39. Витрати та результати підприємницької діяльності.

Витрати - виражені у грошовій формі, втрати різних видів екон.ресурсів у процесі вир-ва,обігу,розподілу продукції.

Виробничі витрати - це фактичні витрати виробника на придбання й використання всіх необхідних умов вир-ва, які забезпечують досягнення кінцевого результату госп.д-ті.

Витрати вир-ва поділяються на: зовн витрати (явні, прямі, грошові) - це витрати підприємця на придбання ресурсів, які не належать даній фірмі. Н, з/п, витрати на придбання сировини, устаткування, сплата податків та внутр витрати (неоплачувані) пов'язані з використанням факторів вир-ва, які перебувають у власності самої фірми (грошовий капітал, обладнання). Суч ек наука відносить до вн. витрат нормальний прибуток - мінімальну плату, необхідну для утримання підприємця в певній сфері бізнесу.

Розглядають два підходи до розуміння природи затрат фірми: Бух підхід передбачає врахування зовнішніх витрат. Ці витрати відображаються у бух балансі фірми і є бух витратами. Ек підхід передбачає врахування не тільки зовн., а й внутр.витрат, пов'язаних з можливістю альтернативного викорис. ресурсів. Ек витрати - справжні витрати вир-ва на даний товар, що визначаються як найвища корисність тих благ, які сусп.-во може отр. за умов оптимального викорис. ресурсів.

З огляду на чинник часу існують два періоди функціонування: довгостроковий - фірма має можливість змінити усі зайняті ресурси та короткостроковий - фірма не може змінити обсяг принаймні одного з наявних у неї видів виробничих ресурсів. Т.ч, у короткостроковому періоді одна частина ресурсів є змінною, а друга частина - постійною. Тому короткостроковий вважають періодом фіксованих виробничих потужностей. Відповідно, одна частина витрат фірми становить постійні витрати, а інша - змінні. У довгостроковому періоді всі витрати є змінними TC=FC+VC Витрати виробництва у грошовій формі на одиницю продукції становлять собівартість продукції. Вона є мірилом витрат і доходів підприємства.

Ефект - досягнутий результат у різних сферах вияву -матер, грошовій, просуванню по службі, соц.та ін. Ефективність - здатність створ.ефект, результативність процесу, проекту тощо. Визначається як відношення ефекта (результата) до витрат, що його обумовили. Ефективність виробництва – це комплексне відображення кінцевих результатів використання робочої сили (працівників) і засобів виробництва за певний проміжок часу.

У зарубіжній практиці для характеристики результативності господарювання широко застосовується термін “продуктивність системи виробництва та обслуговування”, тобто ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) для виготовлення різноманітних товарів і надання послуг.

40. Продуктивність праці.

Продуктивність праці трактують як в широкому, так і у вузькому розумінні. В широкій сусп концепції прод-ть праці – це розумова схильність люд. до постійного пошуку удосконалення труд.д-ті з урахуванням мінливих соц-екон. умов.У вузькій технічній концепції прод-ть праці - це відношення отриманого результату до ресурсів, що викорис. у процесі праці. Отже, на мікрорівні прод-ть праці визнач. як відношення обсягу виробленої продукції до кіл-ті виробників або кіл-ті відпрацьованих людино-годин за певний період часу. На макрорівні прод-ть праці визнач. як відношення нац.доходу до сер.чисельності працівників,зайнятих у його створенні.

В узагальненому вигляді прод-ть праці визнач. як ефективність виробнич. д-ті люд. у процесі створ. мат. благ і послуг. Прод-ть праці - ефективність, результативність, плідність люд. фактора, тобто осн. продуктивних сил сусп-ва, галузі, підприємства, вимірюється кіл-тю продукції, виробленої одним зайнятим за певний період часу (годину, зміну, рік).

Оскільки у вир-ві будь-якого товару беруть участь жива та уречевлена праця, зростання прод-ті праці у сусп-ві загалом означає економію обох видів праці або зменшення сусп. необхідного роб.часу на вир-во одиниці товару чи послуги. При цьому частка живої праці зменшується, частка уречевленої зростає,але кіл-ть живої праці зменш.помітніше, ніж зростає кількість минулої(уречевленої),і заг.сума праці, втіленої в товарі чи послузі, зменшується.

Розрізняють індивідуальну, локальну і сусп. прод-ть праці. Рівень прод-ті праці - одна з найважливіших характеристик, що відбиває прогресивність способу вир-ва.

Підвищення прод-ті праці забезпечує ріст кіл-ті продукції, зробленої в одиницю часу, що сприяє росту ВВП, зниженню собівартості і збільшення нац.доходу.

Зростання прод-ті праці у сусп-ві залежить передусім від рівня розвитку прод.сил. Факторами зростання сусп.прод-ті праці є: викорис.досягнень НТР у вир-ві; поглиб­лення сусп.поділу праці; впровадження госпрозрахунку, нових форм організації праці; досягнення реального плюралізму форм екон. власності та ін.