Відповідальність за порушення законодавства про оп

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністратив­ної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

Дисциплінарна відповідальність полягає у накладанні дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством. Відповідно до ст. 147 КЗпП встанов­лено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи. Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який користується правом при­йняття на роботу цього працівника. Дисциплінарне стягнення може бути накладене за ініціативою органів, що здійснюють державний і громадський контроль за охоро­ною праці. За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. Дисциплінарне стягнення може бути винесене протягом 30 днів від дня виявлення правопорушення але не пізніше 6 місяців від дня його скоєння. Дисциплінарне стягнення підлягає оскарженню протягом 2 тижнів вищестоящому керівництву.

Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб, винних у порушеннях законодавства про охорону праці у вигляді грошового штрафу. Право накладати адміністративні стягнення з причин, зазначених у Законі України «Про охорону праці» мають службові особи Держнаглядохоронпраці. Максимальні розмі­ри та види штрафів, що можуть бути накладені службовими особами Держнаглядохо­ронпраці, визначаються чинним законодавством. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушен­ня шістнадцятирічного віку. Штраф може бути оскарженим у десятиденний строк в районному нарсуді.

Матеріальна відповідальність включає відповідальність як працівника, так і власника (підприємства). У ст. 130 КЗпП зазначається, що працівники несуть мате­ріальну відповідальність за пряму дійсну шкоду, заподіяну підприємству (установі) через порушен­ня покладених на них обов'язків, у тому числі, і внаслідок порушення правил ОП. Ця відповідальність, як правило, обмежується пев­ною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди.

Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення вимог законодавст­ва та інших нормативних актів про ОП створило небезпеку для життя або здоров'я громадян. Суб'єктом кримінальної відповідальності з питань ОП може бути будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин - власник підприємства чи уповноважена ним особа. Кримінальна відповідальність визначається в судовому порядку.

Органи державного управління ОП, їх компетенції та повноваження

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» державне управління охоро­ною праці в Україні здійснюють:

1. - Кабінет Міністрів України (забезпечує реалізацію державної політики в галузі ОП; визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за ОП);

2. - Державний комітет України з нагляду за ОП (Держнагляд­охоронпраці) (комплексне управління охороною праці на державному рівні; реалізація державної політики у сфері охорони праці та виробничої безпеки, державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативно-право­вих актів щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також за прове­денням робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх охороною і використан­ням, переробкою мінеральної сировини; координація робіт з профілактики травматизму невиробничого характеру; проведення експертизи проектної документації та видача дозволів на вве­дення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об’єктів і засобів виробництва);

3. - міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади (розробка і реалізація комплексних заходів щодо покращення безпеки, гігієни праці і виробничого середовища в галузі; здійснення методичного керівництва підприємств галузі з охоро­ни праці; укладання угоди з питань покра­щення умов і безпеки праці; фінансування опрацювання і перегляду нормативних актів про охорону праці; організація навчання і перевірки знань та норм охорони праці керівників; створення при необхідності професійних воєнізованих аварійно-рятуваль­них формувань; здійснення внутрівідомчого контролю за станом охорони праці);

4. - місцева державна адміністрація, органи місцевого самоврядування (забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці; формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища; організовують при необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування; здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці);

5. - асоціації, концерни, корпорації та інші об'єднання підприємств (визначаються їх статутами або договорами між підприємствами, які утворили об’єднання. Для виконання делегованих об'єднанню функцій, в його апараті створюються служби ОП).