55. Поняття і й основні риси міжн повітряного права.

Міжнародне повітряне право-сукупність норм, що регулюють відносини держав у сфері використання повітряного простору, організації повітряних сполучень, комерційної діяльності і забезпечення безпеки цивільної авіації.

ПРЕДМЕТ РЕГУЛЮВАННЯ

ІНОЗЕМНІ ПОЛЬОТИ В СУВЕРЕННОМУ ПОВІТРЯНОМУ ПРОСТОРІ ДЕРЖАВ, ЩО ДОЗВОЛИЛИ ТАКІ ПОЛЬОТИ

ПОЛЬОТИ В МІЖНАРОДНОМУ ПОВІТРЯНОМУ ПРОСТОРІ

СПІВРОБІТНИЦТВО ДЕРЖАВ У ВИКОРИСТАННІ ПОВІТРЯНОГО ПРОСТОРУ

БЕЗПЕКА МІЖНАРОДНИХ ПОВІТРЯНИХ ПОЛЬОТІВ І РЕЖИМ ПОВІТРЯНОГО ПРОСТОРУ

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ПОВІТРЯНОГО ПРОСТОРУ ВІД ЗАБРУДНЕННЯ

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ПОВІТРЯНОГО ПРАВА

ПРИНЦИПИ МПП

-свобода польотів у міжнародному повітряному просторі

-повага суверенітету держави над її повітряним простором

-визнання національності судна на основі його реєстрації

-забезпечення безпеки міжнародних повітряних сполучень

-захист повітряних суден від актів незаконного втручання

-відшкодування збитку, заподіяного повітряним суднам

56.Правовий режим між.повітр права. МПП можна визначити як галузь МП, що регулює відносини між суб’єктами МП у зв’язку з використанням повітр простору з метою міжнар повітр польотів.Предметом регулювання МПП є насамперед правопорядок, взаємовигідне використання повітр простору з метою міжнар повітр польотів. Багато міжнар-правових норм, що визначають режим повітр простору, як правило, мають кінцевим адресатом не тільки самі держави, але й численних інших власників авіаційної техніки. Це накладає на держави обов’язок забезпечити однакове дотримання норм повітр права своїми фіз та юр особами. МПП ґрунтується на тих самих принципах, що і загальне МП, але має свої галузеві принципи: поваги повного та виняткового суверенітету держав у межах їхнього повітр простору; свободи відкритого повітряного простору; забезпечення безпеки міжнар цивільної авіації.Найважливіш інститутами МПП є інститут міжнар польотів, інститут безпеки цивіл авіації. Міжнар-правове регулювання користування повітр простором міститься в декількох міжнар договорах. 7.12 1944р. в Чикаго були підписані Конвенція про міжнар цивіл авіацію, Угода про міжнар транзитне повітряне сполучення й Угода про міжнар повітр транспорт, що поклали кінець деякій правовій невизначеності, що зберігалася в питаннях міжнар регулювання повітр сполучень.Підтвердивши повний і винятковий суверенітет держав над своїм повітр простором (ст.1 Чиказької конвенції), угоди визнають існування на основі взаємності 5 так званих свобод повітря, що включають: транзитні безпосадочні польоти через територію іноземної держави; посадку в аеропортах на чужій території з некомерційними цілями– для техогляду, заправлення пальним тощо;висадження на чужій території пасажирів і вивантаження привезеного зі своєї території багажу, вантажів і пошти; прийняття на борт для перевезення на свою територію пасажирів, пошти і багажу з території іноземної держави; доставку на територію іноземної держави з будь-яких третіх країн пасажирів, пошти, багажу, а також прийняття на борт пасажирів, пошти і багажу для доставки їх у будь-яку третю державу.Чиказька конвенція визначає також порядок здійснення регулярних і нерегулярних польотів цивіл авіації, питання реєстрації повітряних суден і їхньої національної приналежності, вимоги до екіпажів, а також деякі інші питання міжнар цивільн повітр транспорту.Крім Чиказької конвенції, що є основним кодифікованим актом у цій галузі, правовий режим повітряного простору регулюється й іншими міжнародними договорами.У 1929р. у Варшаві було підписано Конвенцію для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнар повітр перевезень. Її було доповнено Гаазьким протоколом 55р. про вимоги до оформлення перевізної документації. У 71, 75рр у ці документи були внесені значні зміни Гватемальським протоколом і Монреальськими протоколами. Гвадалахарська конвенція 61р. поширила положення Варшавської конвенції на випадки, коли юр і фактичний перевізники не збігаються.У 48р. в Женеві була прийнята Конвенція про міжнародне визнання прав на повітряне судно. За умови, що ці права мають бути встановлені та зареєстровані відповідно до законодавства держави реєстрації повітряного судна, вони включають: право власності, право власника судна придбати його у власність за договором купівлі-продажу; право користування судном за договором довгострокової (більш 6 міс) оренди; іпотеку, заставу й ін. аналогічні права, що виникають за згодою сторін для забезпечення боргу, а також право на винагороду за пошук і порятунок повітряного судна та питання накладення арешту і примусового продажу.Римська конвенція 52р.,Монреальський протокол до неї 78р. установили умови відшкодування збитків, заподіяних іноземним повітр судном на поверхні третім особам, і страхування відпов-сті.