Органи багатоклітинних рослин і грибів

Тіло багатоклітинних нижчих рослин (водоростей), грибів і ли­шайників не розчленоване на вегетативні органи унаслідок відсутнос­ті диференційованих тканин. У водоростей і лишайників тіло назива­ється слань (талом), а у грибів — грибниця (міцелій) і становить со­бою сукупність нитчастих утворень (гіфів).

Органи вищих рослин поділяються на вегетативні й генеративні.

Тіло вищих рослин складається з вегетативних органів, до яких належать корінь і пагін. Складовими частинами пагона є стебло, бруньки і листки.

Ці органи, внаслідок набуття ними нових функцій, можуть видо­змінюватися: корені — на коренеплоди, кореневі бульби, повітряні, дихальні, ходильні, причіпки тощо; пагін — колючки, вуса, вусики, бульби (надземні), кореневища, бульби, цибулини (підземні). Усі ве­гетативні органи здатні до вегетативного розмноження.

Корінь — осьовий вегетативний підземний орган листко-стеблових рослин, який виконує такі основні функції: забезпечує закріплення рослини у субстраті, поглинання води і мінеральних речовин із суб­страту та їх транспортування, виводить з організму деякі органічні кислоти, вуглекислоту тощо.

Видозміни коренів забезпечують запасання поживних речовин (коренеплоди, кореневі бульби), прикріплення пагонів до субстрату (ходульні, причіпки, присоски).

Різні види коренів (головні, бічні й додаткові) формують кореневу систему, що може бути стрижнева або мичкувата.

Пагін — надземний орган, пристосований до життя у повітряному середовищі, кожна складова частина якого виконує свої функції. На стеблі розміщені бруньки і листки, а на деяких пагонах — генератив­ні органи (квітки).

Стебло забезпечує взаємозв'язок органів рослин між собою — транспортує воду, мінеральні та органічні речовини, служить для фо­тосинтезу, запасає поживні речовини.

Стебла рослин відрізняються за формою, розміщенням у просторі, твердістю, типом росту в довжину.

Бруньки — зачаткові пагони з дуже вкороченими міжвузлями. За функціональним призначенням бруньки поділяються на вегетатив­ні (складаються із зачаткових листків) і генеративні (містять зачатки квіток або суцвіть).

Листок — плоский бічний виріст пагона з обмеженим ростом, що виконує функції фотосинтезу, транспірації (випаровування води) і га­зообміну.

Органами нестатевого розмноження рослин і грибів є спорангії, в яких утворюються спори. Властиві нижчим рослинам (водоростям), ви­щим споровим рослинам і деяким грибам. Вони розміщені поодиноко або зібрані у складні структури (споро гони — у мохів, стробіли — у плаунів і хвощів, соруси—в папоротеподібних, плодові тіла—у грибів).

Органи статевого розмноження забезпечують утворення та до­зрівання статевих клітин (гамет), запліднення, а у насінних рослин — ще й запилення.

У вищих спорових рослин та голонасінних жіночі статеві органи називаються архегонії, а чоловічі — антеридії та мікроспорангії. У них утворюються статеві клітини — гамети.

У покритонасінних рослин до органів статевого розмноження на­лежить квітка.

Регуляція функцій у рослинних організмах

Регуляція функцій – це сукупність процесів, які забезпечують існування організму як єдиного цілого.

Рослини позбавлені нервової системи, тому основні функції рос­линного організму (ріст, розвиток, розмноження тощо) регулюються за допомогою біологічно активних речовин — фітогормонів (аукси­ни, гібереліни, цитокініни, гормони гальмуючої дії).

Ростові речовини переважно діють спільно, немає жодного росто­вого процесу, який регулювався б лише однією речовиною. Явище, коли сумарний ефект дії ростових речовин вищий, ніж просте дода­вання суми дії окремих чинників, називається синергізмом. Явище, за якого регулюючі речовини виявляють протилежну дію на один і той же процес, називається антагонізмом.

Фітогормони транспортуються по провідних тканинах до тих час­тин рослин, на які мають подіяти, або безпосередньо від однієї кліти­ни до іншої.

За допомогою біологічно активних сполук (фітонцидів, алкалої­дів) рослини можуть впливати на особин свого або інших видів рос­лин, тварин, мікроорганізмів. Рослини пирію і ясена виділяють речо­вини, що можуть гальмувати розвиток рослин інших видів; фітонци­ди часнику, цибулі і сосни здатні вбивати хвороботворні мікроорга­нізми, які викликають інфекційні захворювання.

Рослини сприймають зміни в навколишньому середовищі і реагу­ють на них завдяки наявності внутрішніх координуючих чинників. Відповідь рослини на подразники здебільшого виражається зміною росту, натомість ріст може спричинити переміщення того чи іншого органа.

Рухи рослин, викликані певними подразниками, поділяють на три групи: тропізми, настії і таксиси.

Тропізм — переміщення частини рослини, що викликане і спрямо­ване зовнішнім чинником. Тропізми бувають позитивні (рух-відповідь спрямований у напрямку до чинника) і негативні (рух-відповідь спря­мований у напрямку від чинника).

Тропізми відбуваються в органах, що ростуть, і є наслідком нерів­номірного поділу клітини на різних боках органів на дію фітогормонів росту.