
Приклади тропізмів:
-
фототропізм (подразник — світло); пагони рослини володіють позитивним фототропізмом, корені — негативним;
-
геотропізм (подразник — сила тяжіння); пагони виявляють негативний геотропізм, корені — позитивний;
-
хемотропізм (подразник — хімічні чинники); гіфи гриба мукора володіють позитивним хемотропізмом;
-
гідротропізм (подразник — вода); корені й пилкові трубки виявляють позитивний гідротропізм.
Настія — неспрямований рух частини рослини у відповідь на зовнішній подразник. Настії — ростові рухи у рослин, завдяки яким вигинаються їхні органи: листки, пелюстки тощо.
Зовнішні стимули лише запускають настії, а напрямок руху залежить від внутрішніх чинників.
Приклади настій:
-
фотонастія — розкриття або закриття деяких квіток і листків у відповідь на зміну освітленості;
-
термонастія — ті ж дії квіток і листків на зміну температури навколишнього середовища;
-
сейсмонастія — закривання листків комахоїдних рослин як реакція на рухи комах.
Таксис — переміщення всього організму, викликане певним зовнішнім чинником (світло, сила тяжіння). Позитивним фототаксисом володіють одноклітинні зелені водорості.
Система органів багатоклітинних тварин і регуляція їх функцій.
Системи органів багатоклітинних тварин
Основними системами органів багатоклітинних тварин є опорно-рухова, травна, кровоносна, видільна, статева, нервова та ендокринна.
Опорно-рухова система — пристосування тварин до активного способу життя. Вона забезпечує зміну положення тіла тварин, рухи окремих органів та організму загалом.
Розрізняють пасивну частину опорно-рухової системи (зовнішній або внутрішній скелет) та активну (мускулатура).
У червів вона представлена шкіряно-м'язовим мішком та гідроскелетом. В інших типів тварин є зовнішній скелет (молюски і членистоногі) або внутрішній (хордові). До елементів скелета прикріплюються м'язи.
Травна система забезпечує надходження в організм харчових продуктів, їх перетворення, всмоктування продуктів травлення та виведення з організму неперетравлених решток їжі.
Травлення — сукупність процесів, що забезпечують механічне та хімічне розщеплення їжі на компоненти (амінокислоти, глюкозу, гліцерин і жирні кислоти) з подальшим всмоктуванням їх у кров і лімфу та включенням у обмін речовин.
Для найпростіших характерним є внутрішньоклітинне травлення шляхом фагоцитозу.
У процесі історичного розвитку у кишковопорожнинних уперше з'являється порожнинне, або позаклітинне, травлення. Ферменти епітеліальних клітин кишечнику забезпечують мембранне, або пристінкове, травлення.
Замкнена травна система з'явилася у плоских червів (неперетравлені рештки їжі видаляються через ротовий отвір). У більшості типів тварин травна система наскрізна (травна трубка) — починається ротом і закінчується анальним отвором.
Деякі паразити — стьожкові черви — в процесі еволюції втратили травну систему і поживні речовини з організму хазяїна поглинають через покриви тіла.
У вищих тварин процеси травлення починаються в порожнині кишечнику, а завершуються в клітинах його епітелію.
Багато тварин вводять свої травні ферменти в тіло інших організмів (павуки, попелиці, деякі клопи тощо) або інші субстрати (личинки мух у гниючій органіці), а потім всмоктують перетравлені або напівперетравлені речовини в кишечник (позаорганізмове, або зовнішнє, травлення).
Кровоносна система — транспортна система організму, що переносить та перерозподіляє поживні речовини, продукти метаболізму, гази, гормони, біологічно активні речовини, виводить продукти обміну. Крім того, кровоносна та лімфатична системи забезпечують захисні реакції організму.
Кровоносна система складається із кровоносних судин і серця. Серце — центральний орган; в організмів, позбавлених серця (кільчасті черви, ланцетник), цю функцію беруть на себе кровоносні судини.
Кровоносна система буває замкнена (кільчасті черви, хордові) і незамкнена (молюски, членистоногі). У замкненій кровоносній системі кров протікає тільки по системі судин і не потрапляє в порожнину тіла. У незамкненій — судини відкриваються в порожнину тіла і частина кровообігу відбувається в проміжках між органами. При цьому кров змішується з порожнинною рідиною, утворюючи гемолімфу.
Дихальна система забезпечує газообмін між організмом та довкіллям для отримання кисню, необхідного в процесах метаболізму та енергетики організму. Органи дихальної системи беруть також участь у видаленні кінцевих продуктів обміну речовин та теплорегуляції.
У найпростіших, губок, кишковопорожнинних, плоских і круглих вільноживучих червів газообмін здійснюється через усю поверхню тіла, а в паразитичних червів дихання анаеробне.
У мешканців водойм (молюски, ракоподібні, риби) органи дихання представлені зябрами — тонкостінними виростами, що омиваються водою.
У мешканців суходолу органи дихання представлені трахеями (комахи, павукоподібні), легеневими мішками (деякі павукоподібні), легенями (деякі молюски, наземні хребетні).
Легені земноводних мішкоподібні, у плазунів — комірчасті міхурці, у птахів — губчасті із системою повітряних мішків, у ссавців — альвеолярні.
Видільна система виконує функцію виведення з організму кінцевих продуктів обміну речовин. Унаслідок обміну речовин у кров, лімфу і міжклітинну рідину хребетних безперервно надходять кінцеві продукти життєдіяльності (газоподібні, рідкі і тверді). Завдяки видаленню з організму цих продуктів обміну речовин підтримується його гомеостаз.
У найпростіших виділення відбувається через скоротливі вакуолі, у безхребетних —- через видільні канальці, або протонефридії (плоскі черви), метанефридії (кільчасті черви), зелені залози (річковий рак), мальпігієві судини (наземні членистоногі), нирки (молюски).
Виділення у хребетних відбувається через нирки, печінку, легені і зябра, шкіру, потові та слинні залози. Кінцеві продукти білкового обміну, мінеральні речовини та вода виводяться з сечею і потом.
Статева система тварин представлена статевими залозами та вивідними протоками. Статеві залози продукують статеві клітини — яйцеклітини і сперматозоїди, які виводяться через вивідні протоки.
Статева система виконує функцію розмноження, завдяки чому забезпечується безперервна послідовність поколінь.