- •1)Українська культура як соціально-історичне явище.
- •2)Культура первісного суспільства-доба палеоліту, мезоліту, неоліту.
- •3)Трипільська культура.
- •4)Культура давніх кочових народів.
- •5)Антична культура міст-держав Північного Причорномор’я і Криму.
- •6)Язичницька культура давніх східних слов’ян.
- •7)Запровадження християнства та його вплив на давньоруську культуру.
- •8)Розвиток писемності, освіти, літератури в Київській Русі.
- •9)Архітектура Київської Русі. Культові споруди.
- •10)Монументальний живопис Русі. Мозаїка. Фрески.
- •11)Розвиток іконопису у X-XII ст. Київська школа.
- •12)Музична культура та народна творчість Київської Русі.
- •13)Культура Галицько-Волинського князівства та її особливості.
- •14)Поширення гуманістичних ідей в духовній культурі України доби Ренесансу.
- •15)Пересопницьке Євангеліє-визначна пам’ятка староукраїнської мови.
- •16)Українські православні братства та їх діяльність у XVI-XVII ст.
- •17)Розвиток освіти і науки в Україні у XVI-першій половині XVII ст.
- •18)Книгодрукування у XVI-XVII ст. Острозька Біблія.
- •19)Полемічна література XVI-XVII ст.
- •20)Ренесансний стиль в архітектурі і містобудуванні.
- •21)Архітектура і образотворче мистецтво XVI-першій половині XVII ст.
- •22)Народна творчість та музика у XVI-першій половині XVII ст.
- •23)Козацтво-захисник віри та культури українського народу. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний.
- •24)Києво-Могилянська академія-визначний центр освіти і науки в Україні.
- •25)Гетьман Іван Мазепа та його роль у розвитку української культури.
- •26)Усна народна творчість та література у другій половині XVII-XVIII ст. Козацькі літописи.
- •27)Музична і театральна культура у другій половині XVII-XVIII ст.
- •28)Архітектурні пам’ятки доби козацького бароко, рококо, класицизму.
- •29)Образотворче мистецтво у другій половині XVII-XVIII ст.
- •30)Національно-культурне відродження наприкінці XVIII-першій половині XIX ст.
- •31)Література, музика, театр у першій половині XIX ст.
- •32)Архітектура у першій половині XIX ст.
- •33)Образотворче мистецтво у першій половині XIX ст.
- •34)Національно-культурницька діяльність Кирило-Мефодіївського братства.
- •35)Розвиток культури у Західноукраїнських землях у XIX ст. «Просвіти», нтш.
- •36)Українські громади та їх роль у розвитку української культури у другій половині XIX ст.
- •37)Наступ російського царизму на українську культуру у другій половині XIX ст.
- •38)Театральна культура у другій половині XIX-на початку XX ст.
- •39)Микола Лисенко-класик українського музичного мистецтва.
- •40)Музична культура у другій половині XIX-на початку XX ст.
- •41)Українська архітектура у другій половині XIX-на початку XX ст.
- •42)Скульптура та живопис середини XIX-на початку XX ст.
- •43)Українська література у другій половині XIX-на початку XX ст.
- •44)Розвиток української культури у 1917-1920 рр.
- •45)Політика українізації та її вплив на українську культуру.
- •46)Українська література у 30-х рр. XX ст.
- •47)Образотворче мистецтво. Школа українських монументалістів м. Бойчука.
- •48)Театральне мистецтво. Театр «Березіль» л. Курбаса.
- •49)Музична культура у 1920-1940-х рр.
- •50)Українське кіномистецтво у 20-30-х рр. XX ст.
- •51)»Розстріляне відродження» та його наслідки для української культури.
- •52)Українська культура у Західній Україні у 1920-1930-х рр.
- •53)Олександр Довженко-кінорежисер, драматург, письменник.
- •54)Культура української діаспори в 1920-1930-х рр.
- •55)Культурне життя у роки Другої світової війни та в післявоєнний період.
- •56)Розвиток освіти, науки та мистецтва в післявоєнний період.
- •57)Творчість шістдесятників. «Шістдесятники» у літературі та мистецтві.
- •58)Кінематограф в Україні. С. Параджанов, ю. Іллєнко, і. Миколайчук.
- •59)Українська культура у другій половині 1960-першій половині 1980-х рр. Посилення русифікації.
- •60)»Самвидав» як феномен культури.
- •61)Живопис, скульптура, графіка у 1960-х-1980-х рр.
- •62)Ліна Костенко-класик сучасної української літератури.
- •63)Музична культура і український театр у 1960-х-1980-х рр.
- •64)Культура в часи перебудови та становлення незалежної української держави.
34)Національно-культурницька діяльність Кирило-Мефодіївського братства.
З березня 1847 р. студент Київського університету Олексій Петров доніс царським властям про таємне товариство, яке він випадково виявив. Поліція зразу ж арештувала провідних членів цієї групи й доставила їх у Петербург. У результаті посилених допитів власті дізналися про існування Кирило-Мефодіївського товариства - першої на Україні організації політичного спрямування.
Незабаром стало очевидним, що побоювання властей відносно наявності широкого підпільного руху були перебільшеними. Товариство складалося всього з десятка активних членів та кількох десятків співчуваючих. До групи входили молоді представники української інтелігенції на чолі з Миколою Костомаровим (обдарованим істориком і викладачем університету), вчителем Василем Білозерським (вихідцем із дворян) та Миколою Гулаком (дрібним, але високоосвіченим чиновником). Хоч два інших інтелігенти - викладач гімназії та письменник Пантелеймон Куліш і вже добре знаний поет Тарас Шевченко - підтримували з товариством не дуже стійкі зв'язки, їх також заарештували. Товариство було не лише малочисельним, а й обмеженим у своїй діяльності. Протягом приблизно 14 місяців його існування "браття" збиралися кілька разів на тривалі філософські й політичні дискусії (під час однієї з них якраз і був присутній донощик Петров) та підготували ряд положень своєї програми.Значення Кирило-Мефодіївського товариства важливе з кількох міркувань. Воно явило собою першу, хоч і невдалу, спробу інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу національного розвитку; воно привернуло увагу царського уряду (що доти намагався розіграти карту українофільства проти польських культурних впливів на Україні) до потенційної небезпеки зростаючої національної свідомості українців; ліквідація товариства дала сигнал до наступу антиукраїнської політики і ознаменувала початок довгої безупинної боротьби української інтелігенції з російським царатом.
35)Розвиток культури у Західноукраїнських землях у XIX ст. «Просвіти», нтш.
На початку 30-х років на арену національного життя виступає нове покоління інтелігенції, вихованців Львівської семінарії, очолюване "Руською трійцею" — Маркіяном Шашкевичем (1811-1843рр.), Яковом Головацьким (1814-1888рр.) та Іваном Вагилевичем (1811-1866 рр.). Великий інтерес проявляли діячі „Руської трійці” до народної творчості, вони збирали і записували українські народні пісні та перекази. В 1833 р. був підготовлений їх перший рукописний збірник – „Син Русі”, до якого були включені вірші руською мовою. Цей збірник друку не призначався - М. Шашкевич розглядав його лише як пробу сил. Вихід у світ „Русалки Дністрової” з радістю зустріла передова інтелігенція. На жаль, церковна ієрархія греко-католицької церкви не зрозуміла й не підтримала молодих ентузіастів „Руської трійці”. Власті Галичини і вище духовенство зустріли появу альманаху вороже.
Науко́ве товари́ство імені Шевче́нка (акронім: НТШ) — академічна організація, утворена 1873 року у Львові. У 1920-30-х роках зазнавала переслідувань від польської влади, 1939 зліквідована радянською владою; відновлена 1947 року в Західній Європі . В українській історії перша суспільна установа, яка, сповідуючи Шевченкові ідеї служіння Україні, присвоїла собі Його ім'я (початкова назва інституції — «Товариство ім. Шевченка»). Після першого етапу розвитку, пов'язаного з розбудовою видавничої літературної діяльності, Товариство за оновленим статутом, прийнятим у 1892, перетворюється в багатопрофільну академію наук — з пріоритетом до проблем українознавства.
Товариство «Просвіта» винкло у 1868 році у Галичині. Його виникнення було стало противагою антиукраїнським течіям у культурному житті: колонізаторській, підтримуваній цісарською владою, — з одного боку, і русофільській, — з другого. Для опрацювання статуту Товариства був створений комітет із представників академічної молоді. До комітету також увійшли такі діячі, як доктор Корнило Сушкевич, Михайло Коссак, професор гімназії Павлин Свєнціцький та інші. 2 вересня 1868 року Міністерство освіти дозволило заснувати Товариство «Просвіта». Цей дозвіл став підставою для скликання у Львові першого загального збору. Організація збору була доручена конституційному комітетові, який очолив професор академічної гімназії Анатолем Вахнянином.