Розділ і. Соціально – економічна сутність інфляції

1.1Сутність інфляції . Її типи та види.

Інфляція, як економічне явище існує вже довгий час. Вважається, що її поява пов’язана навіть із виникненням грошей, із функціонуванням яких вона нерозривно пов’язана.

Термін інфляція вперше почав використовуватися в Північній Америці за часи громадянської війни 1861-1865 рр. і означав процес розбухання паперово-грошового обігу. В ХІХ ст. цей термін використовувався також в Англії і у Франції. Широке розповсюдження в економічній літературі поняття інфляція отримало в ХХ столітті одразу після першої світової війни.

Англійські вчені Макконнелл К.Р. та Брю С.Л стверджували що, інфляція – це підвищення загального рівня цін. Це, звісно, не значить , що підвищуються обов`язково всі ціни. Навіть в періоди швидкого росту інфляції деякі ціни можуть залишатися відносно стабільними, а інші знижуватись.

Найбільш більш загальне визначення інфляції — переповнення каналів обігу грошової маси зверх потреби товарообігу, що визначає знецінення грошової одиниці і відповідно зростання товарних цін.

Однак трактовку інфляції як переповнення грошового обігу знеціненими паперовими грошами не можна вважати повною. Інфляція хоча вона проявляється тільки у рості товарних цін, не є лише грошовим феноменом.

Одночасно, інфляція — одна із найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки практично у всіх країнах світу особливо в нашій державі.

Сутність інфляції полягає в тому, що національна валюта знецінюється по відношенню до товарів, послуг та іноземних валют, які зберігають стабільність своєї покупної спроможності.

Деякі вчені-економісти до цього переліку додають і золото, надаючи йому роль загального еквіваленту поряд із грошима.

Зріст цін може бути пов’язаний із перевищенням попиту над пропозицією товарів, однак така диспропорція між попитом і пропозицією в більшості випадків не є інфляцією.

Зовнішнім виявом інфляції є підвищення цін — пряме відображення знецінювання грошей. Як явище інфляція вже була відома в рабовласницькому суспільстві в умовах дії монетних грошових систем. Причиною знецінювання монет було навмисне зменшення в них грошового металу. Так, у Римській імперії у 198 р. вміст міді в срібних монетах було збільшено на 50—60 %, що призвело до знецінювання грошей і зростання цін.

Незалежно від стану грошової сфери, товарні ціни можуть змінюватись внаслідок зростання продуктивності праці, циклічних або сезонних коливань, структурних здвигів в системі відтворення, монополізації ринку державного регулювання економікою, введення нових ставок податків, девальвації і ревальвації грошової одиниці, змін кон’юктури ринку, впливу зовнішньоекономічних зв’язків, стихійних лих і ще можна привести безліч прикладів. З переліченого видно, що не всякий ріст цін — це інфляція, тому особливо важливо виділити саме дійсно інфляційні.

Так, ріст цін, що пов’язаний із циклічним коливанням кон’юктури не можна вважати інфляційним. Ціни підвищуються у фазі бума і падають у фазі кризи, потім знову зростають у наступних фазах виходу із кризи.

Підвищення продуктивності праці за умови інших рівних умов призводить до зниження цін. Однак можливі випадки, коли підвищення продуктивності праці призводить до підвищення заробітної плати. В цьому випадку — інфляція витрат підвищення зарплати в якійсь галузі дійсно супроводжується підвищенням загального рівня цін.

Раніше інфляція виникала, як правило, при надзвичайних обставинах. Так, під час війн держава часто випускала велику кількість не забезпечених паперових грошей для покриття воєнних витрат. За останні 20-30 років інфляція стала хронічною хворобою економіки багатьох країн світу.

Що стосується інфляційних процесів в Україні,то варто зазначити те, що з 1996 – 2001 інфляція в Україні перебувала на рівні 20-30% в рік. Подолати її дуже важко, оскільки інфляція є наслідком загального стану виробництва і рівня доходів, які не задовольняють потреби людей.

Розглядаючи темпи зростання цін,можна виділити наступні види інфляції:

• Інфляція може протікати помірно — бути повзучою, в умовах якої ціни зростають не більше, ніж на 10% в рік. Багато сучасних економістів, в тому числі сучасні послідовники економічного вчення Кейнса, вважають таку інфляцію необхідною для ефективного економічного розвитку. Така інфляція дозволяє ефективно корегувати ціни стосовно до змінних умов виробництва і попиту.

• Галопуюча інфляція, при якій характерний ріст цін від 20% до 200% в рік, є вже серйозною напругою для економіки, хоча ріст цін ще не важко передбачити і включити в параметри угод і контрактів. Галопуюча інфляція інколи спостерігається і в розвинених країнах, наприклад в Італії. Багато латиноамериканських країн, зокрема Аргентина і Бразилія, зазнавали темпів інфляції від 50 до 700 % на рік у 70-80-ті роки. Слід зазначити, що у 80-ті роки галопуюча інфляція спостерігалася в декількох країнах Латинської Америки та Південної Азії. В післявоєнний період капіталізм пережив дві великі хвилі інфляції: 1945 –1952 р.р. при переході від воєнної економіки та в 1974 –1981р.р. під впливом нафтових шоків. Але західним країнам вдалося зменшити інфляційні процеси.

• Гіперінфляція. Її дуже часто визначають як інфляцію , темпи якої перевищують 50% на місяць, що більш ніж 1% за день. Цей темп інфляції зберігаючись декілька місяців , призводить до дуже значного зростання рівня цін. Темпи інфляції 50% на місяць означають, що ціни зростають більш ніж у 100 разів упродовж року і більше ніж у 2000000 разів протягом трьох років . Таку характеристику гіперінфляції дав Н.Грегорі Манків. Гіперінфляція наносить дуже сильний удар навіть по найбільш забезпеченим верствам суспільства. Чудовим прикладом може бути інфляція та гіперінфляція нашої держави у 1992-1995 роках. Однак приклад Сербії показав, що це ще не межа. Щодо Сербії, то в результаті економічного ембарго світової спільноти проти цієї країни, річний ріст цін склав 3.000.000.000%, а для прикладу, середня зарплата становила суму, що дорівнювала 1 DM (нім. марка) при тому, що ціни виросли ще більше, а багато промислових товарів просто зникли із пропозиції. Для її усунення центральний банк повинен зменшити темпи зростання грошової маси.

Різке зростання цін можна пояснити за допомогою формули MV=PQ. Не дивлячись на рівність M і V не можна забувати про показник швидкості обігу грошей V. Внаслідок втрати господарським суб’єктами довіри до національної валюти обороти грошей надзвичайно збільшуються, що в даному випадку рівно-сильно збільшенню їх кількості. Відповідно ціна збільшується набагато більше, ніж кількість готівкових грошей в обороті. У розкручуванні спіралі гіперінфляції надзвичайну роль також відіграють інфляційні очікування.

В теоріях, що опрацьовуються західними економістами, виділяються у вигляді альтернативних концепцій інфляції попиту і інфляції витрат.

Інфляція попиту

Інфляція попиту-порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту. Основними причинами інфляції попиту можуть бути: надмірне зростання грошової маси, надмірні державні витрати, зростання чистого експорту, структурні зрушення. Внаслідок цього виникає надлишок грошей по відношенню до кількості товарів, підвищуються ціни. Зазвичай, зміни в рівні цін пояснюються зайвим сукупним попитом. Економіка може витрачати більше, ніж вона здатна виробляти. Виробничий сектор не в змозі відповісти на цей попит збільшенням реального обсягу продукції, бо всі існуючі ресурси повністю використані. Суть інфляції попиту пояснюють фразою «Дуже багато грошей полює за дуже малою кількістю товару.» Особливостями протікання цього типу може привести до пропорційного зростання цін на товари, збільшення дефіциту бюджету та сукупного попиту. Щоб уникнути її потрібно посилити контроль за державними витратами,обмеження монополізму.

Інфляція витрат

Інфляція витрат або інфляція пропозиції, відбувається внаслідок порушення рівноваги товарообміну, тобто перевищення пропозиції над попитом, що генерує процес зростання витрат виробництва і в результаті підвищення цін на товари викликає збільшення грошової маси. Важливим чинником інфляції витрат виробництва є значне подорожчання матеріальних ресурсів. Причинами виникнення цього типу є зростання номінальної заробітної плати, зростання процентних ставок, зростання податків, мілітаризації економіки. Інфляція витрат здорожує виробництво продукції, знижує ефективність економіки, зменшує сукупну пропозицію. Для того ,щоб врегулювати її потрібно стимулювати ріст заробітної плати, зменшити процентні ставки, зменшити податки, зменшити витрати на ВПК.

Поєднання інфляції попиту і пропозиції створює так звану інфляційну спіраль. Існує також і певне співвідношення зростання цін по різноманітних товарних групах :

Збалансована інфляція

При збалансованій інфляції ціни піднімаються відносно помірно і одночасно на більшість товарів і послуг. В цьому випадку за результатами середньорічного росту цін піднімається процентна ставка банку, і таким чином ситуація стає рівносильній ситуації із стабільними цінами.

Незбалансована інфляція.

У випадку незбалансованої інфляції ціни на різноманітні товари і послуги підвищуються і по різному на кожний тип товару.

Існують і інші види класифікації інфляції, наприклад, очікувана і неочікувана:

Очікувану інфляцію можна прогнозувати на якийсь період часу і вона в основному є прямим результатом дії уряду. При очікуваній інфляції одержувач доходу може вжити заходів, аби запобігти або зменшити негативні наслідки інфляції, які, в іншому випадку, відіб'ються на величині його реального доходу. Коригування номінальних доходів може бути здійснена з урахуванням рівняння Фішера: i = г + пе, де і/г - номінальна і реальна ставки відсотка (відповідно), а % е-рівень очікуваної інфляції.

Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, що негативно відбивається на системі оподаткування і грошового обігу. У випадку наявності у населення інфляційних очікувань така ситуація призведе до різкого збільшення попиту, що створить труднощі в економіці та викривляє реальну картину суспільного попиту. Це в свою чергу веде до збою в прогнозуванні тенденцій в економіці, а за умови нерішучості уряду, ще сильніше збільшує інфляційні очікування, які будуть впливати на ріст цін. У випадку коли раптовий стрибок цін має місце в економіці, яка не “ заражена ” інфляційними очікуваннями, то виникає так званий “ ефект Пігу ” — тобто різке зниження попиту у населення в надії на скоре зниження цін. Внаслідок зниження попиту виробник змушений знижати ціну і вертається в стан рівноваги.