-
Класифікація надзвичайних ситуацій
Надзвичайною ситуацією (НС) називається порушення нормальних умов життя людей на об'єкті або території, які викликані аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епіфітотією, епізоотією, великими пожежами, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських втрат і матеріальних збитків.
Надзвичайна ситуація є наслідком сукупності виняткових обставин, що склалися у відповідній зоні в результаті надзвичайної події техногенного, природного, антропогенного та воєнного характеру, а також під впливом можливих надзвичайних умов.
Таким чином, надзвичайна ситуація є наслідком надзвичайної події і можливих надзвичайних умов.
Надзвичайна подія — зональна (об'єктова, місцева, регіональна або загальнодержавна) подія техногенного, природного, антропогенного та воєнного характеру, яка полягає в різкому відхиленні від норм процесів та явищ, що відбуваються, і має значний негативний вплив на життєдіяльність людини, функціонування економіки, соціальну сферу і природне середовище.
Надзвичайні умови — характерні риси загальної обстановки, що склалася у відповідній зоні (на об'єкті, у регіоні й ін.) у результаті надзвичайної події й інших одночасно діючих посилюючих та стабілізуючих факторів, у тому числі місцевих особливостей.
Надзвичайні ситуації у своєму розвитку проходять п'ять, умовних етапних фаз:
Перша — нагромадження відхилень від нормального стану або процесу.
Друга — ініціювання надзвичайної події (аварії чи стихійного лиха).
Третя — процес надзвичайної події, під час якого відбуває ся вплив на людей, об'єкти і природне середовище. Практично ця фаза є наслідком і розвитком другої.
Четверта — дії вторинних вражаючих факторів під впливом можливих надзвичайних умов.
П'ята — ліквідація наслідків надзвичайної ситуації. П'ята фаза може за часом починатися ще до завершення третьої фази та поєднуватися з четвертою.
Нині в Україні, у зв'язку зі зростанням числа аварій і катастроф, стихійних лих, обстановка характеризується як дуже складна. Про це свідчать статистичні дані по Україні за останні роки.
Крім того в Україні діє значна кількість потенційно небезпечних об'єктів.
Потенційно небезпечний об'єкт – об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.
Схема 1
Локальна НС може при певних умовах перерости в регіональну, державну і глобальну, в залежності від того, за якими параметрами її класифікувати. Аварію на ЧАЕС або катастрофу на хімічному підприємстві в індійському місті Бхопалі в грудні 1984 року (найбільша за всю історію хімічної промисловості) можна вважати локальними. В результаті вибуху в Бхопалі було викинуто в повітря більше 30 тонн сильнодіючої отруйної речовини, що становило 2,5 млрд. смертельних доз. Причини катастрофи - принципові помилки технічного проекту. В перші години загинуло більше 3 тисяч чоловік, 20 тисяч отримали серйозні пошкодження очей, біля 100 тисяч було госпіталізовано. За техніко-економічними критеріями ці катастрофи можна віднести до локальної екстремальної ситуації, за економічними – до державної, а за соціально-політичними (маючи на увазі міжнародний резонанс) і соціально-екологічними критеріями (найбільші катастрофи за всю світову історію індустрії й енергетики) – до глобальних НС.
Однією із важливих властивостей НС є несподіваність та раптовість. Але це лише форма їх реалізації, проявлення. По суті вони виникають як закономірний результат дії багатьох факторів, що утворюють причинно-наслідковий ланцюг подій, які призводять до екстремальних ситуацій. НС не можна сприймати як одномоментний акт – катастрофу, а треба розглядати в динаміці, як процес, в якому одні події є наслідком інших. Звідси випливає, що суспільство не повинно дотримуватись пасивної очікувальної стратегії, концентрувати сили і засоби виключно на захист населення безпосередньо в умовах екстремальних ситуацій і ліквідації їх наслідків. Треба максимум зусиль направляти на зменшення ризику виникнення НС.
Втручаючись в природу і створюючи більш потужні інженерні комплекси, людство формує нову надзвичайно складну систему, включаючи техносферу, закономірності розвитку і функціонування якої ще не зовсім пізнані. Історія людства породила новий парадокс – протягом століть людство вдосконалювало техніку, щоб захистити себе від випадкового небезпечного природного явища, але в результаті прийшло до ще більшої технічної небезпеки, яка пов'язана з технологічним ризиком, особливо при виробництві ядерної енергії.
Руйнівний потенціал технологічних катастроф, в наш час, порівнюється із загрозою військово-політичних НС. Тільки в сфері енергетики видобувається, зберігається і переробляється приблизно 10 млрд. тонн умовного палива, яке може горіти і вибухати, руйнівну силу якого можна порівняти з арсеналом ядерної зброї на планеті. Зберігаються і перевозяться сотні трильйонів смертельних доз небезпечних хімічних сполук, що в десятки разів вище накопичених радіоактивних речовин в тих же одиницях.
Декілька десятиріч назад, розглядаючи дилему про технологічний оптимізм і песимізм, відомий німецький філософ К. Ясперс застерігав: "Цілком очевидно, що в техніці закладені не тільки безмежні можливості, але й безмежна небезпека. У всіх тих випадках, коли техніка усуває технічну неблагонадійність, ця неблагонадійність може посилюватись. Абсолютна технократія при цьому неможлива". В наш час зростає насиченість виробництва і соціальної інфраструктури, збільшується складність інженерних комплексів, технологічних процесів, зростає в більшості випадків одинична потужність машин і обладнання. Це приводить до зростання руйнівності технологічних катастроф.
Великі аварії і катастрофи на об'єктах можуть виникнути внаслідок стихійного лиха, а також порушень технології виробництва, правил експлуатації різних машин, обладнання і встановлених норм безпеки.
Під аварією слід розуміти раптову зупинку роботи або порушення процесу виробництва на промисловому підприємстві, транспорті, інших об'єктах, що призводять до пошкодження або знищення матеріальних цінностей.
Під катастрофою розуміють раптову біду, подію, яка обумовлює трагічні наслідки. Найбільш небезпечними є вибухи і пожежі. Аварії і катастрофи на підприємствах нафтохімічної та газової промисловості обумовлюють загазованість атмосфери, розтікання нафтопродуктів, агресивних рідин і сильнодіючих отруйних речовин. Аварії і катастрофи можуть відбуватися на залізничному, повітряному, водному і автомобільному транспорті, а також в будівництві і при виконанні монтажних робіт.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 р. №1099 "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій" встановлені загальні ознаки надзвичайних ситуацій та їх розподіл відповідно до проходження аварійних подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України.
Відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України розрізняються:
• надзвичайні ситуації техногенного характеру - транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидами (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, на дамбах;
• надзвичайні ситуації природного характеру - небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні, морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміни стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо;
• надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного характеру: здійснення реальних загроз терористичного акту, збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку і та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного або морського судна, викрадення чи спроба викрадення або знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо;
• надзвичайні ситуації воєнного характеру, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних відходів, нафтопродуктів, вибухівок тощо. Особливості оцінки та реагування на надзвичайні ситуації воєнного характеру визначаються законодавством, окремими нормативними і відповідними оперативними і мобілізаційними планами і тому їх конкретні та спеціальні ознаки не ввійшли до класифікатору.
Загальними ознаками надзвичайних ситуацій є:
1. Наявність або загроза загибелі людей чи значне погіршення умов їх життєдіяльності;
2. Заподіяння економічних збитків;
3. Істотне погіршення стану довкілля.
У процесі визначення рівня надзвичайних ситуацій послідовно розглядається три групи факторів:
1. Територіальне поширення;
2. Розмір заподіяних (очікуваних) економічних збитків та людських втрат;
3. Класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій.