Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
книга интел. собственность.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
04.12.2018
Размер:
882.18 Кб
Скачать

Міністерство освіти і науки України

Під редакцією

Є Р М А К О В О Ї С. С.

Одеса

2006

УДК 347.77/.78

ББК 67.304.3я73

Рецензенти: - д. п. н., проф. Хмелюк Р. І.

- к. п. н., доц. Бартенєва І. О.

Основи інтелектуальної власності: Під ред. Єрмакової С. С. Навч. посіб. - Одеса , 2006. – 78 с.

Викладено основи інтелектуальної власності. Висвітлено питання, пов’язані з охороною об’єктів авторського права та суміжних прав, а також промислової власності, зокрема винаходів і корисних моделей. Розглянуто основні відомості про патентну інформацію й документацію, міжнародну співпрацю у сфері охорони інтелектуальної власності.

Для студентів інженерних спеціальностей вищих навчальних закладів.

УДК 347.77/.78

ББК 67.304.3я73

© С. С. Єрмакова

© Одеса 2006

Передмова

Один з найголовніших показників рівня будь-якого суспільства - це увага, яку приділяють у ньому розвитку культури, науки, техніки й технології. Від інтелектуального рівня суспільства й рівня його культурного розвитку кінцевому підсумку залежить і успіх вирішення проб­лем, що стоять перед ним. У свою чергу, і культура, і нау­ка, і техніка, і технологія можуть ефективно розвиватися тільки за наявності відповідних умов, включаючи й право­ві передумови.

Далеко не останнє місце у становленні й розвитку високорозвиненого цивілізованого суспільства належить інже­нерам. Недарма слово «інженер» походить від латинського «інженіум», що означає «здатність, винахідливість». Саме інженерам, цим «здатним і винахідливим», має дякувати людство за всі ті механізми, машини, споруди й речовини, які використовують багато поколінь.

Але сучасному інженеру вже недостатньо розробити но­вий технічний об'єкт, він повинен забезпечити цьому об'єкту належну правову охорону. Уявіть собі, яке розчарування очі­кує молодого й завзятого творця, коли розроблені ним нові, з його погляду, пристрої, засоби або речовини не тільки не зна­йдуть споживача і, відповідно, не принесуть прибутку, але й примусять відшкодувати збитки особам, чиї права були по­рушені. Така ситуація може раз і назавжди посіяти сумніви в думках спеціаліста щодо його професійного рівня, після чого молода та енергійна людина стає непомітним, замкненим у собі виконавцем чужих (іноді й не дуже вдалих) думок.

Отже, сучасний випускник вищого технічного навчально­го закладу повинен не тільки вміти спроектувати той чи той об'єкт, але й професійно обґрунтувати вибір конструкції, дій з матеріальними об'єктами та порядок їх виконання в часі, інгредієнтів речовин та їх кількісного складу. Стає очевид­ною потреба викладання майбутнім інженерам основ знань, пов'язаних із захистом інтелектуальної і передусім промис­лової власності.

Конституція України наголошує, що «кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власніс­тю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності». Одне з найважливіших завдань сучасної вищої школи - на­вчити майбутніх науковців, конструкторів, технологів і ви­робничників реалізувати це право.

1. П о н я т т я і н т е л е к т у а л ь н о ї в л а с н о с т і

1.1. Загальні положення

У широкому розумінні інтелектуальна власність озна­чає закріплені законом права, які є результатом інтелекту­альної діяльності у науковій, літературній, художній і про­мисловій сферах.

Під «власністю» зазвичай розуміють суспільні відносини, що історично склалися, щодо привласнення або розподілу матеріальних об'єктів, які і є об'єктами власності. Найважли­вішою характеристикою власності є те, що її власник може використовувати свою власність так, як він бажає, і ніхто інший за законом не може використати цю власність без дозволу її власника. Проте існують принципові відмінності між матеріальними й нематеріальними продуктами інтелек­туальної діяльності як об'єктами привласнені їм.

Матеріальний об'єкт можна мати й утримувати, тобто встановити над ним фізичне панування, що й називається володінням. Володіння будь-яким об'єктом (річчю) - неод­мінна передумова користування цим об'єктом, і розпоряджа­тись об'єктом може тільки той, хто ним володіє.

Інтелект (здатність до мислення, раціонального пізнан­ня) матеріальних об'єктів не створює, і тому результати ін­телектуальної діяльності не є об'єктом відносин власності В класичному розумінні. Неможливо встановити фізичне панування над ідеєю, твором науки, літератури, мистецтва, винаходом та іншими результатами інтелектуальної праці, ними не можна володіти, проте їх можна використовувати одночасно в різних місцях і різними особами, чого не можна робити з матеріальним об'єктом.

Отже, інтелектуальна власність як право на результати ро­зумової діяльності людини - благо нематеріальне, зберігається за його творцями й може використовуватись іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, зазначених у за­конодавстві. При цьому сам процес інтелектуальної діяльності як такої право на власність зазвичай не регулює. Лише після завершення цієї діяльності внаслідок створення нових резуль­татів у сфері науки, літератури, мистецтва, техніки й техноло­гії починають діяти норми цивільного права, що забезпечують суспільне визнання відповідного об'єкта, встановлюють його правовий режим, а також охорону прав і законних інтересів його творця. До того ж об'єктам інтелектуальної власності май­нові права не надаються. Будь-який винахід, промисловий зразок тощо - це вирішення проблеми (завдання), яке стає то­варом лише тоді, коли воно має споживчу вартість.

Інтелектуальна власність має подвійну природу. Право, що виникає у творця на результат інтелектуальної діяль­ності, подібне до права власності, що має особа, працею якої створено матеріальний об'єкт. Право на результат творчої діяльності забезпечує його власнику виняткову можливість розпоряджатися цим результатом на свій розсуд і дає змогу передавати іншим особам (або надавати дозвіл на його вико­ристання). За цілим рядом ознак це право може належати до майнових прав і подібне до права власності.

Водночас існують й інші відносини особистісного спря­мування, які набувають юридичної чинності відповідно до права авторства. Автор (фізична особа, творчою працею якої створено результат інтелектуальної діяльності) володіє су­купністю особистих немайнових (моральних) прав, які не мо­жуть бути відчужені від їх власника внаслідок самої їхньої природи. І якщо у відносинах економічного привласнення визначається, кому дозволено використовувати певний, на­приклад, твір промисловим або комерційним чином, то у від­носинах особистісного привласнення міститься відповідь на запитання «Хто творець цього твору?».

Майнові й немайнові права взаємопов'язані. Цей зв'язок виявляється в тому, що внаслідок використання об'єктів інте­лектуальної власності з'являється майно (матеріальні об'єкти) і право власності на нього.

Інтелектуальну власність за встановленою традицією по­діляють на авторське право й промислову власність.

Авторське право закріплює за авторами та іншими твор­цями інтелектуальної власності певні права, які надають їм можливість дозволяти або забороняти протягом обмеженого періоду часу ті або інші види використання їхніх творів. У ши­рокому розумінні авторське право містить положення про охорону авторського права *, а також охорону суміжних прав (прав, суміжних з авторським правом: прав виконавців, ви­робників фонограм, організацій мовлення).

Промислова власність охоплює права на такі об'єкти ін­телектуальної власності, як винаходи, корисні моделі, про­мислові зразки, знаки для товарів і послуг (товарні знаки й знаки обслуговування), фірмові найменування та зазначення про походження товарів чи найменування місця походження товарів, а також припинення недобросовісної конкуренції. При цьому промислову власність розуміють у найширшому значенні і поширюють не лише на промисловість, але й на сільське господарство, торгівлю, на всі продукти промисло­вого чи природного походження.

1 4 липня 1967 р. у Стокгольмі було підписано Конвенцію, що заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної влас­ності (ВОІВ) і згідно з якою до інтелектуальної власності на­лежать права на такі види діяльності та їх результати:

1) літературні, художні й наукові твори;

2) виступи виконавців, фонограми й програми ефірного мовлення;

3) винаходи у всіх галузях людської діяльності;

4) наукові відкриття;

5) промислові зразки;

6) товарні знаки, знаки обслуговування і торгові найме­нування й позначення;

7) припинення недобросовісної конкуренції;

______________________

* Авторське право - розділ цивільного права, який регулює правовідно­сини, що виникають у зв'язку зі створенням і використанням творів на­уки, літератури й мистецтва [2].

8) інші права, які є результатом інтелектуальної діяль­ності в промисловості, науковій, літературній або ху­дожній галузях.

Види діяльності, зазначені в п. 1, регулюються авторським правом. Права, згадані в п. 2, зазвичай називають «суміжними правами», тобто правами в галузях, суміжних з авторським правом; види діяльності згідно з ПП, 3, 5-7 є об'єктами про­мислової власності. При цьому наукові відкриття (п. 4) не на­лежать жодній з основних сфер інтелектуальної діяльності *.

Перелік конкретних нидів виняткових прав, застережених Конвенцією, приблизний і може бути доповнений іншими ре­зультатами інтелектуальної діяльності. Так, нетрадиційними об'єктами інтелектуальної власності є топографії інтеграль­них мікросхем (ІМС), сорти рослин і комерційна таємниця.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.