51. Дати порівняльну характеристику розвитку мануфактур в Україні та Зах.Європі.

1. В Україні мануфактури почали створюватися державою, вона володіла мануфактурами, а потім виникла посесійна мануфактура, яка передавалася приватним особам у спадкове користування, лише тоді мануфактурами стали володіти усі прошарки суспільства. В Зах. Європі ж мануфактури створювалися приватними підприємцями, а не державою. Це відбувалося завдяки первісному нагромадженню капіталу, в Україні джерел нагромадження капіталу не було (дохід від колоніальних товарів, піратство, …)

2. В Зах. Європі в мануфактурах використовувалася праця найманих робітників, а в Україні також використовувалася праця кріпаків, оскільки в Україні ще не було відмінене кріпосне право.

53. Чим вирізнялась екон.Політика бх?

    Соціально-економічна політика Б. Хмельницького та уряду Української держави залежала від результативності воєнного і політичного протистояння з Польщею, позиції козацької старшини та розмаху селянської антифеодальної боротьби. Боротьба за соціальне визволення вже влітку 1648 р. тісно переплелася з національно-визвольною і фактично переросла в Селянську війну. На визволених землях активно відбувався процес ліквідації великого феодального землеволодіння, фільварково-панщинної системи господарства та кріпацтва й утвердження козацької власності на землю.

Умови Зборівського (1649) та Білоцерківського (1651) договорів тимчасово загальмували розгортання прогресивних змін. Знову відновлюються феодальне землеволодіння і колишні форми експлуатації, що викликало нове загострення соціальних протиріч та черговий виток Селянської війни. Лише після перемоги в битві під Батогом (1652) на території Української держави було остаточно ліквідовано фільварково-панщинну систему господарювання, велику земельну власність королівщини, польських та українських магнатів і шляхти.

На аграрну політику Б. Хмельницького, крім зовнішніх чинників, активно впливала козацька старшина, яка сама прагнула стати великим землевласником Проте гетьман, розуміючи, що основною рушійною силою національно-визвольних змагань є селянство, намагався гасити нові соціальні конфлікти і як міг гальмував зростання великого землеволодіння новітньої еліти.

Українська держава активно діяла на міжнародній арені, про що свідчать численні дипломатичні контакти з Росією, Туреччиною, Кримським ханством, Молдавією, Валахією, Семиграддям (Трансільванією), Швецією та іншими державами.

27. Методологічні основи екон.Вчення а.Сміта

Основні праці: теорія моральних почуттів, «Дослідж. про причину і природу багатства» . Поява книги Сміта «Дослідж. про причину і природу багатства» було завершен. етапу становлення політекономії як науки. У ній чітко визначено предмет, методологію і загальну основу політекономії як особливої галузі знань. Предметом екон.науки є суспільний екон. розвиток і зростання добробуту сус-ва.

Методологія вчення Сміта грунт. на концепції екон. лібералізму, основні положення якої такі:

• Інтереси окремих осіб співдпад. з інтересами сус-ва

• «екон. людина» - це особа, яка надулена егоїзмом і прагне до все більшого нагромадження багатства

• Неодмінною умовою дії екон. законів є вільна конкуренція

• «полювання» за прибутком і вільна торгівля оцінюються Смітом як дія-сть вигідна всьому сус-ву

• На ринку діє «невидима рука», за допомог. якої вільна конкур. управляє діями людей через їхні інтереси і веде до вирішення суспільних проблем у найкращий спосіб, макс. вигідний як окремим особам, так і всьому сусп.-ву.

Завдання політекономії, за Смітом полягає у збільшенні могутності та багатства країни.

В основі екон. поглядів Сміта лежить ідея, що продукти матер. вир-ва – це багатство нації, а величина останнього залежить: від частки населення, зайнятого продуктив. працею та від продуктивн. праці.

Головний чинник збільшення рівня продуктив. праці – поділ праці, або спеціалізація.

Результатом поділу праці є: економія роб.часу, вдосконалення навичок роботи, винахід машин для полегшення ручної праці.

Гроші, за Смітом, - особливий товар, який є загальним засобом обміну. Віддавав перевагу паперовим грошам.

У теорії вартості яскраво виражена суперечливість поглядів Сміта. У своїх працях він визначає 3 підходи до поняття вартості:

1. Варт. визнач. витратами праці

2. Варт. визнач. працею, що купується, тобто кіл-тю праці, на яку можна придбати певний товар. Це справедливо для простого товарного вир-ва.

3. Варт. визнач. прибутками, тобто джерелами прибутку, до яких Сміт відносив зарплату, прибуток і ренту. Це визначення носить назву «догма Сміта» і лягло в основу теорії факторів вир-ва.