2. Зміна строку платежу.

Цей метод передбачає маніпулювання строками здійснення розрахунків, при різких змінах курсів валюти ціни або валюти платежу. Найбільш вживані тактики платежу:

• дострокова оплата товарів та послуг;

• прискорена чи затримана репатріація прибутків, погашення основної суми кредиту, виплата процентів та дивідендів;

• регулювання строків конверсії виручки отримувачем, інвалютних засобів в національну валюту.

3. Форвардні угоди.

4. Операції "своп".

5. Опціонні угоди.

5. Фінансові ф'ючерси.

6. Кредитування та інвестування в іноземній валюті.

Використовується для довгострокового страхування валютних ризиків.

Наприклад, якщо компанія, згідно заключеного контракту, повинна отримати певну суму у валюті, курс якої може впасти, то їй слід звернутися за позикою в тій же валюті, і розпочати використовувати її як інвестиційний капітал. Звичайно, що сума процентів не повинна перевищувати очікуваного рівня падіння курсу. Таку техніку може використовувати і платник.

8. Реструктуризація валютної заборгованості.

Застосовується в тому випадку, коли є відповідна заборгованість у "зростаючій " валюті (наприклад, фунт стерлінґів), погашення якої передбачалось за рахунок майбутніх надходжень валюти, курс якої має тенденцію до зниження (долар США). В такому випадку, слід взяти "овердрафт", понад залишок на валютному рахунку - відповідну суму в доларах і теміново обміняти її на ринку "спот" на фунти стерлінґи, якими і погасити відповідну суму заборгованості в тій ж валюті. Сума боргу при цьому не зміниться, але поміняється його структура. Тепер вона буде виражатися в тій же самій валюті, що і дебіторська заборгованість. Реструктуризація валютної заборгованості повністю знищує валютний ризик.

9. Для того щоб застрахуватися або уникнути валютного ризику банки, так само як і не фінансові компанії, можуть здійснювати паралельне кредитування один одного. Паралельні кредити, в яких дві сторони в двох різних країнах погоджуються надати рівновеликі кредити з однаковими строками погашення, але виражені в відповідних валютах (частіше національних), місцевому позичальнику, вказаному іноземною стороною. Звичайно, такі позики можуть розглядатися як угоди "своп" з покупкою валюти на умовах "спот" з одночасним продажем "форвард". Хоча сам період хеджування може тривати і довше, ніж на ринку "форвардних" угод.

На відміну від паралельних кредитів, "свопи" не включають платіж процентів.

10. Операція лізинг.

11. Дисконтування платіжних вимог .

Дисконтування платіжних вимог іноземній валюті, яке можна розглядати як різновид дисконту векселів, представляє собою переуступку банку права до -запитання заборгованості в іноземній валюті, в замін на негайну виплату банком відповідної суми в національній (або іншій іноземній валюті). Подібні операції називаються "а - форте"(франц. - повністю) або форфетування.

12. «Валютний кошик».

Представляє собою набір валют, які взяті у відповідних пропорціях. В таку корзину, якщо метою її використання є хеджування, підбираються валюти, курси яких плавають в протилежних напрямках, взаємно врівноважуючи корзину, роблячи її більш стабільною. На приклад, входять такі валюти як долар, фунт стерлінґів, євро, ієна.

Хеджування здійснюється шляхом включення в торговий або кредитний договір " мультивалютної оговорки" , у відповідності до якої сума грошового зобов'язання перераховуються в залежності від зміни курсового співвідношення між валютою платежу та відповідною "валютною корзиною". "Корзина" як метод визначення середньо зваженого курсу валюти платежу по - відношенню до визначеного набору валют понижує ймовірність різкої зміни суми платежу. При цьому, з точки зору валютного ризику, обидва контрагента опиняються в однакових умовах.