Intel Pentium IV (ядро Willamette)
Основні характеристики процесора Pentium 4, заснованого на ядрі Willamette
· Виробляється за технологією 0,18 мкм;
· Працює при напрузі харчування 1,7 В;
· Має частоти від 1,3 до 2 Ггц;
· Містить 42 млн. транзисторів і має площа 217 кв. мм. Це в два рази більше, ніж площа ядра Athlon або Pentium III;
· Для цих процесорів потрібні нові материнські плати на чипсете і850.
Процесори вставляються в нове гніздо Socket 423;
· Використовує високопродуктивну 400 Мгц системну шину.
Трохи пізніше після істотного удосконалення архітектури процесора Pentium 4 (перехід на 0,13-мікронну технологію) корпорація Intel зробила наступний крок, збільшивши тактову частоту зовнішньої шини процесора з 400 до 533 Мгц. Були оголошені дві моделі Pentium 4 — з тактовими частотами 2,4 і 2,26 Ггц.
Пізніше був випущений процесор Pentium 4 з тактовою частотою 2,53 ГГц. По продуктивності цей процесор практично не відрізнявся від процесора Pentium 4 2,4 ГГц.
Pentium 4 2.8 ГГц
Новий процесор Pentium 4 2.8 ГГц офіційно представлений у серпні 2002 року.
Основні характеристики Pentium 4 2.8 ГГц:
-
Ядро Northwood;
-
Технологія виготовлення - 0.13 мкм;
-
Частота системної шини - 533 Мгц;
-
Обсяг кеш-пам'яті другого рівня - 512 Кб.
Збільшивши до 2.8 ГГц частоту, Intel довелося трохи підняти напруга ядра. Якщо Pentium 4 2.53 ГГц для роботи необхідно 1.5 В, то Pentium 4 2.8 ГГц вимагає вже 1.55 В.
Intel Pentium IV 3,06 ГГц (Hyper-Threading)
У листопаду 2002р. корпорація Intel випустила процесор Pentium 4 з частотою 3,06 ГГц, оснащений технологією Hyper-Threading, що перетворює персональний комп'ютер з одним фізичним процесором у систему з двома логічними процесорами, що працюють багато в чому незалежно друг від друга. Технологія перетворення однопроцесорного ПК у фактично двухпроцесорну машину (саме так вона і бачиться операційними системами) як не можна краще підходить для використання ПК як робочу станцію.
Intel Pentium 4 3.06 гГц є першим cpu у сімействі, що підтримує технологію Hyper-Threading, і має наступні характеристики:
-
Частота ядра – 3066 Мгц, частота шини Quad Pumped Bus - 533 Мгц;
-
Розмір кеша першого рівня: 8 Кбайт – для даних, 12 Кбайт – для інструкцій. Розмір кеша другого рівня – 512 Кбайт;
-
Процесорне ядро Northwood. Технологія виробництва – 0.13 мкм із використанням мідних з'єднань;
-
Номінальна напруга харчування ядра – 1.525 В;
-
Площа ядра – 131 кв. мм, число транзисторів – 55 мільйонів;
-
Фізичний інтерфейс – Socket 478;
-
Підтримка наборів інструкцій MMX, SSE, SSE2;
Підтримка технології Hyper-Threading.
Intel Pentium IV Prescott
Лінійка процесорів на ядрі Prescott була представлена 2 лютого 2004 року. Також були представлені Pentium 4 на ядрі Northwood, з частотою 3,40 Ггц і Pentium 4 Extreme Edition, з такою же частотою і колишніми параметрами.
Нова лінійка Prescott, складається з моделей з частотами від 2,8 до 3,4 Ггц. Усі моделі випущені з частотою шини 800 Мгц. Для відмінності від аналогічних моделей на ядрі Northwood маркіруються постфіксом E. Крім того, модель 2,8 також випущена із шиною 533 МГц і маркірується як 2,8А. Prescott містить 125 млн. транзисторів, при тім, що площа кристала навіть небагато зменшилася і стала 112 мм2.
У новому процесорі збільшили обсяг кеша даних L1 до 16 КБ і L2 до 1 МБ.
CPU Intel Pentium 4 670 3.8 ГГц/ 2Мб/ 800МГц BOX 775-LGA
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||||||||
6)Принципи роботи оперативної пам’яті та чіпсетів.
Комп'ютер оснащений оперативною пам'яттю, яка кон¬струк¬тивно виконана на мікросхемах. Вона складається з певної кількості комірок пам'яті, кожна з який має свою власну адресу чи просто номер у двійковому коді. Оперативна пам'ять призначена в основному для зберігання програм і їхніх даних протягом усього часу, поки комп'ютер працює. ОЗП може бути об’ємом 1, 4, 8, 16, 32, 64, 128, 256, 512, 1024 і більш Мбайт.
У якості ОЗП використовується два основних типи: статична (SRAM - Static RAM) і динамічна (DRAM - Dynamic RAM).
Конструктивно оперативна пам’ять виконуються в модулях:
SIMM (Single In line Memory Module) - модуль пам'яті з одним рядом контактів.
DIMM (Dual In line Memory Module - модуль пам'яті з двома рядами контактів) - модуль пам'яті з роздільними контактами (2 x 84), за рахунок чого збільшується розрядність або число банків пам'яті в модулі.
ChipSet- це набір або одна мікросхема, на яку, і покладається основне навантаження по забезпеченню центрального процесора даними і командами, а також, по керуванню периферією, як відео карти, звукова система, оперативна пам'ять, дискові нагромаджувачі і різні порти введення/виведення. Вони містять у собі контролери переривань прямого доступу до пам'яті, звичайно в одну з мікросхем набору входять також годинник реального часу з CMOS-пам'яттю й іноді - клавіатурний контролер. Однак ці блоки можуть бути присутніми і у виді окремих чіпів. В останніх розробках до складу мікросхем наборів для інтегрованих плат стали включатися і контролери зовнішніх пристроїв. Зовні мікросхеми Сhірsеt'а виглядають, як найбільші після процесора, по кількість виводів від декількох десятків до двох сотень. Назва набору звичайно походить від маркірування основної мікросхеми - і810,і810E,і440BX,I820,VIA Apollo pro 133A, Si630, UMC491, і82C437VX і т.п. При цьому використовується тільки код мікросхеми усередині серії: наприклад, повне найменування Si471 - Si85C471. Останні розробки використовують і власні імена; у ряді випадків це - фірмова назва (INTEL,VIA, Viper) Тип набору в основному визначає функціональні можливості плати: типи підтримуваних процесорів, структура обсяг кеша, можливі сполучення типів і обсягів модулів пам'яті, підтримка режимів енергозбереження, можливість програмного настроювання параметрів і т.п. На тому самому наборі може випускатися кілька моделей системних плат, від найпростіших до досить складних з інтегрованими контролерами портів, дисків, відео і т.д.
7)Принципи роботи сопроцесора та кеш-памяті.
СПІВПРОЦЕСОР. У тих випадках, коли на комп'ютері приходиться виконувати багато математичних обчислень (наприклад, в інженерних розрахунках),до основного мікропроцесора додають математичний співпроцесор. Він допомагає основному мікропроцесору виконувати математичні операції над числами. Новітні мікропроцесори фірми Intel (80486 і Pentium) самі уміють виконувати операції над числами, так що для них співпроцесори не вимагаються.
Співроцесор не тримає під управлінням основну масу ланцюгів компьютеpа. У звичайному режимі мікpопpоцессоp виконує всі функції компьютеpа. І лише коли зустрічається завдання з якою краще впорається співпроцесор, йому передаються дані і команди уп равленія, а центральний процесор очікує результати. Співпроцесори, здебільшого використовуються у PC, яв ляють математичними сопроцессорами. В математиці вони спеціалізуються по множення і ділення чисел. Математичні співпроцесори називають ще процесорами з плаваючою комою, тому що вони особливо яскраво проявляють свої можливості в цій області математики. Числа з плаваю щей комою часто використовуються у наукових розрахунках і представляються, як правило, мантиси і ординатою. Перевага, що отримується від установки математичного співпроцесора, залежить від того, які завдання вирішуються на комп'ютері. Відповідно до твердження Intel співпроцесор може зменшити час виконання математичних операцій, таких як множення, ділення, піднесення до степеня на 80% і більше.
-
Кеш використовується як буфер для прискорення обміну даними між процесором і оперативною пам'яттю, а також для зберігання копій інструкцій і даних, які нещодавно використовувалися процесором. Значення з кеш-пам'яті витягаються прямо, без звернення до основної пам'яті. При вивченні особливостей роботи програм було виявлено, що вони звертаються до тих чи інших областях пам'яті з різною частотою, а саме: комірки пам'яті, до яких програма зверталася недавно, швидше за все, будуть використані знову. Припустимо, що мікропроцесор здатний зберігати копії цих інструкцій у своєї локальної пам'яті. У цьому випадку процесор зможе кожен раз використати копію цих інструкцій протягом усього циклу. Доступ до пам'яті знадобитися на самому початку. Для зберігання цих інструкцій необхідний зовсім невеликий обсяг пам'яті. Якщо інструкції у процесор надходять досить швидко, то мікропроцесор не буде витрачати час на очікування. Таким чином економитися час на виконання інструкцій. Але для самих швидкодіючих мікропроцесорів цього недостатньо. Рішення даної проблеми полягає в поліпшенні організації пам'яті. Пам'ять усередині мікропроцесора може працювати зі швидкістю самого процес
8)Типи контролерів та їх функції
1) Для кожного зовнішнього пристрою в комп'ютері є електронна схема (контролер або адаптер), яка ним керує. Деякі контролери (наприклад, контролер дисків) можуть управляти відразу декількома пристроями.
2) Усі контролери та адаптери взаємодіють із процесором і оперативною пам'яттю через системну магістраль передачі даних, що називається шиною. Шина -- системна плата в Киеве, що забезпечує введення-виведення інформації. Характеристикою шини є швидкість обміну.
Основні типи шин (розташовані в порядку поліпшення характеристик): ISA, EISA, VESA, PCI, AGP. Роз'єми-"слоти" стандарту PCI. Народився він близько 10 років тому і сьогодні є основним стандартом слотів для підключення додаткових пристроїв. Роз'єми PCI - зазвичай самі короткі, білий кольору, розділені своєрідною "типу" на дві нерівні частини. Раніше в слот PCI встановлювалася і відео карта в Киеве, тепер для цієї мети служить роз'єм AGP (Advanced Graphic Port). Це спеціальний, більш швидкий з точки зору пропускної спроможності слот. Інші слоти в нові комп'ютери не встановлюються.
Контро́лер (controller) — спеціалізований компонент системи, що призначений для управління зовнішніми пристроями комп'ютера: накопичувачами, відеосистемою та дисплеєм, принтерами тощо.
Часто синонімати слова контролер виступають терміни адаптер, плата, карта.
Найпоширенішими прикладів контролерів є
-
відеоконтролер
-
мережева плата
Мережева плата (мережева карта, мережевий адаптер, Ethernet) — адаптер, NIC (англ. network interface card) — периферійний пристрій, що дозволяє комп'ютеру взаємодіяти з іншими пристроями мережі. В наш час, особливо в персональних комп'ютерах мережеві плати досить часто інтегровані в материнські плати для зручності і здешевлення усього комп'ютера в цілому.
-
адаптери зовнішніх інтерфейсів: ATA, SCSI, USB, FireWire, IrDA тощо.
В своїй еволюції контролери проходять шлях від
-
простого перетворювача одного (зовнішнього) інтерфейса у другий (внутрішній);
-
потім збагачуються новими функціями, що прискорюють робооту, додають сумісності, забезпечують безпеку
-
і зрештою, з розвитком інтеграції, раніше окремий контролер може стати частиною складнішого і інтегрованішого: функції такого контролера поглинає більш універсальний компонент системи.
9)Принципи роботи BIOS.
BIOS (англ. Basic Input/Output System — базова система введення/виведення) — є набором спеціальних підпрограм, які використовуються комп'ютерами архітектури x86 для ініціалізації компонентів персональної платформи, необхідних для її первинного завантаження та подальшої роботи. Такими є процесор, системна логіка (чипсет), оперативна пам'ять, клавіатура, відеокарта та інші.
Фактично, це — перше програмне забезпечення, що виконується процесором. Оскільки на початковому етапі завантаження комп'ютера зовнішні пристрої недоступні, BIOS, в загальному випадку, зберігається незалежним від живлення персональної платформи чином — в NVRAM-пам'яті (від англ. Non Volatile, — не тимчасова). Для цього, як правило, використовується одна або декілька спеціальних мікросхем — пристроїв постійного зберігання даних, які розташовані на системній платі.
Принцип роботи BIOS
Старт BIOS
Одразу після подачі живлення центральний процесор комп'ютера починає виконувати програму BIOS, яка міститься у відповідній мікросхемі. Власне, ця стадія стосується лише завантажувальної частини BIOS, яка називається Boot-блок. Програма завантажувального блоку обчислює контрольні суми BIOS й виходячи з цього приймає рішення про доцільність подальшої роботи у звичайному режимі. Позаяк у випадку невідповідності контрольних сум приймається рішення про пошкодження програмного коду BIOS.
Відновлення BIOS
При негараздах BIOS, що можуть виникнути в результаті яких-небудь дій користувача або збою апаратури, управління передається спеціальній процедурі, на яку покладено функцію відновлення — Crisis Recovery. Ця процедура покликана в аварійному порядку прочитати з дискети, інколи навіть з жорсткого диска, файл BIOS, а потім записати його в мікросхему замість пошкодженого коду, тим самим відновивши стан персональної платформи до нормального.
Початкова стадія
На цьому етапі виконується початкове тестування всіх вузлів та компонентів комп'ютера, яке називається POST (Power-On Self Test — самотестування після подачі живлення). Окрім цього, метою процедури POST є робота з програмними ресурсами персональної платформи: обчислення обсягу оперативної пам'яті, пошук та ініціалізація відео системи, послідовних та паралельних портів, накопичувачів на гнучких та жорстких дисках, додаткових пристроїв, що підключені до PCI та USB шин абощо.
Етапи ініціалізації та перевірки працездатності відстежуються засобами діагностики BIOS. Для цього процедури POST при переході від одного до іншого пристрою щоразу посилають у діагностичний порт (Manufacturing Test Port) спеціальні сигнали, що називаються POST-кодами. Деякі з них дублюються відповідними звуковими сигналами. В разі, коли виникають помилки, завантаження комп'ютера припиняється до усунення несправності. Про характер несправності можна зробити висновки, судячи з останнього POST-коду або звукового сигналу.
В своїй роботі процедури POST керуються налаштуванням BIOS, читаючи їх із CMOS-пам'яті[2] — особливого різновиду пам'яті, призначеного для зберігання апаратної конфігурації комп'ютера. Крім того, тут же знаходяться всі налаштування BIOS, які може змінювати користувач — характеристики оперативної пам'яті (таймінги), частота роботи процесора, параметри жорсткого диска і ін.
Налаштування BIOS
За допомогою спеціальної підпрограми CMOS Setup користувачу трапляється нагода вказати параметри і режими функціонування окремих компонентів комп'ютера. Щоб це зробити, досить натиснути одну з наступних клавіш або їх поєднання: Delete, Esc, Ctrl+Esc, Ctrl+Alt+Esc, Alt+F2 і ін. Комбінація клавіш для запуску CMOS Setup залежить від версії і виробника BIOS. Інколи інформація про відповідну клавішу або комбінацію клавіш виводиться на екрані.
Існує декілька зарезервованих клавіш, що дозволяють виконувати наперед визначене (by default) налаштування BIOS. Такою для сучасних AMIBIOS та AwardBIOS є клавіша Insert, за допомогою якої можна вибрати найбільш стабільний набір параметрів BIOS без запуску програми CMOS Setup. Інші комбінації клавіш викликають процедури оновлення BIOS: дозволяють виконати перепрограмування мікросхеми BIOS більш новою версією програмного коду тощо.
Фінальна стадія
На фінальній стадії виконується те, задля чого власне й розроблявся BIOS. В наперед заданий (один і той же для всіх персональних платформ) програмний сегмент записуються процедури обробки операцій введення та виведення даних. Це дозволяє операційній системі, коли вона перейме управління від BIOS, послуговуватись бібліотеками програм в оперативній пам'яті, що вже запопадливо розміщені там.
Якби всі програми самостійно намагалися опікуватися периферійними пристроями та містили б в собі подібні інструкції, то вони працювали вельми не ефективно та займали б забагато місця. Окрім того, кожен новий пристрій потребував би повної модифікації існуючих програм. Щоб уникнути подібних проблем, велику частину роботи по обробці даних переклали на BIOS. Це, напевно, не вирішило всіх проблем, але щонайменше значно спростило їх вирішення.
Хоча сучасні операційні системи практично не використовують або взагалі не використовують можливості BIOS по обробці операцій введення-виведення, з розвитком технічного прогресу роль BIOS зовсім не зменшується. З введенням у дію стандарту ACPI одна із першочергових задач BIOS — підготовка та передача операційній системі методів керування ресурсами персональної платформи. Це додаткові можливості без яких не можливо уявити сучасний комп'ютер.
Фінальна стадія завершується завантаженням операційної системи. Управління передається програмі, що знаходиться в Boot-секторі (завантажувальному секторі) дискети, жорсткого диска, компакт-диска) або віддаленого носія, вказаного по мережі. Далі управління беруть на себе вбудовані механізми операційної системи.
10)Будова жорсткого диску та принципи його роботи. Еволюція HDD
Жорсткий диск (вінчестер).Він використовується для постійного зберігання інформації. При форматуванні диска на ньому формуються концентричні кола – доріжки, які розбиваються на сектори. Обмін інформацією між оперативною пам`яттю та диском відбувається секторами. Сектор стандартного розміру зберігає 512 байтів даних. Кожний системний диск містить власну систему для збереження файлів, яка називається таблицею розміщення файлів (File Allocation Table, скорочено FAT). Вінчестер характеризується інтерфейсом, ємністю пам`яті, частотою обертання шпинделя, розміром кеш-пам`яті, часом пошуку, швидкістю обміну даними, шумовим рівнем та деякими іншими параметрами.
В основі функціонування вінчестера лежить принцип магнітного запису/прочитування сигналів на диск, що обертається, покритий магніточутливим робочим шаром. Кожна сторона диска, покрита робочим шаром, називається робочою поверхнею.
При записі цифрові дані перетворяться в аналогові електричні сигнали, що створюють за допомогою головки запису ділянки з різною намагніченістю, розташовані уподовж кола по всій робочій поверхні диска, що обертається (так звані треки або доріжки). Розміри ділянок і відстань між сусідніми доріжками визначають поверхневу щільність запису даних.
При читанні ділянки диска рухаються під магнітною головкою і індукують в ній електричні сигнали, які перетворяться в цифрові дані.
Мал. 1. Накопичувач на жорстких дисках без захисного кожуха
Типовий сучасний накопичувач на жорстких дисках складається з блоку (пакету) дисків, двигуна шпінделя приводу обертання дисків, блоку головок запису/читання, предусилителя-комутатора головок і контроллера (друкарської плати з електронними схемами управління).
В неробочому стані головка притискається повідцем до поверхні диска в спеціальній неробочій зоні, званою зоною парковки. Перші моделі вінчестерів вимагали виконання спеціальної операції парковки головок, що ініціюється програмним забезпеченням.
11)Носії інформації та їх характеристика
Носі́й інформа́ції (data medium) — матеріальний об'єкт або середовище, призначений для зберігання даних. Останнім часом носіями інформації називають переважно пристрої, призначені для зберігання файлів даних у комп'ютерних системах, відрізняючи їх від пристроїв для введення-виведення інформації та пристроїв для обробки інформації.
За формою сигналу, який використовується для запису даних, розрізняють аналогові та цифрові носії. Для перезапису інформації з аналогового носія на цифровий чи навпаки необхідно застосовувати аналогово-цифрове чи цифро-аналогове перетворення сигналу.
За призначенням розрізняють носії
Для використання на різних пристроях
Вмонтовані у певний пристрій
За стійкістю запису і можливістю перезапису:
Постійні запам'ятовуючі пристрої (ПЗП), зміст яких не може бути змінено кінцевим користувачем (наприклад, CD-ROM, DVD-ROM). ПЗП в робочому режимі допускає тільки зчитування інформації.
Записувані пристрої, у які кінцевий користувач може записати інформацію тільки один раз (наприклад, CD-R,DVD-R, DVD+R, BD-R).
Перезаписувані пристрої (наприклад, CD-RW, DVD-RW, DVD+RW, BD-RE, магнітна стрічка тощо).
Оперативні пристрої забезпечують режим запису, зберігання й зчитування інформації в процесі її обробки. Швидкі, але дорогі ОЗП (SRAM, статичні ОЗП) будуються на основі тригерів, повільніші, але дешеві різновиди (DRAM, динамічні ОЗП) будуються на основі конденсатора. В обох видах оперативної пам'яті інформація зникає після відключення від джерела струму. Динамічні ОЗП потребують періодичного оновлення вмісту - регенерації.
За фізичним принципом
перфораційні (з отворами або вирізами) - перфокарта, перфострічка
магнітні - магнітна стрічка, магнітні диски
оптичні - оптичні диски CD, DVD, Blu-ray Disc
магнітооптичні - Магнітооптичний компакт-диск (CD-MO)
електронні (використовують ефекти напівпровідників) - карти пам'яті, флеш-пам'ять
За конструктивними (геометричними) особливостями
Дискові (магнітні диски, оптичні диски, магнітооптичні диски)
Стрічкові (магнітні стрічки, перфострічки)
Барабанні (магнітні барабани)
Карткові (банківські картки, перфокарти, флеш-карти, смарт-картки)
Іноді носіями інформації також називають об'єкти, читання інформації з яких не потребують спеціальних пристроїв - наприклад паперові носії.
Місткість цифрового носія означає кількість інформації, яку на нього можна записати; її вимірюють у спеціальних одиницях — байтах, а також у їхніх похідних — кілобайтах, мегабайтах тощо, або ж у кібібайтах, мебібайтах тощо. Наприклад, місткість найпоширеніших CD-носіїв становить 650 або 700 МБ, DVD-5 — 4,37 ГБ, двошарових DVD 8,7 гб, сучасних жорстких дисків — до 10 Тб (станом на 2009 рік).
12)Мова програмування Асемблер, її переваги та недоліки.
Мова Асемблер - могутній засіб програмування. Він дозволяє програмістові здійснювати усестороннє управління апаратними засобами ЕОМ. Проте таке управління примушує програміста вникати в деталі, далекі від основного змісту програми. Всі переваги мови Асемблер обертаються часом марною тратою часу на численні деталі. Не дивлячись на те, що Асемблер є машинно-орієнтованою мовою, тобто мовою низького рівня, програміст може застосовувати його для роботи, як на високому.
Переваги Асемблера:
1. Дана мова програмування дозволяє створювати додатки, які будуть ефективніші, ніж аналогічні додатки, написані на мові високого рівня, тобто додатки будуть коротшими і при цьому швидше здійснимими.
2. Мова Асемблер дозволяє програмістові виконувати дії, які або взагалі не можна реалізувати на інших мовах і зокрема на мовах високого рівня, або виконання яких займе дуже багато машинний час у разі залучення дорогих засобів мови високого рівня.
Недолікі мови:
1. У міру збільшення свого розміру програма на Асемблері втрачає наочність. Це пов'язано з тим, що в асемблерних програмах слід приділяти багато уваги деталям. Мова вимагає від вас планування кожного кроку ЕОМ. Звичайно, у разі невеликих програм це дозволяє зробити їх оптимальними з погляду ефективності використання апаратних засобів. У разі ж великих програм нескінченне число деталей може перешкодити вам добитися оптимальності програми в цілому, не дивлячись на те, що окремі фрагменти програми будуть написані дуже добре.
2. Для програмування на даній мові необхідно дуже добре знати структуру комп'ютера і роботу апаратних пристроїв, оскільки Асемблер працює безпосередньо з пристроями. Зі всього вищесказаного можна зробити висновок, що на мові Асемблер можна зробити будь-який додаток, будь-яку програму, але для написання великих програм краще використовувати мови високого рівня, такі як Бейсік або Паскаль, які дозволять вам зосередитися на самому завданні і вам не потрібно буде безпосередньо враховувати особливості пристрою і мікропроцесора, а також інтеллектуальну цінність мови Ассемблер.
13)Опис даних та типи даних що використовуються в мові Асемблер
Псевдокоманды определения переменных указывают ассемблеру, что в соответствующем месте программы располагается переменная, определяют тип переменной (байт, слово, вещественное число и т.д.), задают ее начальное значение и ставят в соответствие переменной метку, которая будет использоваться для обращения к этим данным. Псевдокоманды определения данных записываются в общем виде следующим образом:имя_переменной d* значениегде D* — одна из нижеприведенных псевдокоманд:
DB — определить байт;
DW — определить слово (2 байта);
DD — определить двойное слово (4 байта);
DF — определить 6 байт (адрес в формате 16-битный селектор: 32-битное смещение);
DQ — определить учетверенное слово (8 байт);
DT — определить 10 байт (80-битные типы данных, используемые FPU).
Поле значения может содержать одно или несколько чисел, строк символов (взятых в одиночные или двойные кавычки), операторов ? и DUP, разделенных запятыми. Все установленные таким образом данные окажутся в выходном файле, а имя переменной будет соответствовать адресу первого из указанных значений.считает в регистр AL число 48h (код латинской буквы H).. Если нужно заполнить участок памяти повторяющимися данными, используется специальный оператор DUP, имеющий формат счетчик DUP (значение). Например, вот такое определение:
table_512w dw 512 dup(?)
создает массив из 512 неинициализированных слов, на первое из которых указывает переменная table_512w. В качестве аргумента в операторе DUP могут выступать несколько значений, разделенных запятыми, и даже дополнительные вложенные операторы DUP.
Директива STRUC позволяет определить структуру данных аналогично структурам в языках высокого уровня. Последовательность директив
имя struc
поля
имя ends
где поля — любой набор псевдокоманд определения переменных или структур, устанавливает, но не инициализирует структуру данных. В дальнейшем для ее создания в памяти используют имя структуры как псевдокоманду:
метка имя <значения>
И наконец, для чтения или записи в элемент структуры используется оператор «.» (точка).
Змінні в програмі можна розбити на 2 великі групи:
1. Змінні, які явна використовуються в програмі виходячи з її логіки. Такі змінні як правило мають імена і використовуються вони для збереження даних, які мають наперед визначений зміст. Наприклад, змінна що використовується для збереження коду натиснутої клавіші.