуб’єктністю, а саме держав-членів, фізичних та юридичних осіб.Директиви є обов’язковими щодо результатів, що мають бути досягнуті. Адресовані всім державам-членам, публікуються в “Офіційному віснику ЄС” і набирають чинності із зазначеної в них дати, якщо ж її не вказано, на 20 день після опублікування. Інші директиви мають бути повідомлені адресату (державі-члену) і набирають чинності на момент такого повідомлення. Рішення є обов’язковими в усіх своїх елементах для тих, кому вони адресовані. Тому вони являють собою індивідуальні норми, адресатами яких можуть бути як держави-члени, так і юридичні особи. Рішення повинні бути повідомлені адресатові та набувають чинності з моменту такого повідомлення. До джерел права ЄС відносять також загальні принципи права, що активно використовуються Судом ЄС.

98.Первинне і похідне право. Первинне право-це частина ЄП, яка була вироблена безпосередньо країнами-членами.Вторинне право-це ті правові акти, які були вироблені інституціями ЄС на основі первинного права. Первинне право має пріоритет над вторинним, тобто вторинне право має відповідати первинному.До джерел ЄП належать також загальні принципи права, договори з 3 країнами (тими, що не є членами ЄС), вироки Європ Суду. Первинне зако-во включає в себе такі документи:1)засновницькі договори, якими є Договори про заснування Європ Співтовариства, Європ співтовариства вугілля та сталі та Євроатому;2)важливі документи, такі як Єдиний європ акт, Договір(Маастрихтський) про заснування ЄС, Бюджетний договір 1975р., Договір про об’єднання 1965р., Статут Європейського інвестиційного банку, різноманітні акти та договори про приєднання. У більшості випадків ці докуме тягли за собою внесення поправок до основоположних Договорів; 3)різноманітні протоколи і схожі додатки до договорів (такі як Соціальний протокол і Протокол про економ та соціал зближення до Договору про заснування ЄС);4) конвенції та ін докум, укладені між державами-членами, деякі важливі акти законодавства Співтовариства. Наочним прикладом цього виду докум можна назвати Брюссельську конвенцію 1968р.Про взаємне визнання судових рішень. Вторинне право включає в себе:1)Регламенти. Ст.189 Договору про заснування Європ Співтовариства описує їх як такі, що мають „загальне застосування” і є цілком обов’язковими у всіх своїх елементах та мають пряму дію в усіх державах-членах. 2)Директиви є обов’язковими щодо результатів, що мають бути досягнуті, для кожної держави-члена, якій вони адресовані. 3)Рішення є обов’язковими в усіх своїх елементах для тих, кому вони адресовані. Тому вони являють собою індивідуальні норми, адресатами яких можуть бути як держави-члени, так і приватні особи.