Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекции для ЗФ.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
05.12.2018
Размер:
205.82 Кб
Скачать

Тема 1.5. Кон’юнктура ринку промислової продукції

Кон’юнктура ринку – економічна ситуація, що склалася, включає співвідношення між попитом і пропозицією, рухом цін і товарних запасів, портфель замовлень за галузями та інші економічними показниками. Іншими словами, кон’юнктура ринку – це конкретна ситуація, що склалася на ринку на даний момент або обмежений відрізок часу, а також сукупність умов, які цю ситуацію визначають.

Всі показники кон’юнктури можна представити у вигляді чотирьох груп:

  1. показники матеріального виробництва, що характеризують пропозицію товару;

  2. показники попиту на товари;

  3. показники валютної і кредитно-грошової ситуації, що характеризують як пропозицію, так і попит;

  4. ціни, як найбільш концентровані показники.

Показники матеріального виробництва. До цих показників відносяться дані про промислове виробництво товарів, які можна класифікувати таким чином.

  • абсолютні показники (натуральні і вартісні);

  • відносні показники (індекси, темпи зростання та ін.);

  • непрямі показники обсяг або портфель замовлень, динаміку завантаження виробничих потужностей, обсяг інвестицій і навіть рівень зайнятості у відповідній галузі і т. д..

Показники попиту на товари. Ці показники відображають характер споживання на ринку споживчих товарів і включають дані про оптову і роздрібну торгівлю, рух товарних запасів, обсяг внутрішніх перевезень вантажів.

Показники валютної і кредитно-грошової ситуації. Для оцінки кон’юнктури ринку на галузевому і національних рівнях важлива роль належить показникам валютної і кредитно-грошової ситуації: курси акцій, величини облікового відсотку, кількість банкрутств і т. п.

Показники ціни. Вони є найважливішим показником кон’юнктури. Ціни можна розділити на дві групи: абсолютні, які характеризують рівень і зміну цін в грошовому виразі на конкретні вироби, і відносні, такі, що характеризують зміну цін в часі (індекси). У динаміці цін відбивається рух всіх інших показників і чинників, що впливають на них.

Тема 1.6. Конкуренція на промислових ринках

Конкуренція – це суперництво, економічна боротьба, змагання між продавцями – виробниками за право здобуття максимального прибутку і між покупцями при покупці товарів за велику вигоду.

Конкуренція виконує в ринковій економіці наступні функції:

- функція регулювання;

- функція мотивації;

- функція розподілу;

- функція контролю.

Функція регулювання. Для того, щоби утриматися в боротьбі, підприємець має пропонувати вироби, яким віддає перевагу споживач.

Функція мотивації. Для підприємця конкуренція означає шанс та ризик одночасно:

Функція розподілу. Конкуренція не тільки включає стимули до вищої продуктивності, але і дозволяє розподіляти доход серед підприємств і домашніх господарств у відповідності з їхнім ефективним внеском.

Функція контролю. Конкуренція обмежує й контролює економічну потужність кожного підприємства.

Прийнято розрізняти такі форми конкуренції:

  • міжгалузева;

  • внутрішньогалузева;

  • чиста;

  • олігополістична;

  • монополістична.

Міжгалузева конкуренція являє собою суперництво виробників різних галузей за більш прибуткове застосування капіталу. Вона ведеться шляхом переливання капіталу з однієї галузі в іншу, з менш прибуткової до більш прибуткової.

Внутрішньогалузева конкуренція становить собою суперництво виробників всередині кожної галузі за одержання прибутку.

До досконалої (чистої) конкуренції відносяться внутрішньогалузева конкуренція (між виробниками однорідної продукції) і міжгалузева конкуренція (між виробниками різних товарів).

Олігополія – це ринок, на якому домінує декілька крупних фірм, тобто декілька продавців протистоять безлічі покупців.

Монополістична конкуренція – це ринкова ситуація, коли численні продавці продають схожі товари, прагнучи додати їм реальні або уявні унікальні якості.

Форми конкурентної боротьби

1. Цінова конкуренція. Вона здійснюється багатьма способами: зниженням цін, локальними змінами цін, сезонними розпродажами, наданням більшого обсягу послуг за існуючими цінами, подовженням термінів споживчого кредиту тощо.

2. Нецінова конкуренція. Надходження на ринок продукції більш високої якості або нової споживчої вартості.

3. Сумлінна конкуренція. Основними методами сумлінної конкуренції є:

- зниження цін («війна цін»);

- підвищення якості продукції;

- розвиток до- й післяпродажного обслуговування;

- створення нових товарів і послуг з використанням досягнень НТП тощо.

4. Несумлінна конкуренція. Але поряд з методами сумлінної конкуренції існують і інші, менш законні, методи ведіння конкурентної боротьби – так звана несумлінна конкуренція. Основними методами несумлінної конкуренції є:

- економічне (промислове) шпигунство;

- підробка продукції конкурентів;

- підкуп і шантаж;

- обдурювання споживачів;

- махінації з діловою звітністю;

- валютні махінації;

- приховування дефектів тощо.