
- •Курсова робота
- •Розділ і. Соціально – економічна сутність інфляції
- •1.1Сутність інфляції . Її типи та види.
- •1.2. Причини інфляційних процесів в українській економіці.
- •Розділ 2. Аналіз інфляційні процесів в сучасній Україні.
- •2.1. Інфляційні процеси в українській економіці за підсумками 2010 року.
- •2.2.Інфляційні процеси в українській економіці за 2011 рік
- •2.3Соціально-економічні наслідки інфляційних процесів
- •Розділ 3. Шляхи подолання негативних наслідків інфляції.
- •Висновок
- •Список використаної літератури
- •Додатки
1.2. Причини інфляційних процесів в українській економіці.
Питання щодо причин інфляції є найбільш дискусійним у проблемі інфляції. Це можна пояснити не тільки значною множинністю чинників, що спричинюють тиск на ціни, а й досить складними соціально-економічними і політичними наслідками інфляції. Марксистська теорія інфляційних процесів ґрунтується на твердженні, що золоті гроші не знецінюються, інфляція виникає тоді, коли паперових грошей,які замінюють в обігу золоті, випущено більше золотого еквіваленту.
Відповідно до кейнсіанської теорії інфляційного розвитку, інфляція виникає, якщо сукупні видатки перевищують обсяг національного продукту. Представники монетаризму вважають ,що причиною інфляційних процесів є вищі темпи приросту грошової маси порівняно з темпами зростання ВВП.
Основною причиною зростання інфляції є розбалансованість і монополізація основних товарних ринків та відсутність на них прогнозованих цін, що унеможливлює планування власної діяльності та оновлення обладнання підприємств і підштовхує спіральне розкручення інфляції як на ринку промислової продукції, так і на споживчому ринку.
Макроекономіка розглядає інфляцію як багатофакторний процес, тобто причини її виникнення різні:
-
Надмірне зростання грошової маси порівняно з ростом національного продукту;
-
Дефіцит державного бюджету;
-
Збільшення військових витрат і мілітаризація економіки(нарощування військової потужності, створення військово-промислового комплексу);
-
Збільшення доходів, що випереджає підвищення продуктивності праці;
-
Популістські заходи держави щодо збільшення й реалізації соціальних програм, що перевищують економічні можливості суспільства ;
-
Структура економіки;
Зростання цін може бути пов'язане з перевищенням попиту над пропозицією товарів, проте така диспропорція між попитом і пропозицією в багатьох випадках не є інфляцією. Приклад: енергетична криза 70х в США, коли нафто видобувні країни підняли ціни на нафту в десятки разів, а на інші товари й послуги ціни зросли одночасно на 7-9%.
Таким чином, зростання цін, пов’язане із циклічними коливаннями кон’юнктури, не можна вважати iнфляційним. По мірі проходження фаз циклу - особливо при іноді маючій місце їх "нестандартної" розтягнутостi помітно буде змінюватися і динаміка цін. Ціни будуть підвищуватися в фазах бума і падати в фазах кризи, а після цього знову зростати в наступних фазах виходу із кризи.
Підвищення продуктивності праці при інших рівних умовах призводить до зниження цін. Проте можливі випадки, коли підвищення продуктивності праці призводить до підвищення заробітної плати. В цьому випадку - т. з. інфляція витрат підвищення заробітної плати в будь-якій галузі насправді супроводжується підвищенням загального рівня цін.
Стихійні лиха не можна вважати причиною інфляції. Наприклад, внаслідок стихійного лиха на якийсь території зруйновані будинки. Очевидно, що зростає попит на будматеріали, послуги будівників, транспорт і т. і. Великий попит на послуги і промислову продукцію буде стимулювати виробників до збільшення обсягу виробництва і по мірі насичення ринку ціни будуть опускатися.
Таким чином до найважливіших інфляційних причин зросту цін можна відносити наступні:
Диспропорціональність — незбалансованість державних витрат і доходів, а саме дефіцит держбюджету. Цей дефіцит покривається за рахунок використання “ друкарського верстата ”, що призводить до збільшення грошової маси і як наслідок — інфляція. У нашій державі це мало місце у період “ ходіння ” купоно-карбованців, майже аж до введення нової грошової одиниці — гривні.
Інфляційно - небезпечні інвестиції — переважно мілітаризація економіки. Асигнування на військові потреби ведуть до створення додаткового платоспроможного попиту, і як наслідок — збільшення грошової маси. Надмірні воєнні асигнування, як правило є головною причиною хронічного дефіциту державного бюджету, а також збільшення державного боргу, для покриття якого випускаються додаткові паперові гроші. На даний час для України це не актуально. Окрім питань пов’язаних із чорноморським флотом і повернення України до ядерної держави.
Інфляційні очікування — виникнення у інфляції характеру само-підтримки. Населення та суб’єкти господарювання звикають до постійного зростання цін. Населення вимагає підвищення заробітної плати і запасаються інфляція набуває само підтримуючий характер в результаті інфляційних очікувань. Багато вчених країн Заходу і нашої країни особливо виділяють цей фактор, що подолання інфляційних очікувань населення і виробників - найважливіше (якщо не головне ) завдання антиінфляційної політики
товарами очікуючи їх скоре подорожчання . Виробники боячись підвищення цін з боку своїх постачальників, одночасно закладають в ціну своїх товарів прогнозований ними ріст цін на комплектуючі вироби і тим самим розкручують маховик інфляції. В Україні це спостерігалось у 1993-1995 роках.
Ще однією причиною інфляції є витрати держави на дотації нерентабельним підприємствам, колгоспам і радгоспам, на неефективне капітальне будівництво. Специфічною для України причиною розповсюдження інфляційних процесів у 1995 роках були популіські і економічно недостатньо обґрунтовані постанови Верховної Ради. У доповіді Л.Кучми від 20 січня 1996 року вказувалося, що замість запланованого дефіциту бюджету в 54 млрд. грн. такий дефіцит склав 697 млрд. грн., нічим незабезпечена емісія грошей – 1325 млрд.крб., що дорівнювало 35% валового національного продукту ( при тому, що здоровою фінансово-кредитна система вважається тоді коли цей показник не перевищує 5%).
В наслідок всіх даних , можна зробити висновок,що від інфляції страждає держава ,виробництво, фінансовий ринок, але більш за все людина.
У Національному банку вважають, що нинішня інфляція зумовлена передусім інфляційними очікуваннями, пов’язаними із політичною нестабільністю, високими темпами зростання бюджетних витрат, зростанням цін на енергоносії на світових ринках.
Як зазначив екс-заступник голови правління НБУ Сергій Яременко існує дві причини інфляційних процесів в сучасній українській економіці.
Першою причиною є зовнішні фактори. Федеральна резервна система США друкує долари, підвищуючи ліквідність банківської системи. Але ці гроші не йдуть у реальний сектор, а йдуть на фондові або сировинні ринки. Таким чином, при стагнації світової економіки відбувається надмірне зростання фондових ринків. Тобто надувається чергова бульбашка. І ті країни, які не виробляють, а купують таку сировину, в тому числі й Україна, перебувають у дуже поганому становищі", - зазначив Яременко.
Другою причиною вітчизняної інфляції експерт назвав високий рівень кредитних ставок. Оскільки підприємства, залучаючи "дорогі позики" автоматично закладають вартість обслуговування кредитів у вартість продукції. При такій монетарній політиці, коли внутрішній сектор перебуває в грошовому голоді, короткі й дорогі гроші можна спрямовувати тільки на імпорт, що провокує подальше збільшення дефіциту торговельного балансу. А це значить, що курс національної валюти буде поступово просідати. "Таргетування інфляції припускає, що зі зростанням цін потрібно боротися "грошовим голодом". Внутрішнє виробництво ще більше падає, імпорт збільшується і у нас ще один виток інфляції", - підсумував експерт.
Для того ,щоб економіка «не страждала» від інфляційних криз має місце бути:
-
Постійна рівновага державного бюджету.
-
Державі не потрібно втручатися в розподіл прибутку.
-
Державний банк повинен вести «ідеальну» політику.