2.2.Інфляційні процеси в українській економіці за 2011 рік

Інфляція в Україні в 2010 році зменшилася до 9,1% з 12,3% у 2009 році. По висновкам 2011 року уряд прогнозує інфляції на рівні 8,9%. Як повідомлялося, за підсумками першого півріччя, ВВП України збільшилося на 6,3%, а інфляція за перші 7 місяців склала 3,1%.

Продукція видобувної промисловості у січні подорожчала на 2,9%. У добуванні корисних копалин ,крім паливно-енергетичних, ціни підвищились на 3,2% , при цьому продукція підприємств з добутку залізних руд подорожчала на 3,2%.

У виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів продукція подорожчала на 0,8%,у т.ч. у виробництві цукру – на 5,5%, борошномельно-круп`яних продуктів – на 4,5%,олії та тваринних жирів - 1,4%, переробні та консервовані овочі та фрукти –на 1,3%. Разом з тим у виробництві м` яса відбулося здешевлення продукції на 2,5%.

У виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води тарифи підвищилися на 0,3%,при цьому тарифи на теплоенергію зросли на 8,8%, електроенергію - знизилися на 0,7 %.

Щодо 2012 року то уряд прогнозує в 2012 році очікується прискорене зростання до 4,8%, тоді як у квітні цього року МВФ був трохи більш оптимістичний – 4,9%.

У 2012 році Альєр прогнозує уповільнення темпів росту ВВП в Україні до 3,5- 4% за підсумками року, передає українське інформагентство УНІАН . При цьому,на його думку,рівень інфляції у 2012 році залишиться на рівні менше 10%. За прогнозами Альєра , дефіцит платіжного балансу України в цьому році склав 4,5%ВВП, в 2012 – 5,5%. В цілому голова представництва МВФ в Україні

вважає ,що в 2012 році можна чекати погіршення загальної економічної ситуації в Україні, а в 2012 уповільнення її темпів до 7,9%. Ріст ВВП в 2011р. на рівні 4,5%,а 2012 -5%.

2.3Соціально-економічні наслідки інфляційних процесів

Головними соціально-економічними наслідками інфляції є: перерозподіл доходів, прихована державна конфіскація грошей у населення через податки, прискорена матеріалізація грошей, падіння реальної процентної ставки на капітал. Інфляція призводить до відчутних наслідків у багатьох сферах суспільного життя ,насамперед у соціальній та економічній. Якраз через ці наслідки, усієї громадськості інфляція постійно перебуває в центрі суспільної уваги , викликає занепокоєння в підприємниці,політиків.

Наслідки інфляції різноманітні, суперечливі і полягають у наступному: Інфляція приводить до перерозподілу національного доходу і багатства між різними групами суспільства, економічними і соціальними інститутами довільним образом. Кошти перерозподіляються від приватного сектора (фірми, домогосподарства) до держави. Дефіцит державного бюджету, що є одним з факторів інфляції, покривається через інфляційний податок. Його сплачують усі власники реальних грошових залишків. Сплачується він автоматично, оскільки грошовий капітал знецінюється під час інфляції. Інфляційний податок показує зниження вартості реальних грошових залишків.

Інший канал перерозподілу доходів на користь держави виникає з монопольного права друкувати гроші. Різниця між сумою номіналів додатково випущених банкнот і витратами на їхнє друкування називається сеньйоражем. Він дорівнює кількості реальних ресурсів, що може одержати держава на надруковані гроші. Сеньйораж дорівнює інфляційному податку, коли населення підтримує постійною реальну вартість своїх грошових залишків.

Особи, що мають фіксовані доходи, несуть утрати від інфляції в результаті зниження реальних доходів. Групи, що одержують індексовані доходи, захищені від інфляції настільки, наскільки система індексації доходів дозволяє їм зберегти реальний заробіток. Продавці товарів і ресурсів, що займають монопольне положення на ринку, можуть збільшити свій реальний дохід. Зрозуміло, що чим не очікуваніше , швидше і не збалансованіше по відношенню один до одного ростуть ціни, тим краще для одних і гірше для інших. Власники реальних активів (нерухомості, антикваріату, витворів мистецтва, коштовностей і т.п.) найбільш захищені від інфляції, оскільки ріст цін на ці товари обганяє загальний рівень інфляції в країні. При незмінній процентній ставці в результаті несподіваної інфляції завжди програють кредитори і виграють позичальники.

Це виникає через вiдмiності у активах i пасивах, якими володіють люди. Для індивіда, що отримав позику i має вносити по ній щорічний (або щомісячний) платіж згідно зі ставкою проценту, інфляція фактично є моментом позитивним.

В цілому непередбачена інфляція перерозподіляє багатство від кредиторів до боржників, а непередбачене зниження темпів інфляції дає протилежний ефект. Інфляція є головним чинником, що впливає на відсоткові ставки, оскільки під її дією змінюється купівельна спроможність грошових одиниць i зменшується реальна прибутковість інвестицій. Намагаючись зменшити втрати, банки підвищують ставку позичкового відсотка. Це у свою чергу зменшує обсяг інвестицій у виробництво. Збереження такої ситуації в довгостроковому аспекті приведе до скорочення реального обсягу ВНП і прискоренню інфляції. При прогресивній системі оподатковування інфляція сприяє підвищеному вилученню засобів у домогосподарств. Оскільки інфляція приводить до знецінення нагромаджень у грошовій формі, то здійснюється перерозподіл накопичених доходів від старих до молодих членів суспільства.

Високі темпи інфляції і різкі зміни структури цін ускладнюють планування (особливо довгострокове) фірм і домогосподарств. У результаті збільшується невизначеність і ризик ведення бізнесу. Платою за це є ріст процентної ставки і прибутку. Інвестиції починають носити короткостроковий характер, знижується частка капітального будівництва в загальному обсязі інвестицій і підвищується питома вага спекулятивних операцій. У майбутньому це може привести до зниження добробуту нації і зайнятості.

Нестабільність і недостатність економічної інформації, що заважають складанню бізнес-планів. Ціни є головний індикатор ринкової економіки. Цінова інформація – головна для бізнесу. У ході ж інфляції ціни постійно міняються, продавці і покупці товарів усі частіше помиляються у виборі оптимальної ціни. Падає впевненість у майбутніх доходах, населення втрачає економічні стимули, знижується активність бізнесу.

У силу відсутності якісної інформації про ціни, підсилюється дезорієнтація суб'єктів ринкового господарства, знижується ефективність розміщення економічних ресурсів. У підприємств зростають витрати , пов'язані з потребою адаптуватися до постійних змін, заздалегідь готуватися до безлічі сценаріїв економіки завтрашнього дня.

Зменшується політична стабільність суспільства, зростає соціальна напруженість. Висока інфляція сприяє переходу до нової структури суспільства. Наслідок інфляції позначається через податкову систему. У такій ситуації прогресивне оподатковування в міру росту інфляції автоматично всі частіше зараховує різні соціальні групи і види бізнесу в усі більш заможні чи дохідні, не розбираючи: чи зріс доход чи реально тільки номінально. Це дозволяє уряду збирати зростаючу суму податків навіть без прийняття нових податкових законів і ставок. Відношення бізнесу і населення до уряду, природно, погіршується. Про небезпеку подібної схованої державної конфіскації коштів писав ще Дж. Койне в 30-х роках XX століття.

Відносно більш високі темпи росту цін у «відкритому» секторі економіки приводять до зниження конкурентно-здатності національних товарів. Результатом буде збільшення імпорту і зменшення експорту, ріст безробіття і руйнування товаровиробників.

Зростає попит на більш стабільну іноземну валюту. Збільшуються витік капіталів за кордон, спекуляції на валютному ринку, що у свою чергу прискорює ріст цін. Знижується реальна вартість заощаджень, накопичених у грошовій формі, підвищується попит на реальні активи. У результаті ціни на ці товари ростуть швидше, ніж змінюється загальний рівень цін. Прискорення інфляції підстьобує ріст попиту в економіці, приводить до утечі від грошей. Фірмам і домогосподарствам приходиться здійснювати додаткові витрати на покупку реальних активів.

Змінюється структура, і зменшуються реальні доходи державного бюджету. Можливості держави для проведення експансіоністської,фіскальної і монетарної політики звужуються. Зростають бюджетний дефіцит і державний борг. Запускається механізм їхнього відтворення. Часто уряди не змінюють реальної вартості своїх програм, що фактично скорочуються, коли ціни зростають. Деякі види державних закупок можуть «проходити» по статтях бюджету у номінальному розмирі. Такий стан речей призводить до того, що номінальні витрати будуть менш за необхідні при зростанні рівня цін, так що реальні витрати будуть зменшуватись.

У регульованих державою галузях інколи виявляється, що прохання підвищення ціни товарів переглядаються рідше і довше, ніж у приватному секторі. В умовах інфляції кожне підвищення своїх цін держпідприємства змушені обґрунтовувати, одержувати на цей дозвіл усіх вищестоящих організацій. Це довго і неефективно. В економіці, що функціонує в умовах неповної зайнятості, помірна інфляція, незначно скорочуючи реальні доходи населення, змушує його більше і краще працювати.

Окрім перерозподілу доходів інфляція впливає на економіку через загальний обсяг виробництва. Такий вплив справляється на рівень обсягу виробництва в цілому. Тут слід зауважити, що безпосереднього зв’язку між цінами i обсягом виробництва немає. Збільшення сукупного попиту збільшує i ціни, i обсяг виробництва. Проте потрясіння в пропозиції, переміщуючи вгору криву сукупної пропозиції, підвищать ціни i зменшать обсяг виробництва. В умовах стагнації високий рівень інфляції сполучається з великим безробіттям. Значна інфляція не дає можливості збільшити зайнятість. Залежність між інфляційним ростом цін і скороченням безробіття була виведена в 1958 році англійським економістом А. Филліпсом. Використовуючи дані статистики Великобританії за 1861 – 1956 р. він побудував криву, що відбиває зворотну залежність між зміною ставок заробітної плати і рівнем безробіття. Теоретичну базу під розрахунки А. Филліпса підвів економіст Р.Липси. Надалі американські економісти П. Самуэльсон і Р. Солоу модифікували криву Філліпса, замінивши ставки заробітної плати на темпи росту товарних цін.

Відбувається різноспрямований рух відносних цін і обсягів виробництва різних товарів. Відповідно до теорії «прискорення інфляції» на довгострокових тимчасових інтервалах підвищення темпів інфляції щорічно допомагає підтримувати реальний обсяг виробництва вище свого природного рівня. Як бачимо, інфляція є дуже небезпечною для економіки, порушуючи макроекономічну стабільність. Тому антиінфляційна державна політика займає одне з головних місць серед засобів державного регулювання економіки.

Особливої уваги заслуговує питання впливу інфляції на зовнішньоекономічні зв`язки. Найбільш узагальненим наслідком падіння курсу національної валюти відносно валют країн, де інфляція відсутня чи розвивається нижчими темпами. Падіння курсу відбувається нерівномірно і неадекватно зниженню купівельної сили грошей на внутрішньому ринку. При спробах держави втручатися у зовнішньоекономічні і валютні відносини виникають розбіжності між офіційним і ринковим курсом валюти, формується кілька ринкових курсів. Усі ці явища дезорганізують зовнішньоекономічні зв`язки, вносять до них значний спекулятивний елемент, стримують приплив іноземного капіталу, погіршують платіжний баланс країни, її валютне становище, підривають її позиції на світовому ринку.

Відокремлюють і інші наслідки,такі як : зростання цін на товари та послуги, які держава купує у рамках соціальних програм. Тоді, наприклад, урядові витрати на медицину можуть зменшуватись у реальному вираженні , якщо уряд є неспроможним збільшувати бюджет відповідно до зростання витрат на медичне обслуговування.