1.3. Форми дцп

Залежно від переважного характеру рухових розладів виділяють різні форми дитячих церебральних паралічів.

Гіперкінетична форма виявляється різними гіперкінезами з паралічами і парезами або без них. Відзначаються мовні порушення у вигляді гіперкінетичної дизартрії. Інтелект, як правило, збережений, і це дає можливість проводити медичну і соціальну реабілітацію.

Атонічно-астатична форма характеризується сполученням патологічних тонічних рефлексів з парезами і низьким тонусом м'язів. У багатьох хворих спостерігаються мовні розлади та олігофренія. Діти з цією формою захворювання тривало лікуються в стаціонарах, школах-інтернатах, санаторіях.

Геміпаретична форма розвивається переважно у новонароджених. Більше вражена одна з верхніх кінцівок, спостерігається уповільнення її росту. Можуть зустрічатися мовні розлади. У 25-35% дітей при цій формі має місце олігофренія в ступені дебільності, рідше імбецильності, в 45-50% – вторинна затримка психічного розвитку, переборна при своєчасно початій відновній терапії. Діти здатні до навчання, адаптуються до праці. Лікування, реабілітація здійснюється в стаціонарі, інтернатах і санаторіях.[10]

Спастична диплегія (хвороба Літтла) - форма, при якій переважно уражаються ноги. У дітей можуть спостерігатися затримка психічного розвитку, мовні розлади, порушення статики і локомоції. Пацієнти з помірною олігофренією навчаються за програмою шкіл для розумово відсталих дітей. Вони можуть навчитися самообслуговуванню, письма, оволодіти деякими трудовими навичками. Ця форма захворювання дозволяє сподіватися на усунення психічних і мовних розладів, менш сприятливий прогноз відновлення статики і локомоції. Такі діти лікуються протягом багатьох років в стаціонарах, санаторіях, школах-інтернатах.

Подвійна геміплегія характеризується важким тетрапарезом, переважає ригідність м'язів, виражена олігофренія. Медична реабілітація проводиться до трирічного віку.[19]

Таким чином, в ході написання першого розділу можна відокремлити наступне: термін "дитячий церебральний параліч" (ДЦП) об'єднує групу різних по клінічних проявах синдромів, які виникають в результаті недорозвитку мозку і його ушкодження на різних етапах онтогенезу і характеризуються нездатністю зберігати нормальну позу і виконувати довільні рухи.

Дитячий церебральний параліч розвивається внаслідок уражень головного мозку – внутрішньоутробного, при пологах, а також в період новонародженості, тобто коли основні структури мозку ще не дозріли.

В основі клінічної картини дитячого церебрального паралічу лежать рухові розлади, що формуються за типом паралічів і парезів, рідше гіперкінези, атаксії, а також різні порушення мови і психіки.

Складний патогенез внутрішньоутробного й родового ураження мозку спричиняє за собою і різноманіття клінічних проявів. Виділяють три стадії захворювання:

1. рання стадія – гострі порушення гемо- і ліквородинаміки, що виникли в плода з внутрішньоутробним ураженням мозку або в процесі пологів;

2. початкова резидуальна або початкова резидуально-хронічна стадія – починається після закінчення гострих явищ;

3. кінцева резидуальна стадія – характеризується остаточним оформленням патологічного рухового стереотипу, організацією контрактур і деформацій.

Залежно від переважного характеру рухових розладів виділяють різні форми дитячих церебральних паралічів: гіперкінетична форма, атонічно-астатична форма, геміпаретична форма, спастична диплегія (хвороба Літтла), подвійна геміплегія.

РОЗДІЛ 2. Інноваційні технології корекційно-компенсаторного впливу, що використовуються для лікування дітей з ДЦП