34. Колективістична ідентифікація. Згуртованість як цоє.

Колектив — складно організована система міжособистісних сто­сунків, яка впливає на ефективність спільної діяльності Це група високого рівня розвитку, Ідо відкриває можливості для узгодження спільної й інди­відуальної діяльності, дає змогу своїм членам діяти відповідно до власних цілей і мотивів, у тому числі й за межами спільності.

Трудова колективістська ідентифікація (від лат. identificare - ототожнювати) - ставлення члена групи високого рівня розвитку до інших учасників спільної діяльності, яке загалом збігається з його ставленням до самого себе. Це явище досліджувалося під час експерименту, в якому за допомогою спеціального приладу порівнювалась ефективність спільної діяльності груп високого і низького рівнів розвитку (В. Петровський). Члени кожної групи, узгоджуючи за допомогою ручок свої рухи, мали якомога швидше провести штифт фігурним прорізом, розташованим на панелі приладу.

Помилка - торкання штифта до стінки прорізу - каралася відчутним ударом електричного струму, який призначався члену групи, вибраному у випадковому порядку. За таких умов ефективність роботи групи низького рівня розвитку була значно вищою, ніж групи високого рівня. Члени останньої начебто ставили себе на місце того, кого карали за помилки інших, і вповільнювали рухи, щоб зменшити таку ймовірність. Йдеться про співучасть - гуманне ставлення до іншого члена групи, ототожнення себе з ним, прагнення допомогти йому. Було встановлено, що акти трудового колективістської ідентифікації позитивно впливають не лише на міжособистісні стосунки, а й на індивідуально-психологічні особливості членів колективу (Туревський).

Згуртованість як ціннісно-орієнтаційна єдність - характеристика міжособистісних стосунків, що свідчить про ступінь збігу оцінок, настановлень і позицій групи відносно цілей, цінностей і норм спільної діяльності. У групах високого рівня розвитку ступінь такого збігу досить високий, тоді як у групах низького рівня - незначний. У перших, наприклад, уявлення про властивості характеру, необхідні лідерові, чіткіші, ніж у других (Шпалінський). Важливо, що в царині смаків, уподобань, інтересів буває так, що між членами групи високого рівня розвитку є розходження, а між членами групи низького рівня - збіг. Але Це майже не позначається на спільній діяльності Лише згуртованість навколо цінностей сприяє об'єднанню спільних зусиль і позитивно впливає на їх ефективність. Це також означає, що колектив не обмежує життя своїх членів лише спільною діяльністю.

35. Формування колективізму у школярів

З погляду психології існує п'ять основних періодів розвитку почуття колективізму. Хоча які й схожі з етапами розвитку колективу, існують і певні відмінності.

Отже, перша щабель розвитку почуття колективізму – «піщана розсип», тобто, це стадія, де незнайомі чи малознайомі діти збираються разом у тому, що вчитися. І на цій стадії згуртованості серед дітей немає. Діти відокремлені. Але це щабель невдовзі змінюється наступній щаблем розвитку, що називається «м'яка глина». Аналізуючи цей етап діти збираються до груп по три – семеро. Ці групи формуються з урахуванням інтересів і симпатій дітей. Такі мікрогрупи входять у ділові взаємини Юлії і його вирішують загальні питання вимозі вчителя.

Третя щабель розвитку групи – «мерехтливий маяк». Таким маяком є актив класу, сформований на той час. У актив класу включені найсвідоміші учні громадські працівники. Актив допомагає вчителю у вирішенні організаційних питань, як і є прикладом інших і їх у себе. Проте, діяльність активу ні ефективна, часто зіпсований через слабкої організації колективу, але почуття колективізму присутній.

Четверта щабель розвитку почуття колективізму має назву «червоні вітрила». І на цій стадії плани, намічені учителем, змусити дітей почуватися колективом й можуть бути їм, починають збуватися. Діти стають дружними і вимогливими й решти. Аналізуючи цей етап спрацьовує принцип «одне всіх і всі за одного». І на цій щаблі діти почуваються колективом.

Остання щабель розвитку називається «палаючий факел». Ця стадія є найвищою ступенем розвитку колективу. Аналізуючи цей етап спостерігається самопожертву заради інших, почуття колективізму розвинене дуже. Тут спрацьовує принцип: «я горю і згоряю заради інших». За часів Радянської влади ця щабель була обов'язкової і безумовно виконувалася, але у час вона обов'язкова.

Отже, розглянувши послідовність розвитку почуття колективізму, ми доходимо висновку, що його відбувається поетапно, протягом тривалого часу. При розвитку почуття колективізму необхідно враховувати особливості дитячого колективу.