2. Географічна характеристика території

Вовчанський район розташований на північному сході Харківської області, і межує з Великобурлуцьким (на сході), Печенізьким (на півдні) та Харківським (на заході) районами області, а також Шебекинським та Волоконівським районами Бєлгородської області Російської Федерації (на півночі) (рис.2.1.). – если идет ссылка на рисунок, то он должен быть или на этой же стр, или на следующей, но не дальше. Загальна протяжність державного кордону з Росією складає 117,5 км. За своєю територією район посідає друге місце в Харківській області: його площа складає 1 888,1 кв. км (6 % від загальної території області). Адміністративним центром району є місто Вовчанськ. У районі налічується 95 населених пунктів, із них: 1 місто районного значення, 3 селища міського типу і 91 сільський населений пункт. У районі 23 сільських та 3 селищні ради. На 01.01. 2005 р. у Вовчанському районі проживало 52,3 тис. чол., із них 29,5 тис. міського населення і 22,8 тис. сільського. Щільність населення складає 27,5 чол. на 1 кв. км.

Територією району протікає 13 річок і розташоване 1 водосховище. Основною водною артерією є річка Сіверський Донець, ліва притока річки Дон. Довжина її у межах району 42 км, із них 35 — у верхній частині Печенізького водосховища. До Сіверського Дінця впадають річки Вовча, Розрита, Плотва, Хотімля, Пільна та Стариця. Загальна площа річок та водоймищ, включаючи Печенізьке водосховище, складає 6361 га.

Історію Вовчанщини можна розбити на два періоди.

Перший – час заснування і розвитку Вовчанського городища (VІІІ – ІХ століття нашої ери). Тоді стародавнє місто належало хазарам. Занепад і зникнення городища пов’язано із вторгненням зі сходу кочових племен монголотатар.

Другий період розвитку (ХVІІ століття) – час освоєння цієї місцевості козаками та остаточне закріплення слов’янського населення на нинішній території. На Слобожанщині були організовані козачі полки, які несли сторожову службу. Зокрема Вовчанськ, як місто, був заснований у 1674 році та заселений козаками, які входили до складу Чугуївського полку.

Назву місто отримало від річки, а річка від  багато чисельних вовчих зграй, які водилися в цій місцевості.

З першої чверті ХVІІІ століття, поступово втративши військово-політичне призначення, Вовчанськ дуже повільно розвивається як типове адміністративне місто Російської імперії.

У 1780 році Указом Катерини ІІ ліквідовано Слобідську українську губернію і створено Харківське намісництво. А у 1796 році Павло Перший скасував намісництва і знов була утворена Слобідська українська губернія з центром у м. Харків. Губернія поділилась на повіти. У Вовчанському повіті було 14 волостей. Населення складало 56425 чоловік.

У 1825 році очікуючи приїзд царя Олександра І, який прямував з Петербургу в Таганрог, на відпочинок, м. Вовчанськ було капітально перебудовано.

Але найбільшого темпу благоустрою, розвитку культури, освіти та економічного росту Вовчанський повіт зазнав з обранням на посаду земського голови Василя Григоровича Колокольцова наприкінці 90-х років ХІХ століття. Земство під його керівництвом розгорнуло масштабне будівництво у повіті шляхів, мостів, шкіл, лікарень, ветеринарних і агрономічних пунктів, доріг і поштово-телеграфних станцій. Здійснювалися великі лісопосадки на пісках в долинах річки і на лівому березі Сіверського Дінця.

На початку ХХ століття у Вовчанську були побудовані вчительська семінарія, жіноча гімназія, реальне училище, ремісниче і міське училища. Збудовано та відкрито народний будинок, де ставились любительські вистави, влаштовувались танці. Було два приватних кінотеатри. У 1912 році було відкрито історико-археологічний музей.

Слід відмітити, що у 1910-1913 роках за темпами благоустрою, розвитку культури, освіти та економічного росту Вовчанський повіт посів друге місце у Російській імперії поступивши тільки Московському повіту.

Свого часу до складу Вовчанського повіту входило набагато більше територій і населених пунктів, ніж зараз. Наприкінці 1923 року, після здійснення адміністративно-територіальної реформи, на території Вовчанського повіту було утворено п’ять районів, в тому числі і сучасний Вовчанський район.

Рис.2.1. Вовчанський район на карті області