
- •Міністерство освіти й науки україни
- •“Безпека життєдіяльності”
- •Червоноград 2009
- •Література:
- •Регіональний комплекс небезпечних і шкідливих факторів середовища проживання, причини його формування.
- •Можлива обстановка в надзвичайних ситуаціях викликаних сильними вітрами на Львівщині
- •Можлива обстановка під час виникнення надзвичайних ситуацій на очисних спорудах Львівщини
- •Можлива обстановка в системі енергопостачання під час виникнення нс
- •Можлива обстановка в надзвичайній ситуації спричиненій системами теплопостачання на Львівщині
- •Висновки з оцінки обстановки, яка може скластися у випадку виникнення надзвичайних ситуацій спричинених катастрофічними затопленнями й паводками на Львівщині
- •Характеристика небезпечних ділянок на ріках Львівської області, на яких можливе виникнення заторів та підйом рівнів води.
- •Можлива обстановка у випадку виникнення надзвичайних ситуацій під час транспортування спецвантажу залізничним транспортом у межах Львівської області
- •Можлива обстановка при виникненні надзвичайних ситуацій з викиданням сильнодіючих отруйних речовин на Львівській залізниці.
- •Хімічно-небезпечні об’єкти Львівщини
- •М. Дрогобич
- •Стебницьке державне гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал"
- •Водопостачання
- •Миколаївський район Роздільське державне гірничо-хімічне підприємство "Сірка"
- •Основні негативні техногенно-екологічні процеси на підприємстві та у зоні його впливу
- •Зсув у північному кар'єрі самородної сірки Роздільського родовища
- •Зсув у кар’єрі Подорожненського рудника
- •Гідроспоруди підприємства
- •Завод мінеральних добрив. Відвал фосфогіпсів
- •Фінансування природоохоронних заходів
- •Яворівський район Яворівське дгхп “Сірка”
- •Бориславський нафтопромисловий район
- •Нафтогазовидобувне управління "Бориславнафтогаз"
- •Бориславське озокеритове родовище, озокеритова шахта ват "Бориславський озокерит"
- •Технічна характеристика комунікаційного господарства озокеритової шахти дп "Шахтар" ват “Бориславський озокерит”
- •Бориславське виробництво з переробки нафтового газу
- •Червоноградський гірничопромисловий район
- •Коротка географічна й соціально-економічна характеристика міста Червонограда та оцінка можливої обстановки на його території у разі виникнення надзвичайних ситуацій.
- •Перелік потенційно- вибухо- пожежо-небезпечних об’єктів м. Червонограда.
- •Сили та засоби швидкого реагування на надзвичайні ситуації м. Червонограда
- •Можливі втрати населення від викидання аміаку, що знаходиться на Сокальському молокозаводі біля м. Червоноград
- •Можливі втрати населення від викидання аміаку, що знаходиться на Сокальському звірплемгоспі біля м. Червоноград
- •Забезпечення населення міст Червоноград,Соснівка, с.М.Т. Гірник питною водою
- •Укріплення тіла лівобережної греблі р. З.Буг
- •Підтоплення території м. Червонограда
- •Підтоплення с.М.Т. Гірник
- •Сокальський район
- •Відходи вугільного виробництва
- •Водопостачання та каналізація
- •Гідромеліоративні споруди
- •Автодорожня мережа
- •Мережі електропередач, газопостачання, зв'язку та радіофікації
- •Відселення людей з аварійних будинків та підроблених територій
- •Ват "Сокальський завод хімволокна"
- •М.Борислав
- •М. Трускавець
- •М. Стрий
- •Берегоукріплення
- •М. Самбір
- •Бузький район
- •Бродівський район
- •Городоцький район
- •Дрогобицький район
- •Жидачівський район
- •Очисні споруди
- •Жовківський район
- •Золочівський район Підтоплення житлових будинків у м. Золочів на вул. Спадистій
- •Кам’янка-Бузький район
- •Мостиський район
- •Пустомитівський район
- •Перемишлянський район Підтоплення територій
- •Водозабезпечення
- •Радехівський район Непридатні пестициди
- •Самбірський район
- •Стрийський район. Берегоукрілення
- •Турківський район.
- •Електробезпека
- •І. Промислова, статична й атмосферна електрика
- •Мал. 1. Схема індукційного нейтралізатора.
- •Влаштування блискавкозахисту
- •Конструктивні особливості блискавковідводів
- •Розрахунок зон захисту блискавковідводів
- •- Зона а:
- •- Зона б:
- •Іi. Особливості дії електричного струму на організм людини
- •Фактори, що впливають на наслідок ураження електрострумом
- •Причини смерті від електроструму
- •Небезпечні ситуації, що призводять до ураження електричним струмом
- •Іii. Способи захисту людей від ураження електричним струмом
- •1.Вирівнювання потенціалів.
- •2. Технічні захисні засоби забезпечення електробезпеки
- •3. Захист від дотику до струмопровідних частин
- •4. Контроль і профілактика пошкоджень ізоляції
- •5. Блокування і огородження
- •6.Захисні засоби та запобіжні пристрої
- •7.Сигналізація і маркування
- •8. Застосування малих напруг
- •9. Захист від переходу високої напруги на сторону низької
- •10. Захист при дотику до струмопровідних частин, на які потрапила напруга. Захисне заземлення
- •11. Захисне вимкнення
- •12. Подвійна ізоляція
- •13. Захисний розподіл мереж
- •14. Як засоби захисту від статичноі електрики використовують:
- •15. Захист споруд і будівель від блискавки
- •IV. Організація безпечної роботи електроустановок
- •Організаційні заходи безпеки:
- •Технічня заходи електробезпеки:
- •Оцінка хімічної обстановки
- •Зміст і вихідні дані для прогнозування та оцінки хімічної обстановки
- •Порядок прогнозування та оцінки хімічної обстановки
- •1. Визначення розмірів (глибини, ширини та площі) зони хімічного зараження.
- •Глибина прогнозованої зони розповсюдження хмари зараженого повітря з уражаючими концентраціями
- •1.2. Ширина прогнозованої зони хімічного зараження (Шпзхз)
- •1.3. Площа зони хімічного зараження
- •2. Визначення часу підходу хмари зараженого повітря до об'єкта (tпідх)
- •3. Визначення тривалості дії фактора хімічного зараження (typ)
- •4. Визначення можливих втрат робітників і службовців об'єктів господарювання і населення в осередку хімічного ураження
- •Примітна до табл. 1
- •Висновки
- •Закон україни Про охорону навколишнього природного середовища
- •Розділ I загальні положення Стаття 1. Завдання законодавства про охорону навколишнього природного середовища
- •Стаття 2. Законодавство України про охорону навколишнього природного середовища
- •Стаття 3. Основні принципи охорони навколишнього природного середовища
- •Стаття 4. Право власності на природні ресурси
- •Стаття 5. Об'єкти правової охорони навколишнього природного середовища
- •Стаття 6. Державні екологічні програми
- •Стаття 7. Освіта і виховання в галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Стаття 8. Наукові дослідження
- •Розділ II екологічні права та обов'язки громадян Стаття 9. Екологічні права громадян України
- •Стаття 10. Гарантії екологічних прав громадян
- •Стаття 11. Захист прав громадян України у галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Стаття 12. Обов'язки громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Розділ III повноваження рад у галузі охорони навколишнього природного середовища Стаття 13. Компетенція Верховної Ради України у галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Стаття 14. Компетенція Верховної Ради Автономної Республіки Крим
- •Стаття 15. Повноваження місцевих Рад у галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Розділ IV повноваження органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища Стаття 16. Управління в галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Стаття 17. Компетенція Кабінету Міністрів України у галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Стаття 18. Компетенція Уряду Автономної Республіки Крим у галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Стаття 19. Компетенція виконавчих і розпорядчих органів місцевих Рад у галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Стаття 20. Компетенція спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів
- •Стаття 21. Повноваження громадських об'єднань у галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Розділ V спостереження, прогнозування, облік та інформування в галузі навколишнього природного середовища Стаття 22. Моніторинг навколишнього природного середовища
- •Стаття 23. Кадастри природних ресурсів
- •Стаття 24. Державний облік об'єктів, що шкідливо впливають на стан навколишнього природного середовища
- •Стаття 25. Інформування про стан навколишнього природного середовища
- •Розділ VI екологічна експертиза Стаття 26. Обов'язковість екологічної експертизи
- •Стаття 27. Об'єкти екологічної експертизи
- •Стаття 28. Державна екологічна експертиза
- •Стаття 29. Обов'язковість виконання висновків державної екологічної експертизи
- •Стаття 30. Громадська екологічна експертиза
- •Розділ VII стандартизація і нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища Стаття 31. Завдання стандартизації і нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Стаття 32. Екологічні стандарти
- •Стаття 33. Екологічні нормативи
- •Розділ VIII контроль і нагляд у галузі охорони навколишнього природного середовища Стаття 34. Завдання контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Стаття 35. Державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Стаття 36. Громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Стаття 37. Прокурорський нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища
- •Розділ IX регулювання використання природних ресурсів Стаття 38. Загальне та спеціальне використання природних ресурсів
- •Стаття 39. Природні ресурси загальнодержавного і місцевого значення
- •Стаття 40. Додержання екологічних вимог при використанні природних ресурсів
- •Розділ X економічний механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища Стаття 41. Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища
- •Стаття 42. Фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища
- •Стаття 43. Збір за спеціальне використання природних ресурсів
- •Стаття 44. Збір за забруднення навколишнього природного середовища
- •Стаття 45. Збір за погіршення якості природних ресурсів
- •Стаття 46. Розподіл Зборів за використання природних ресурсів, забруднення навколишнього природного середовища
- •Стаття 47. Фонди охорони навколишнього природного середовища
- •Стаття 48. Стимулювання в системі охорони навколишнього природного середовища
- •Стаття 52. Охорона навколишнього природного середовища при застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів
- •Стаття 53. Охорона навколишнього природного середовища від неконтрольованого та шкідливого біологічного впливу
- •Стаття 54. Охорона навколишнього природного середовища від акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого впливу фізичних факторів та радіаційного забруднення
- •Стаття 55. Охорона навколишнього природного середовища від забруднення відходами
- •Стаття 56. Екологічна безпека транспортних засобів
- •Стаття 57. Додержання вимог екологічної безпеки при проведенні наукових досліджень, впровадженні відкриттів, винаходів, застосуванні нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем
- •Стаття 58. Вимоги екологічної безпеки щодо військових, оборонних об'єктів та військової діяльності
- •Стаття 59. Екологічні вимоги при розміщенні і розвитку населених пунктів
- •Розділ XII природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні Стаття 60. Система природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні
- •Стаття 61. Природно-заповідний фонд України
- •Стаття 62. Курортні і лікувально-оздоровчі зони
- •Стаття 63. Рекреаційні зони
- •Стаття 64. Охорона рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин і рослин
- •Розділ XIII надзвичайні екологічні ситуації Стаття 65. Зони надзвичайних екологічних ситуацій
- •Стаття 66. Запобігання аваріям і ліквідація їх шкідливих екологічних наслідків
- •Розділ XIV вирішення спорів у галузі охорони навколишнього природного середовища Стаття 67. Вирішення спорів у галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Стаття 69. Особливості застосування цивільної відповідальності
- •Стаття 70. Адміністративна та кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення і злочини
- •Стаття 72. Обов'язок іноземних юридичних осіб і громадян та осіб без громадянства щодо додержання законодавства України про охорону навколишнього природного середовища
- •Закон україни “про охорону праці”
- •Розділ 1. Загальні положення
- •Розділ II. Гарантії прав на охорону праці
- •Розділ III. Організація охорони праці
- •Розділ IV. Стимулювання охорони праці
- •Розділ V. Нормативно-правові акти з охорони праці
- •Розділ VI. Державне управління охороною праці
- •Розділ VIII. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
- •Розділ IX. Прикінцеві положення
- •Закон України про цивільну оборону україни
- •Розділ 1 Загальні засади
- •Завданнями Цивільної оборони України є :
- •Розділ 2
- •Повноваження органів державноївиконавчої влади та управління ,
- •Адміністрації підприємств, установ іорганізацій незалежно від форм
- •Власності і господарювання таобов’язки посадових осіб із питань
- •Цивільної оборони
- •Розділ 3 сили цивільної оборони
- •Розділ 4 Утримання і матеріально-технічне забезпечення цивільної оборони
- •Розділ 5
- •Оборони
- •Женевські конвенції про цивільну оборону
- •Порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями
- •Державний класифікатор надзвичайних ситуацій
- •1 Вступ
- •10100 Аварії (катастрофи) на транспорті
- •2 Нормативні посилання
- •3 Визначення та скорочення
- •4 Класифікація надзвичайних ситуацій
Розділ VI. Державне управління охороною праці
Стаття ЗІ. Органи державного управління охороною праці
Державне управління охороною праці здійснюють:
-
Кабінет Міністрів України;
-
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;
-
міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
-
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Стаття 32. Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці
Кабінет Міністрів України:
-
забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
-
подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
-
спрямовує й координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;
-
встановлює єдину державну статистичну звітність із питань охорони праці.
З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці створюється Національна рада з питань безпечної
життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.
Стаття 33. Повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в галузі охорони праці
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади:
-
проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;
-
розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок;
-
здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці;
-
укладають із відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці;
-
беруть участь у опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів із охорони праці;
-
організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці;
-
створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби, здійснюють керівництво їх діяльністю, забезпечують виконання інших вимог законодавства, що регулює відносини в сфері рятувальної справи;
-
здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі.
Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці й контролю за цією роботою в міністерствах та інших центральних
органах виконавчої влади створюються структурні підрозділи з охорони праці.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики забезпечує проведення
державної експертизи умов праці із залученням служб санітарного епідеміологічного нагляду спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої впади з нагляду за охороною праці:
- здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;
розробляє за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, фонду соціального страхування від нещасних випадків, всеукраїнських об'єднань роботодавців та профспілок загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;
- здійснює нормотворчу діяльність, розробляє та затверджує правила, норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці або зміни до них;
- координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
- отримує безоплатно від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів статистики, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності відомості та інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;
- бере участь у міжнародному співробітництві та в організації виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, вивчає, узагальнює й поширює світовий досвід із цих питань, опрацьовує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо удосконалення й поступового наближення чинного законодавства про охорону праці до відповідних міжнародних та європейських норм.
Рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади із нагляду за охороною праці в межах його
компетенції, є обов'язковими для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю.
Стаття 34. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим та місцевих державних адміністрацій у галузі охорони праці
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації в межах відповідних територій:
-
забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
-
формують за участю представників профспілок, Фонду соціального страхування від нещасних випадків і забезпечують виконання цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також заходів із охорони праці в складі програм соціально-економічного й культурного розвитку регіонів;
-
забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема зайнятих на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, вживають заходів до проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам із охорони праці;
-
вносять пропозиції щодо створення регіональних і комунальних аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності;
-
здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці.
Для виконання зазначених функцій у складі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій
створюються структурні підрозділи з охорони праці, що діють згідно з типовим положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, а також на громадських засадах — ради з питань безпечної життєдіяльності населення.
Стаття 35. Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі охорони праці
Органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції:
- затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм соціально-економічного й культурного розвитку регіонів;
- приймають рішення щодо створення комунальних аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують належне утримання, ефективну й безпечну експлуатацію об'єктів
житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту й зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, дотримання вимог щодо охорони праці працівників, зайнятих на цих об'єктах.
Для виконання функцій, зазначених у частині другій цієї статті, сільська, селищна, міська рада створює у складі свого виконавчого
органу відповідний підрозділ або призначає спеціаліста з охорони праці.
Стаття 36. Повноваження об'єднань підприємств у галузі охорони праці
Повноваження в галузі охорони праці асоціацій, корпорацій, концернів та інших об'єднань визначаються їх статутами або
договорами між підприємствами, які утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанням функцій у їх апаратах створюються служби охорони праці.
Стаття 37. Організація наукових досліджень з проблем охорони праці
Фундаментальні та прикладні наукові дослідження з проблем охорони праці, ідентифікації професійної небезпечності
організуються в межах загальнодержавної та інших програм із цих питань й проводяться науково-дослідними інститутами, проектно-конструкторськими установами та організаціями, вищими навчальними закладами та фахівцями.
Розділ VII. ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД І ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ
Стаття 38. Органи державного нагляду за охороною прані
Державний нагляд за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:
- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;
- спеціально уповноважений державний орган із питань радіаційної безпеки;
- спеціально уповноважений державний орган із питань пожежної безпеки;
- спеціально уповноважений державний орган із питань гігієни праці.
Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва,
об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні й не підконтрольні.
Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється цим Законом, законами України «Про використання ядерної
енергії й радіаційну безпеку», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України.
Стаття 39. Права і відповідальність посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої
влади з нагляду за охороною праці
Посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право:
- безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництво фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції;
- одержувати від роботодавця й посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;
- видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки;
- забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;
- притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;
- надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.
Рішення посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці за
необхідності обґрунтовуються результатами роботи та висновками експертно-технічних центрів, дослідних, випробувальних лабораторій та інших підрозділів (груп) технічної підтримки, що функціонують у складі органів державного нагляду за охороною праці відповідно до завдань інспекційної служби або створюються й діють згідно із законодавством як незалежні експертні організації. Наукова підтримка наглядової діяльності здійснюється відповідними науково-дослідними установами.
Посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці є державними
службовцями, й на них поширюється дія Закону України «Про державну службу». Вони несуть відповідальність згідно із законом за виконання покладених на них обов'язків. Посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право носити формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 40. Соціальний захист посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці
Посадовим особам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці держава
гарантує соціальний захист.
Працівники правоохоронних органів надають допомогу посадовим особам органів державного нагляду у виконанні ними
службових обов'язків та вживають заходів щодо припинення незаконних дій осіб, які перешкоджають виконувати ці обов'язки, вдаються до погроз, шантажу, нанесення тілесних ушкоджень посадовим особам органів державного нагляду або членам їх сімей, завдають шкоди їх майну.
За особами, які звільнені з посад в органах державного нагляду за віком або через хворобу чи каліцтво, а також за членами сім'ї або
утриманцями загиблої під час виконання службових обов'язків посадової особи зберігається право на пільги згідно з законодавством.
Пенсійне забезпечення посадових осіб органів державного нагляду здійснюється згідно з законодавством за рахунок держави.
Стаття 41. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці
Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх
виборних органів і представників.
Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і
нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.
Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків й професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління й нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.
У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавство про охорону праці
здійснює уповноважена найманими працівниками особо.
Стаття 42. Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці
Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємствах
виконання вимог щодо охорони праці й вносити обов'язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки й гігієни праці.
Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок організовує навчання, забезпечує необхідними засобами й звільняє
уповноважених найманими працівниками осіб із питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ними середнього заробітку.
Не можуть бути утиснуті будь-які законні інтереси працівників у зв'язку з виконанням ними обов'язків уповноважених найманими
працівниками осіб із питань охорони праці, їх звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності здійснюється лише за згодою найманих працівників у порядку, визначеному колективним договором.
Якщо уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці вважають, що профілактичні заходи, вжиті
роботодавцем, є недостатніми, вони можуть звернутися за допомогою до органу державного нагляду за охороною праці. Вони також мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час інспекційних перевірок підприємств чи виробництв фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, цими органами.
Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці діють відповідно до типового положення, що
затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики.