
- •§1. Початок першої світової війни
- •3. Політика окупаційних військ на українських землях
- •§2. Українські землі у 1915-1917 pp.
- •Тема 2 Українська революція
- •§3. Початок Української революції
- •§4. Проголошення автономії '. України
- •2. Український національний конгрес
- •§5. Наростання політичної боротьби в Україні у липні— жовтні 1917 р.
- •§6. Проголошення Української Народної Республіки
- •3. Українсько-російський конфлікт
- •§8. Українська Народна Республіка: від Брестського мирного договору до гетьманського перевороту
- •§9. Українська держава
- •§10. Директорія унр
- •§11. Західноукраїнська Народна Республіка (зунр)
- •1. Проголошення зунр. Організація держави на західноукраїнських землях
- •§12. Політика радянського уряду в Україні у 1919 р.
- •2. Політичний курс більшовиків в Україні у 1919 р.
- •3. Економічна політика більшовицького режиму
- •4. Селянські антибільшовицькі виступи
- •§13. Україна в другій половині 1919 р.
- •§14. Україна на початку 1920 р.
- •1. Незалежність радянської України: форма і суть
- •§15. Варшавська угода та її наслідки
- •§16. Розгром військ Врангеля й махновців
- •§17. Культура і духовне життя в Україні у 1917—1920 pp.
- •1. Національно-культурне будівництво у часи Центральної Ради
- •5. Культурний процес за радянської влади
- •6. Проблеми життєдіяльності церкви
- •Тема 4 Українська срр в умовах нової економічної політики (1921—1928)
- •§18. Україна наприкінці 1920-го - на початку 20-х pp.
- •§19. Входження усрр до складу срср
- •§20. Культура та духовне життя у роки неПу
- •4. Розвиток літератури та мистецтва в 20-ті роки
- •Тема 5 Радянська модернізація України (1928-1939)
- •§21. Сталінська індустріалізація України
- •2. Формування нового господарського механізму
- •§22. Колективізація та розселянювання України
- •§23. Голодомор 1932-1933 pp. В Україні
- •§24. Громадсько-політичне життя
- •2. Конституція урср 1937 року
- •§25. Стан культури в Україні у 30-ті pp.
- •4. Церковна політика. Ліквідація уапц
- •Хронологія подій
- •Тема 6 Західноукраїнські землі в 1921-1939 роках
- •§26. Українські землі у складі Польщі
- •§27. Українські політичні партії та політична боротьба в Західній Україні
- •4. Український монархізм в.Липинського
- •2. Характер політики румунського уряду щодо українців
- •§29. Закарпаття в складі Чехословаччини
- •2. Особливості політичної боротьби в Закарпатті
- •Словник-довідник
- •Історія україни
§13. Україна в другій половині 1919 р.
«В 1919 р. Україну поглинув цілковитий хаос. У новітній історії Європи жодна країна не пережила такої всеохоплюючої анархії, такої запеклої громадянської боротьби, такого остаточного розвалу влади, яких у цей час зазнала Україна. Шість різних армій діяли на її території: українська, більшовицька, біла, Антанти, польська й анархістська»
(О.Субтельний. Україна. Історія).
О Назвіть головні воєнні події 1919 р. в Україні.
•
1. Наступ білогвардійців в Україні
Скориставшись ослабленням радянської армії, навесні 1919 р. Добровольча армія А.Денікіна розгорнула наступ через Україну на Москву. Білогвардійці у своїй боротьбі проти більшовиків спиралися на матеріальну підтримку країн Антанти. До того ж у стані радянського керівництва постійно виникали незгоди щодо ведення бойових дій, ставлення до українських отаманів, насамперед Н.Махна. Частина військового командування надто захопилася наступом на Західному фронті з метою підтримки Радянської Угорщини.
Шляхом масової мобілізації пролетарських верств українських міст більшовики поповнювали частини діючої армії. Але
112
це не завадило денікінцям 24 червня взяти Харків, а через чотири дні - Катеринослав. Подальший наступ головних сил Добровольчої армії розгортався від Харкова на Полтаву і від Катеринослава на Київ та Миколаїв. Просувалися вони також уздовж Чорноморського узбережжя на Одесу. Вже 13 серпня білогвардійці відбили в Червоної армії Херсон, 18 серпня -Миколаїв, 23 серпня - Одесу. Заволодівши 1 серпня Полтавою, денікінці почали просуватися у напрямку Києва.
Одночасно на заході успішно наступали проти більшовицьких військ об'єднані сили УНР і ЗУНР - Українська Галицька Армія (50 тис. чол.) та 5-тисячна армія Директорії. Радянські війська змушені були відступити й залишити Київ. ЗО серпня 1919 р. до столиці спочатку ввійшли частини військ УГА і Директорії, а наступного дня зі сходу - армія Денікіна.
Ідеологічною підвалиною білогвардійщини було гасло відновлення єдиної та неподільної Росії, що суперечило національним домаганням українців. Коли на балконі київської Думи денікінці встановили прапор Російської імперії, один із стрільців УГА зірвав його і кинув коневі під ноги. Почалася стрілянина, українці відступили. Підписавши угоду з білогвардійцями, галичани змушені були залишити Київ і відійти до Василькова. Таким чином, на початку осені 1919 р. більша частина території України разом з Києвом опинилася під владою генерала А.Денікіна.
2. Перший зимовий похід армії УНР
У вересні 1919 р. А.Денікін дав наказ захопити територію, яку контролювала армія УНР. У відповідь уряд УНР 24 вересня 1919 р. в своїй декларації закликав український народ на боротьбу проти білогвардійців.
Становище українських сил було катастрофічним: вони перебували в так званому трикутнику смерті. Тобто між Польщею, що окупувала західні райони Волині, радянською Росією та денікінцями. Наближалися холоди, вичерпувалися боєприпаси, не вистачало медикаментів для боротьби з епідеміями. У тих складних умовах галицькі командири розгубилися. Командувач УГА генерал М.Тарновський таємно направив своїх посланців до білогвардійського командування.
113
б листопада 1919 p. було укладено угоду про перехід усієї Галицької армії на бік генерала Денікіна. Білогвардійці розпочали новий наступ, зайнявши майже все Правобережжя.
Після такого повороту подій 4-6 грудня 1919 р. у Новій Чорториї (містечко над р.Случ) відбулося засідання представників уряду й командування армії У HP. Було вирішено розпочати військовий рейд по Україні, перейшовши до партизанської боротьби. 6 грудня 1919 р. Петлюра виїхав до Варшави, де почав переговори з польським керівництвом про визнання Директорії та спільні дії проти більшовиків.
Цього ж дня частини армії УНР під проводом генералів М.Омеляновича-Павленка й Ю.Тютюнника вирушили в перший зимовий похід у тили радянських і денікінських військ. Перед бійцями Директорії були поставлені завдання: знищувати живу силу ворога, руйнувати залізниці, склади та ін. Зв'язавшись з повстанцями, організовувати їх, вести збройну боротьбу до того часу, доки керівництво Директорії не досягне дипломатичним шляхом справедливого вирішення українського питання державами Антанти.
Наприкінці грудня основним районом зосередження українських військ стала Умань. Опинившись між двома фронтами («білих» та «червоних»), командування групи військ УНР у січні 1920 р. прийняло рішення прориватися в тил Червоної армії, у район Черкаси-Чигирин-Канів.
Усього рейд тривав більше п'яти місяців. За той час війська подолали понад 2,5 тис. км по Центральній Україні, отримуючи широку підтримку місцевого населення. В квітні 1920 р. бійці УНР провели успішні операції у тилу радянських військ, зокрема було взято міста Вознесенськ, Балта й ін.
Похід закінчився з початком російсько-польської війни. Бійці повернулися на захід, щоб приєднатися до військ Директорії, які наступали спільно з польською армією.
3. Денікінський режим в Україні
У січні 1919 р. в Катеринодарі А.Денікін оголосив мету і завдання «білого руху»: нещадна боротьба з більшовизмом, відродження Російської імперії в довоєнних межах, встановлення тимчасової військової диктатури, запровадження смер-
114
тної кари за участь у «бунтах», більшовицьких та інших підривних організаціях, за дезертирство з армії; розробка законів про землю, кооперативи, земства, профспілки тощо. Ключове питання про форму державного устрою країни відкладалося до завершення громадянської війни.
На території окупованої денікінцями України було створено три області - Харківську, Київську й Новоросійську, на чолі яких стояли «головноначальствуючі», тобто генерал-губернатори з диктаторськими повноваженнями. Дореволюційний адміністративно-територіальний поділ було збережено. Головноначальствуючим підпорядковувалися губернатори, останнім - начальники повітів та волостей.
Керівники «білої гвардії» принципово не сприймали будь-яких сепаратистських проявів, не визнавали державних утворень, що з'явилися на території України протягом громадянської війни. Вони боролися не тільки з визвольним рухом, а з будь-якими проявами національного життя. Гоніння на українську культуру виявились у закритті газет і журналів, вилученні з бібліотек книг національною мовою. Відновлення дореволюційного законодавства в галузі освіти позбавляло навчальні заклади «з малоросійською мовою навчання» фінансової підтримки держави. Скасовувалося викладання українознавчих предметів як шкідливих та зайвих. Спеціальним розпорядженням було наказано познімати у всіх установах портрети Т.Шевченка.
Як і за часів П.Скоропадського, новий політичний режим в Україні заходився відроджувати поміщицьке землеволодіння. Закон про землю планувалося впроваджувати протягом семи років після припинення війни. Він передбачав викуп селянами поміщицької землі у розмірі до 45 десятин на господарство. Поміщицьке землеволодіння обмежувалося 400 десятинами. До впровадження положень аграрного законодавства в селян за допомогою військових команд знову відбирали землю й інвентар. Згідно із законом про врожай 1919 p., селяни повинні були віддавати 1/3 зібраного збіжжя поміщикам та орендарям, а також здавати на потреби денікін-ської армії по 5 пудів зерна з кожної десятини. Будь-яка затримка постачання сільськогосподарської продукції або опір
115
владі викликали репресивні заходи з боку військових команд. Отже, білогвардійський податок виглядав не краще більшовицької продрозкладки.
На підприємствах теоретично існував восьмигодинний робочий день, однак в умовах мілітаризованої економіки він фактично тривав 10-12 годин. Профспілки, які закликали до страйків, розганялися. Денікінський режим прагнув контролювати будь-які прояви робітничої активності.
Антинародна, антиукраїнська політика білогвардійського уряду не знайшла масової підтримки серед трудящих мас. Реставрація буржуазно-поміщицького режиму викликала реакцію її відторгнення у середовищі селянства і міського пролетаріату й багато в чому визначила подальшу долю денікінського уряду.
4. Поразка білогвардійців
Масовий опір селянства реставрації поміщицьких порядків влітку 1919 р. переріс у партизансько-повстанський рух. Стихійні виступи селян очолювали різні політичні сили: махновці, петлюрівці, боротьбисти, але найвпливовішими виявилися більшовики. Так, з метою організації партизансько-повстанської боротьби в денікінському тилу з липня 1919 р. в Кременці почало діяти Зафронтове бюро ЦК КП(б)У. Його військовий відділ створив 12 повстанських штабів, що координували дії партизанських загонів. Найбільш масовий повстанський рух виник у південних та східних губерніях України: на Херсонщині зосереджувалося 24 тис. повстанців, на Чорноморському узбережжі - 12 тис, у Катеринославській губернії й Донбасі діяло 45 партизанських загонів загальною чисельністю 35 тис. чоловік. Цілі повіти звільнялися від білогвардійців, де повстанці встановлювали власні форми самоврядування.
Найбільшу небезпеку для Добровольчої армії становили загони на чолі з Н.Махном. 5 серпня 1919 р. він видав наказ про створення Революційної повстанської армії України (махновців), яка проголосила боротьбу з поневолювачами українського народу. Армія здобула широку підтримку селянства. С.Петлюра запропонував Н.Махну разом тримати фронт проти Денікіна. Діставши від Директорії допомогу зброєю й боє-
116
припасами, згідно з угодою про союз із армією УНР, махновці у жовтні контролювали величезну територію від Перекопа до Бердянська та Маріуполя.
Н.Махно створив з селян боєздатну регулярну армію чисельністю близько 50 тис. чол. Вона складалася з кінноти й піхоти, посадженої на тачанки з кулеметами, що забезпечувало з'єднанням Махна високу мобільність.
Денікін на боротьбу з махновцями кинув свої найкращі військові частини. Тоді повстанці залишили Північну Таврію і захопили Катеринослав, який утримували до початку грудня. В той час великою загрозою для повстанців була епідемія тифу, яка вразила 35 тисяч. У жорстоких грудневих боях з білогвардійцями махновці вистояли та продовжували надалі чинити їм опір. Але на початку 1920 р. радянське командування, замість того щоб зосередитися на боротьбі з денікінця-ми, спрямувало значні сили на приборкання махновської армії. Втім, до осені 1920 р. воно так і не досягло цієї мети.
Протягом листопада - грудня 1919 р. більшовицькі війська успішно провели контрнаступ проти сил Денікіна. Так, 6 листопада Червона армія взяла Чернігів, 11 грудня -Харків та Полтаву. 16 грудня 1919 р. білогвардійців було вибито з Києва. Після запеклих боїв у січні 1920 р. радянські війська повністю оволоділи Донбасом. Залишки білогвардійських з'єднань відступили в Крим, закріпившись за Турецьким валом. Більшовицьке командування не наважилося з ходу наступати на Крим, надавши денікінцям можливість перегрупувати сили для подальших воєнних дій.
Таким чином, у складному переплетінні політичних інтересів довкола України найміцнішими виявилися позиції більшовиків. Зумівши мобілізувати людські й матеріальні ресурси, вони створили боєздатну армію, яка за підтримки повстанців і партизанів вигнала Добровольчу армію з території України.
Перевір себе Початковий рівень: 1. Розкрийте абревіатури: УНР, ЗУНР, УГА.
117
2.Вкажіть дату. Перший зимовий похід військ УНР розпочався у:
грудні 1919 p.; листопаді 1919 p.; січні 1920 р. 3.Доповніть речення:
Наказ про створення Революційної повстанської армії України видав:
С.Петлюра; Н.Махно; А.Денікін. Середній рівень:
-
Розкажіть про перший «зимовий похід» армій УНР.
-
Складіть план відповіді «Денікінський режим в Україні». Достатній рівень:
-
Н.Махно. Що вам відомо про життя та діяльність цієї історичної постаті? Чому його називають анархістом?
-
Охарактеризуйте денікінський режим в Україні. Яким чином вирішувалася доля українського народу?
Високий рівень:
8. Масовий опір селянства реставрації поміщицьких порядків влітку
1919 р. переріс у партизансько-повстанський рух. Стихійні виступи селян очолили різні політичні сили, але найвпливовішими виявилися більшовики. Як ви вважаєте, чому? Відповідь обґрунтуйте. Спрогнозуйте, як таке співвідношення сил вплине на подальший розвиток політичної ситуації в Україні.