7. Особливості формування економ.Поглядів Стародав.Вавіл., Індії, Китаю.

Систематизація екон. думки в екон. теорії почалася ще в Стародавн. світі з появою перших держ. утворень і встановленням держ. форм керування економікою. Ця систематизація пов’язана з періодом рабовласництва, який зарод. на Сході в 4 тисяч.до н.е. Письмен.джерела, на основі яких можна дослідж. екон. думку Стародвн. Сх. це зведення законів, юрид. актів, документи господарс. обліку, документи про керув. державою та держ. госп-вом.

Одним із найдавніших центрів людс. цивілізації була Месопотамія. На відміну від Стародавн. Єгипту в цій державі порівняно швидко розив. тов-грош. відносини та держ. власність. Держава намагалася за допомогою гос-ва регулюв. населення та приват.-правові відносини. Відомою пам’яткою екон. думки Месопот. є збірка законів царя Хамурапі. Ці закони являли собою 282 статті, основна мета яких було всебічне зміцнення екон. влади держави. Найбільш цікаві з точки зору екон. думки статті присвячені питанням охорони власності вивилонс. громадян, питання оренди, найму, лихварства. Розвиток тов.-грош. відносин допускався в такій мірі, щоб не викликати масового зубожіння громадян. Закони Хамураппі захищали прив.власн., замах на неї карався смертю.

Екон. думка Стародав.Індії була обплутана реліг. оболочкою при цьому екон. проблеми спец. не дослідж., а розгляд. в давньоіндійс. літерат. лише у зв’язку зі спробами виріш. соц. і політ задач. Велика кількість індійськ. творів грунтувал. на концепції 3-ьох цілей життя людини: реліг. обов’язок, життя людини, чуттєва любов. Давньоінд.екон.думку представляє трактат «Артхашастра», в ньому показана велика роль держави в господарс. житті країни, мова головн. чином йдеться про держ. справи. Головне джерело доходів Давньоінд. держ. це доходи від держ. підприємств, мито, податки, штрафи,які стягувал. з населення. Також в трактаті розглядал. питання торгівлі як джерела скарбу. Важливою складовою регламентації торгівлі було встановл. нагляду за цінами та отримання доходів. Ринкові наглядачі мали право встановлюв. справедливі ціни на товари, у разі аукціону стягати різницю між оголошеною і ринковою ціною у держ. скарбницю. Прибуток для місцев. товарів був 5% від встановл. ціни, а для іноземних 10%. Прибуток включ. в ціну тов., а норма фіксувалася. Особливість екон. думки Стародавн. Індії полягала в тому, що вона мала яскраво виражене реліг. Забарвлення. Багато уваги приділялося кастовому ладу, всі члени сус-ва поділ. на замкнуті групи з різними правами і обов’язками.

Економ. думка Стародав .Китаю виникла і розвив. в рамках філософс. і політ. вчень. Основні напрями сусп..думки були: конфуціанство, легізм, даосизм, моїзм, які виникли в 4-3ст.до н.е. Протягом століть між цими напрямками велася гостра полеміка про екон. лад су-ва, общину, міру втруч. держави в екон. життя країни та методи управл. державою. Основн. напрям. екон. думки Ст.Китаю було конфуціанство, яке перетворившись у держ.ідеологію мало великий вплив на соц..-ек. та політ. розвиток Китаю протягом майже двох тисячоліть.

Основне джерело вчення Конфуція – збірка «Бесіди й міркування», написана його учнями. Вчення Конф. захищало архаїчні стосунки, вічний та незмінний порядок, встановл. правителями глибокої давнини, сувору соц..ієрархію управління на основі неухильного дотримання ритуалів. Конфуцій розробив соц.-ек. програму для правителя, згідно якої правитель повинен був дотримуватися економії у витратах, дбати про людей, пропонував багатство росподілити рівномірно щоб не було бідних, зменш. податки і залуч. народ до громадс. робіт. Це забезпеч. гармонію держ., мир у відносинах між людьми і усуне небезпеку зникнення правителя.