5. Роль таблиць та схем в узагальненні знань учнів з історії.

Однією з прогресивних і перспективних форм навчання на уроках історії України є використання структурно-логічних схем. Процес розвитку людського суспільства відбувається у часі і просторі. Тому вивчення історії неможливо без оволодіння учнями умінням співвідносити історичні події з певним часом і певним місцем. Без знання хронологічній послідовності подій, що відбувалися, не може бути розуміння історичного процесу та його руху.

Проте тут виникають великі труднощі, зумовлені віковими особливостями молодших школярів. Учні шостого класу з їх конкретним, образним, що спирається на особистий досвід мисленням, з великими труднощами орієнтуються в історичному часі. Вони по початку слабо сприймають такі абстрактні поняття як "століття", "початок століття", "середина". Крім того, діти цього віку схильні змішувати легенди, казку та вимисел з реальними і історичними подіями.

На початку вивчення історії, діти не уявляють собі тривалість подій у часі, послідовність їх і зв'язку між собою. Велику роль у формуванні тимчасових уявлень дітей відіграє робота над вивченням хронології та синхронії. К. Д. Ушинський вважав порівняння досліджуваних явище найважливішим прийомом в дидактиці. В учнів 6-7 класів порівняння явищ займає у вивченні історії велике місце.

У міру накопичення в учнів історичних уявлень зростає роль порівняння з раніше вивченим в самому курсі історії. І в цих випадках увагу учнів залучають найбільш яскраві та емоційні ознаки явищ.

Порівняння може бути плідним у освітньому і виховному відношенні тоді, коли воно цілеспрямовано, проводиться з найважливіших ознаками явищ і допомагає розкрити істота явищ. Обов'язковою вимогою до цілеспрямованого порівнянні є чітке виокремлення ознак, за якими воно проводиться.

Результати порівняння історичних явищ учнями 5-6 класів залежать більшою мірою від конкретності та образності порівнюваного матеріалу. Порівняння проходить при значній активності учнів і плідніше тоді, коли воно здійснюється на основі наочності - безпосереднього сприйняття порівнюваного матеріалу (справжні предмети, картини, карти і т. п.), ніж тоді, коли воно здійснюється на основі уявлень пам'яті. При наявності наочного матеріалу весь клас порівнює однаковий матеріал. Тим часом подання різні навіть у учнів одного класу в залежності від баченого і прочитаного ними, а також і від пам'яті кожного.

При порівнянні історичних явищ на основі наявних в учнів знань, їх конкретність має особливо велике значення. При порівнянні явищ, які безпосередньо не виражені в образній формі, наприклад, республіки і монархії. Умовою плідності порівняння є попередня актуалізація знань, на основі яких ці явища зіставляються.

На основі досліджень психологів та методистів можна зробити висновок, що при порівнянні наочно виражених предметів, наприклад знарядь праці, учні легше виділяють риси відмінності, ніж схожості. Це необхідно враховувати при складанні синхронічний схем і таблиць, для більш ефективного проведення узагальнення знань.

У процесі порівняння виникають абстракція та узагальнення. Шлях до узагальнення йде через абстрагування, тобто уявне відволікання від несуттєвих властивостей і ознак явищ, з метою виділення загальних істотних ознак. Ha основі узагальнення ознак і властивостей формуються історичні поняття: явища подумки об'єднуються в групи, кожна з яких, як правило, позначається особливим терміном. На основі узагальнення причинно-наслідкових зв'язків і відносин послідовності формуються поняття про закономірності суспільного розвитку.

Формування історичних понять ізольовано одне від іншого неможливо; поняття формуються в їх взаємозв'язку. Не можна формувати поняття "раб" поза зв'язком з поняттям "рабовласник", поняття "середньовічний місто" - поза зв'язком з поняттями "ремесло", "цехи".

Відображаючи відносини одиничного, особливого і загального в історичній дійсності, одні поняття узагальнюють широке коло історичних явищ - загальне; інші узагальнюють тільки певну частину даних явищ, що відрізняється від інших якихось істотним ознакою, - особливе. Більш широкі поняття називаються родовими, більш вузькі - видовими. Поняття "кріпак", що об'єднує в нашій свідомості групу селян, відображає особливе по відношенню до поняття "селянин": перший з них є видовим, друге родовим. Поняття "кам'яна сокира" є видовим і підлеглий пологовому поняттю "сокиру" і супідрядних з іншими видовими поняттями "бронзовий і залізний сокири".

У навчанні історії встановлення підпорядкування і супідрядності понять є одним з необхідних умов формування в учнів системи понять про суспільство і його розвиток. Чим багатша система історичних понять в учнів, тим легше і свідоміше вони засвоюють нові споріднені поняття.

Досвід навчання історії показує, що при узагальненні ознак відносно нескладних явищ, які не потребують поглибленого аналізу, але різноманітних за формою і призначенням, наприклад, знарядь праці, корисно ознайомлення з декількома видами явищ. У 6 класі школярі вже на перших уроках знайомляться з багатьма стародавніми знаряддями праці. Учні засвоюють термін, правильно застосовують його у своїх відповідях і, як правило, вірно, відносять до цього поняття нові аналогічні предмети. Навпаки, виокремлення та узагальнення в ознаці складних суспільних явищ, наприклад рабовласницької демократії, феодального маєтку, можна зробити ретельним аналізом і синтезом одного типового явища, що відображає загальні ознаки і властивості поняття.

При великому числі узагальнюючі об'єктів увагу учнів розсіюється, їм важко зосередити його на суттєвих властивостях і ознаках явищ. Поняття "рабовласницька демократія" розкривається на політичному ладі Афін, а поняття "феодальний маєток" - на його узагальненому типове описі, схемі і одному-двох зображеннях. У цих випадках абстрагування та узагальнення ознак явищ збігаються з аналізом і синтезом типового явища.

Складання синхронічний таблиць формує в учнів уміння співвідносити події в часі і зіставляти в їх послідовності.

При складанні сінхроністіческіх таблиць необхідно навчити школярів поєднувати хронологічну послідовність подій у вертикальних стовпцях з розташуванням одночасних подій по горизонталі. Прийоми складання сінхроністіческіх таблиць необхідно далі закріплювати в учнів у 6 класі, де відбувається ускладнення цього виду завдань: школярам доводиться співвідносити в часі не тільки окремі події, але основні етапи та результати складних історичних процесів, що відбувалися синхронно в різних країнах, наприклад встановлення феодалізму в Західній Європі.

Встановлення послідовності історичних явищ і чітка локалізація їх у часі - необхідна умова пізнання історичного процесу з його закономірностями.

Формування у школярів уявлень про час і послідовності явищ спирається на їх особистий досвід: тривалість дня, зміну пір року, "було до і після". Діти добре розуміють, що початок процесу, передує його завершення, що використання предмета слід за ого появою і т. д.

Однак є величезна різниця між особистим досвідом дитини і пізнанням відносин послідовності і часових відношень в історії. На основі свого досвіду учень має уявлення про такі відрізках часу, як хвилина, година, доба, рік, п'ять років. У навчанні історій в 5 класі учневі доводиться мати справу зі століттями, тисячоліттями і навіть з десятками і сотнями тисяч років. Відобразити безпосередньо у своїх уявленнях такі відрізки часу учень не може.

У перший час навчання історії хронологія є основному об'єктом заучування і не відразу стає орієнтиром у часі. Механічне запам'ятовування історичних дат не приносить користі. Тому робота над вивченням хронології на уроках історії, повинна спиратися і на особливості курсу епізодичних оповідань, і на психологічні вікові особливості учнів.

Тривалість часу молодші учні часто визначають насиченістю цими подіями; їм видається, що чим більше подій припадає на відрізок часу, тим він триваліший, і, навпаки, чим менше подій, тим він коротший. Послідовність конкретних подій, легко відтворюваних дитячою уявою, учні засвоюють і відтворюють відносно легко.

Засвоєння послідовності в соціально-економічних процесах створює для учнів 5-6 класів серйозні труднощі. У учнів 6 класу часто, а в учнів 7 класу вже набагато рідше виникає уявлення, наче б то, що вони раніше вчили, раніше і було.

Хронологія, заучувати тільки в двосторонніх зв'язках (подія - дата), без встановлення тимчасових взаємин між фактами, представляє важкий для запам'ятовування і даремний матеріал. Система взаємопов'язаних і співвіднесених один з одним хронологічних дат створює у свідомості учня канву, що дозволяє розташувати на ній досліджувані факти і виконуючу роль "тимчасового кістяка" історичного процесу. При цьому, чим більше багатосторонні тимчасові відносини встановлюються (яка подія сталася пізніше одних і раніше за інших і наскільки пізніше або раніше, скільки часу пройшло між початком і кінцем процесу, як зв'язуються рік і століття, початок і кінець століття, дата події і наш час і т. д.), тим хронологічна канва в цілому і кожна дата в ній засвоюються свідоміше і міцніше. Поступово хронологічні дати стають для учнів засобом визначення та перевірки послідовності, тривалості і одночасності історичних фактів і процесів.

Хронологічна канва у навчанні історії служить не тільки систематизації вже вивчених історичних фактів, але і кращому засвоєнню нових. Для міцного засвоєння хронології необхідне значне число тренувальних вправ і відомі зусилля пам'яті. Свідомому і міцному засвоєнню тимчасових відносин сприяє їх наочне вираження. Так, хронологічна таблиця просторово висловлює двосторонні зв'язки між фактами та їх датами і послідовність самих фактів, в ній можна так само висловити зв'язку між роком і століттям, століттям і тисячоліттям. Сінхроністіческая таблиця показує, крім цього, одночасність історичних фактів, що відносяться до різних країн або до різних сторін історичного процесу. Більш наочно тимчасові відносини висловлює масштабність таблиці, тобто показ відносної тривалості часових відрізків відповідними їм по довжині просторовими відрізками. Такі "лінії", "стрічки", "сходи" часу завдяки наочності просторових відносин, виражені через них тимчасові відносини легше засвоюються і міцніше зберігаються в пам'яті.

Вираз часових відносин через просторові найбільш важливо в навчанні історії стародавнього світу в 6 класі. Учням, ще слабо опанували поняттями про історичному часі, доводиться засвоювати хронологічний матеріал, найбільш важкий у всьому шкільному курсі історії: рахунок років до нашої ери, рідкісну хронологічну канву по величезному історичному періоду, значне число приблизних дат, які, як правило, засвоюються учнями гірше , ніж точні дати.

Визначення хронологічній послідовності подій багатьма учнями досягається не тільки за допомогою запам'ятовування дат, але і за допомогою опори на зв'язки і відносини між цими подіями.

Отже, правильне розуміння змісту історичних подій є необхідною умовою відтворення їх у хронологічній послідовності.

Початкові поняття про історичні процеси формуються в учнів шляхом розташування наступних один за одним взаємопов'язаних фактів і станів. Цим шляхом у їхній свідомості утворюються послідовні тематичні "ланцюги" фактів. Разом з тим засвоєні учнями факти і суттєві святи між сусідніми за часом фактами не складаються в їхній свідомості автоматично в послідовний ланцюг, тобто в знання про процес в цілому. Спостереження і дослідження показали, що, навіть добре розуміючи зв'язку між двома сусідніми фактами, школярі з великими труднощами охоплювали ланцюг в цілому і пропускали в ній ланки, що мають велике значення. Формування в учнів 6-7 класів знань про історичні процеси вимагає двох самостійних етапів роботи: аналізу зв'язків між сусідніми ланками процесу і потім синтезу їх в єдиний ланцюг.

При стимулюванні вчителем активної навчальної діяльності учнів 6-7 класів у них швидко розвивається здатність оперувати хронологічними знаннями і використовувати смислові зв'язку для тимчасової локалізації історичних фактів і встановлення їх послідовності.

Серед смислових зв'язків, на основі яких встановлюється послідовність фактів, особливо важливе місце належить причинно-наслідковим зв'язкам. Причинно-наслідкові зв'язки виділяються з відносин послідовності: причини кожного факту полягають у попередніх йому факти і він сам, у свою чергу, може стати причиною фактів наступних. Спираючись на формовану у навчанні систему історичних понять, учні визначають і систематизують більш приватні поняття і поодинокі факти.

Прийоми роботи з формування тимчасових уявлень у дітей дуже різноманітні. Багато хто з них відображені в завданнях підручника. Головним чином, це завдання пов'язані із запам'ятовуванням дат, обчисленням тривалості історичних подій, часових проміжків між ними, віддаленості історичної події від нашого часу. Систематична робота з хронологією на уроці, повинна виробляти вміння учнів розповідати про історичну подію, співвідносити її з певним часом, називати або точну дату цієї події, або сторіччя або частина століття (середина, кінець або початок). Роботу з хронологією в тій чи іншій формі, необхідно передбачати на кожному уроці, інакше школярі не вважають за потрібне звертати уваги на час події, що відбувається.

Різноманітні прийоми освоєння хронології, містять у собі деякі ігрові моменти, оживляючі урок, які забезпечують міцне запам'ятовування і осмислення історичних подій, особливо дат.

До числа такого роду ігрових прийомів відноситься "хронологічний диктант". Просторова локалізація досліджуваних історичних явищ - одне з необхідних умов свідомого засвоєння учнями системи історичних знань в цілому. Для учнів 6 класу конкретне визначення території, де відбувалися події, є передумовою розрізнення історичної дійсності від казки, події якої відбуваються "у деякому царстві, у деякій державі, за тридев'ять земель".

Просторова локалізація дозволяє розкривати географічне середовище, тобто ту частину природи, яка знаходиться в особливо тісній взаємодії з суспільством і відчуває на собі його вплив. Лише при знанні просторових відносин між державами, економічними районами, центрами культури можуть бути зрозумілі економічні культурні зв'язки, хід воєнних дій і т. д.

Значення просторової локалізації особливо велике при вивченні історії давнини та середньовіччя - тих періодів, в які залежність людини від природи була найсильнішою, а засоби подолання простору і різних природних перешкод - річок, гір, пустель тощо - були ще вкрай слабкими. Первісною опорою для пізнання дітьми просторових відносин служить їх безпосередній життєвий досвід, особисте спостереження над просторовими відносинами навколо них.

Найпростіший шлях формування просторових уявлень у процесі навчання історії - спостереження ілюстрації, що відтворює відповідні елементи (предмети, людей) з їх просторовими відносинами, можливості створення в учнів 5-6 класів уявлень про просторові відносинах складного комплексу явищ без зорової опори у вигляді картини або схематичного плану дуже обмежені. За наявності у школяра досить виразних уявлень про окремі елементи комплексу історичних явищ роль зорової опори може виконати і малюнок, і схематичне креслення досліджуваного комплексу, навіть накреслений самим учнем на основі словесного опису. У процесі виконання схеми або малюнка глибше осмислюються зв'язку і просторові відносини між окремими елементами досліджуваного комплексу.

Формування знань у просторовій локалізації явищ, що виходять за межі, що охоплюються нашим поглядом, здійснюється за допомогою їх схематизації - в основному за допомогою роботи з картою і картосхеми.

Просторові відносини між явищами, сприйняті на основі карти, запам'ятовуються з великими труднощами і менш міцно, ніж сприйняті на основі образотворчого матеріалу. Відбувається це, очевидно, від того, що створювані у дітей уявлення про умовні знаки карти значно менш виразні і стійкі, ніж образні уявлення про людей і предмети, що створюються на основі картини. Діти значно легше відтворюють у своїй уяві реалістичні образи картин в їх співвідношенні один з одним, ніж умовні знаки карти

Просторові зв'язки і відносини засвоюються тим виразніше і міцніше, чим простіше і наочніше сама схема.

У формуванні знань про просторові відносинах в історії істотну роль грає зорова пам'ять учнів, що спирається на образотворчу і умовну наочність. Істотне значення мають яскравість і образність самого матеріалу. Не менш важливий і прийом уявного накладення на карту лінійних схем. У засвоєнні просторових відносин велику роль відіграє розумова діяльність учнів. Якщо знання просторових відносин необхідно для розуміння економічної, політичної історії та історії культури, то, в свою чергу, усвідомлення учнями суттєвих економічних, політичних і культурних зв'язків між різними пунктами і районами сприяє формуванню знань про просторові відносинах між ними

Засвоєнню головного, істотного в історичних явищах допомагають схеми різних типів. Оскільки в літературі немає єдиного загальноприйнятого розуміння схем як навчальних посібників, то ми, перш за все, говоримо, про які схемах-посібниках з історії йде тут мова, і намітимо їх основні види.

Під схемою як навчальним посібником з історії розуміється креслення або малюнок, який знайомить школярів з певними суттєвими рисами історичних явищ. Її основний педагогічний зміст і відміну від навчальної картини полягає в тому, що в ній позначені різними образотворчими засобами ті сторони, властивості і зв'язки досліджуваних явищ, на які потрібно спрямувати вин мание і думка школяра, і відсутні ті, від яких він повинен абстрагуватися, відволіктися при вивченні цих явищ. Найпростішим видом схеми як навчального посібника з історії є схематичний малюнок предметів. На відміну від інших видів схем він створює образ предмета. Але на відміну від фотографії або картини образ у схемі ідеалізовано, з нього усунені деталі, він передає лише найбільш істотні риси предмета. При зображенні складного предмета схематичний малюнок чітко виділяє кожну з його частин і показує зв'язок між ними. Такий, наприклад, схематичний малюнок прядки, на якому позначені колесо, веретено, педаль з ногою на ній, чітко розкрито взаємодію між ними. Малюнок середньовічних кріпосних укріплень у розрізі показує рів з водою, обкладений камінням, що примикає до нього вал і стоїть на валу стіну і вежу.

Схематичний малюнок здійснює образотворчими засобами і аналіз, і синтез предмета. Він часто дозволяє показати у предметі те, що не можна побачити на фотографії або реалістичному малюнку. Широко, наприклад, відомий малюнок піраміди в розрізі, що показує не тільки її зовнішній контур, але і внутрішню кладку плит, пристрій поховальної камери і ходу до неї; такі ж розрізи корабля і т. п. На схематичному малюнку можуть бути показані не тільки неживі предмети , а й люди. Наприклад, до схематичного малюнку наближається малюнок македонської фаланги в підручнику з історії стародавнього світу.

У навчанні доцільно зіставлення реалістичного зображення предмета і його схематичного малюнка. У цьому випадку в учнів створюється конкретний образ, а в їхній свідомості вичленяються найважливіші властивості і зв'язки предмета. Це є і кращим прийомом пояснення учням відмінності схематичного малюнка від реалістичного.

Найбільш поширеним видом схематичних навчальних посібнику з історії є креслення, на яких природні та суспільні явища (гори, річки, міста, шляхи сполучення, війська і т. п.), позначені умовними знаками, розміщені у відповідності з розміщенням самих явищі на земній поверхні. Умовно ми можемо назвати їх картографічними. Спільним для них є те, що вони представляють деяку подібність ділянки земної поверхні в певний час і передають просторові відносини між позначеними на них явищами. В іншому картографічні посібники надзвичайно різноманітні.

У посібнику на картографічній основі може бути відображена поверхню всієї земної кулі, територія однієї країни, площа селища чи навіть будівлі, наприклад давньогрецького театру або середньовічного храму. У картографічному посібнику можуть бути показані самі різні явища дійсності з абстрагуванням від інших її явищ та сторін. Так, на фізики географічній карті, часто використовується в навчанні історії, передається рельєф місцевості, гідрографічна мережа та інші природні явища з абстрагуванням від життя людей на цій території. І навпаки, карта може показувати тільки політичні кордони держав, розселення народів, абстрагуючись від інших суспільних явищ і більшості явищ природних

Найважливішу роль у викладанні історії відіграє таку допомогу, як карта. Вона належить до групи умовно-схематичних посібників (картосхеми, схеми, плани, діаграми), які не відображають реальних образів, але передають предмети і явища в абстрагованому вигляді, у відповідній логічній обробці. Умовні допомоги дають можливість визначити місце і значення подій і явищ в історичному процесі, як у часі, так і в просторі, дозволяють зримо уявити взаємовідносини між ними.

Історичні карти зазвичай містять велику кількість різноманітних відомостей. Карти відображають виникнення держав, зміна їх території, різні форми залежності держав один від одного. На карті позначаються райони і центри повстань, визвольних рухів, революцій; хід цих подій; наводяться дані економічного характеру; відомості з військової історії-шляху походів, місця битв, стратегічні плани полководців. Можна без перебільшення сказати, що з наочних посібників з історії - карта найголовніше: без інших засобів цей предмет вивчати важко, без карти неможливо.

Карти можна використовувати кожну окремо, в комплексі з іншими друкованими засобами, а, також поєднуючи, їх один з одним, вони можуть доповнювати один одного, як ціле і його частина. Це дає можливість, скажімо, скласти спочатку загальне уявлення про обстановку в світі в певний історичний період, а потім зосередитися на більш ретельному аналізі стану в окремому регіоні, на континенті, в країні, не випускаючи при цьому з уваги відомостей глобального характеру, що містяться на першій карті. Дві або більше карт, які стосуються суміжних хронологічним періодам, дозволяють простежувати розвиток якого-небудь історичного процесу, явища, розуміння яких зовсім неможливий без створення школярі просторових уявлень дві або більше карт відносяться до одного і того ж хронологічного періоду, але відображають різні його проблеми . Поєднання таких карт дозволяє характеризувати досліджуване час більш різнобічно, допомагає виявляти причини окремих явищ. Наприклад, якщо одна карта присвячена економічному розвитку якоїсь держави, а на іншій показано революційний рух в ньому, то, зіставляючи допомоги, можна, безумовно, зробити важливі висновки щодо особливостей революційної боротьби, її причин, масштабу розповсюдження.

Взяті у поєднанні карти дозволяють судити про прояв відразу декількох рис загальної кризи на якомусь окремому історичному етапі або за ними можна наочно простежити процес поглиблення загальної кризи капіталізму на протязі часу - для цього карти необхідно розглядати у хронологічній послідовності. Іноді карти можуть бути використані разом з карикатурою, діаграмами, таблицями. У результаті аналізу наочних посібників учні глибше усвідомлюють загальні закономірності історичного розвитку в новітній час і краще засвоюють навчальний матеріал.

Поряд з картами у викладанні історії використовуються також картосхеми, тобто карти з спрощено-узагальненим зображенням елементів змісту. Картосхеми, частіше за все, відображають тільки яке або одне історичне явище чи подію.

Умовність картографічних посібників дозволяє показувати на одному кресленні не тільки одномоментні розрізи процесів, але і самі процеси - розвиток історичних явищ протягом десятків і сотень років. Основним засобом для цього служить відображення на кресленні кількох різночасових станів розвитку історичних явищ: ріст території держави або, навпаки, його розпад, розселення людей на нових територіях, переміщення військ під час битви і т. п.

Практично в одному кресленні, але різними умовними знаками показуються стану, які в розглянутих вище випадках були відображені декількома кресленнями.

У картографічних посібниках, що охоплюють відносно тривалі історичні періоди, позначаються і які відбувалися протягом цих періодів окремі події - війни, битви, повстання, відкриття, - часто не збігаються між собою за часом. Велику динамічність картографічним посібників надають лінії і стріли, що позначають маршрути походів і подорожей, напрями завоювань і колонізаційних потоків.

Картографічні допомоги відіграють важливу роль у формуванні історичних уявлень в учнів за умови, що використання їх у навчанні поєднується з образним розповіддю вчителя і з використанням посібників, що містять реальні образи історичної дійсності. Карта і план служать зоровою опорою для творчої уяви учнів. На цій основі окремі, фрагментарні уявлення про явища, позначених на карті (плані) умовними знаками, можуть групуватися у свідомості учнів у відносно цілісні картини. На основі плану можна відтворити у свідомості учнів цілісну картину середньовічного помістя.

Складання картографічного допомоги на дошці безпосередньо перед очима учнів може відображати історичні процеси. Наприклад, спочатку на дошці позначена лише річка з пустельними берегами, потім з'являються дорога, переправа через річку, заїжджий двір, торгові лавки і поступово виникає середньовічне місто. Ці допомоги не тільки повідомляють нові відомості, але і допомагають систематизувати окремі знання, набуті учнями з інших джерел:

а) про природу і про суспільне життя;

б) про економічну та політичну історії;

в) про послідовні етапах історії однієї або декількох країн;

г) про синхронних і аналогічні явища в різних країнах.

Будь-яке навчальний посібник з історії, логічна схема відображає історичну дійсність. Але вона відображає не зовнішні образи історичних явищ, як це робить картина або малюнок, і не розташування явищ на певній території з їх просторовими відносинами, як це робить карта, а істотні риси історичних явищ, зв'язки і відносини між ними. Логічна схема показує в кресленні аналіз і синтез явища, розчленовуючи його на складові частини або виокремлюючи його ознаки і показуючи зв'язки і взаємини цих частин і ознак. Окремі частини, і ознаки явища позначаються умовними знаками - геометричними фігурами, символічними зображеннями - чи написами, а відносини і зв'язки між частинами позначаються їх взаємним розташуванням і зв'язують їх лініями і стрілками.

Логічні схеми в навчанні історії можуть бути розділені на схеми статичні і динамічні. Статична схема показує історичне явище в певний момент: його суттєві частини, ознаки, сторони та зв'язку. В основі статичних схем лежать відносини частини і цілого, а також особливого і загального. Статичними є, наприклад, схема "Давньоєгипетське держава" у підручнику історії стародавнього світу та схема "Феодальна сходи" у підручнику історії середніх століть. Динамічна схема показує процес розвитку історичного явища, розчленовуючи цей процес на ланки по їх послідовності та причинно-наслідкових зв'язків.

Діти нерідко не можуть виділити або об'єднати що-небудь тільки подумки, а потребують постійної підтримки, яку надає їм реальне, дієве розчленування предмета і фактичне з'єднання його окремих частин. У навчанні історії розчленування і з'єднання явищ здійснюються на схематичному кресленні. Логічна схема є опорою для розумової діяльності учнів. Вона не тільки фіксує увагу школяра на тому чи іншому матеріалі, але як би веде його думку шляхом аналізу і синтезу явищ, причому умовні знаки позначають ті сторони, ознаки та етапи, які необхідно виявити в явищі чи процесі, і ті зв'язки між ними, які потрібно встановити. Логічна схема допомагає абстрагуватися від зовнішніх, другорядних ознак явищ, виділити окремі суттєві частини або ознаки з їх взаємозв'язками, я потім охопити явище (процес) цілком на тій же основі - побачити структуру явища або процесу в цілому. Необхідність напружувати нам'яти для запам'ятовування результатів аналізу відволікає учнів від розумової роботи і заважає їй. Зорова опора звільняє учня від напруги пам'яті, полегшує його розумову роботу, що особливо важливо при синтезі явищ, так як всі виокремлені елементи знаходяться перед очима і школяру легко охопити їх у своїй свідомості,

Більш глибокому та свідомому засвоєнню змісту логічної схеми сприяє креслення і заповнення її безпосередньо перед очима учнів під час пояснення на основі нового матеріалу. По-перше, це допомагає концентрувати увагу учнів на послідовно з'являються перед ними знаках і відповідно на утриманні схеми. По-друге, на очах учнів складається з окремих частин єдине ціле. По-третє, викреслювання схеми може відображати історичний процес: поява та ліквідацію органів управління, зародження нових соціальних груп, виникнення нових ознак історичного явища і т. п.

Менш досконалий схематичний малюнок вчителя на дошці може виявитися педагогічно більш корисним, ніж заздалегідь заготовлена ​​і навіть художньо оформлена логічна схем.

Символічна наочність створює можливість мисленню оперувати не тільки словесними узагальненнями, але одночасно і зоровими образами.

Розбираючи на узагальнююче-повторительно уроці питання про виникнення класів і держав в стародавній Греції, вчитель у ході бесіди склав на дошці наступну логічну схему. (Додаток 1)

Спираючись на цю схему, як на план, учні виконували письмову роботу: "Чому і як в стародавній Греції з'явилися класи, і виникло рабовласницьке держава". У роботі вони використовували конкретний зміст матеріалу підручника, але послідовність викладу матеріалу визначалася логічною схемою.

Перевагою такої схеми є те, що робота над нею спрямовує думку учнів. Але якщо в учня немає конкретних знань про процеси, які буде розкрито схемою, він може просто завчити її, а вчитель приймає завчене за справжні знання. Тому прийом роботи з логічними схемами в молодших класах може бути застосований лише за умови ретельної перевірки того, які конкретні уявлення про історичні явища і про зв'язки між ними вкладають учні у позначаються ними ланки логічної схеми.

Необхідно зазначити, що самостійне відновлення вивчених зв'язків в пам'яті дітей без спеціального повторення можливо тільки тоді, коли однотипні явища вивчаються без великої перерви в часі. Якщо між вивченням однотипних явищ проходить великий проміжок часу, необхідно попередньо відновити в пам'яті учнів раніше вивчений матеріал.

Істотну допомогу в роботі з підведення учнів до розуміння закономірностей історичного процесу чинить використання таблиць. Одне із завдань таблиць - зіставлення явищ і процесів, що відбувалися в різних країнах, але однорідних за своїм характером. Під керівництвом вчителя шестикласники становили на уроці таблицю з метою виділити спільне та відмінне у розвитку країн Західної Європи та Візантії в період раннього середньовіччя.

Важливу роль у викладанні історії грають таблиці, в методичній літературі їм приділяється дуже мало уваги. У таблицях, як правило, може міститися найрізноманітніший матеріал: малюнки, схеми, діаграми.

Таблиця є однією з форм науково-популярного розкриття історичного матеріалу. Таблицями прийнято називати цифрові і текстові записи, а також записи різних умовних позначень, розташовані правильними рядами, колонками, стовпчиками у певній системі та послідовності, відповідній темі і завданню роботи.

Таблицю як навчальний посібник характеризують такі риси:

а) відбір відомостей в таблиці тематичний і спрямований на розкриття певної істотною для навчання проблеми, наприклад розвитку продуктивних сил, суспільних відносин, розміщення подій у часі і т. п.;

б) історичні явища розкривають завжди у зв'язках і відношеннях один з одним - послідовних, причинно-наслідкових, подібності та відмінності, тимчасових і т. д., у відповідності з основною темою таблиці;

в) з метою дохідливого розкриття основної теми таблиці розміщення матеріалу в ній підпорядковується завданню найбільш зручного зіставлення явищ і встановлення зв'язків і відносин між ними; наприклад, по вертикалі розкриваються відносини послідовності, а по горизонталі - синхронності;

г) відомості в таблиці даються, як правило, в самому стислому, легко доступному для огляду вигляді, звільненому від подробиць і деталей. Нерідко вони можуть бути виражені і в образотворчій формі.

У таблицях з відносно не складним змістом воно може бути безпосередньо передано малюнками. Така, наприклад, таблиця розвитку клинописних знаків. У таблицях з більш складним змістом словесні записи можуть бути ілюстровані і іноді замінені повністю або частково умовними знаками або символами, відомими учням і які позначають певні факти чи поняття. Наприклад, фігура представника громадського класу або іншої соціальної групи позначає весь даний суспільний клас або всю соціальну групу, а знак у вигляді двох перехрещених мечів позначає бій.

Школярі 5-6 класів погано засвоюють конспективно викладений матеріал. Тому таблиці як навчальні посібники з історії служать зазвичай не для повідомлення нової інформації, а для повторення раніше засвоєних знань, особливо для їх систематизації. У силу цього навчальним посібником з історії може служити як готова таблиця з уже заповненими графами, так і кістяк таблиці, що містить лише графи та їх заголовки, які потребують заповнення

Можна намітити кілька основних видів таблиць з історії стародавнього світу та середніх віків стосовно розв'язуються за їх допомогою конкретних завдань навчання історії.

Таблиці розвитку показують зміну, динаміку, розвитку якого-небудь явища. Найпростішим їх прикладом є таблиця в підручнику історії стародавнього світу "Перетворення малюнків у клинописні знаки". Вона не вимагає для свого засвоєння серйозної розумової роботи і може бути дама учням при ознайомленні їх з новим матеріалом. Набагато складніше таблиця, що характеризує розвиток первісного суспільства, узагальнююча матеріал розділу.

Другий вид - таблиці порівняння. У графах такої таблиці вичленяються зіставні подібні чи контрастують ознаки порівнюваних явищ; такі таблиці, зіставляють становище раба, вільного селянина і залежного селянина чи ознаки первіснообщинного ладу і його розпаду в гомерівському суспільстві.

Третій вид - таблиці відповідності. В одній графі поміщаються аналогічні один одному історичні явища, а в інших графах вказуються явища, відповідні їм у тому чи іншому відношенні: їх складові частини, ознаки, слідства, конкретні приклади і т. п.

Четвертий вид - таблиці тематичного перерахування. У них перераховуються відібрані по темі курсу або за спільною ознакою історичні факти: конкретні події, типові явища, історичні діячі і т. п. Можна, наприклад, скласти таблиці "Вклад народів стародавнього Сходу в розвиток світової культури" та "Видатні діячі науки і мистецтва середніх століть ". В останній таблиці можуть бути відзначені національність діяча і характер його творчості. Разом з тим ці комплекси можна розглядати як таблиці п'ятого виду - хронологічні.

Елементи хронології можуть бути в таблицях всіх зазначених вище видів. Але там вони відіграють підлеглу роль, допомагаючи розкриттю основної ідеї таблиці. Хронологічними таблицями можна вважати ті, в основі яких лежить розкриття часових відносин.

Найпростіша хронологічна таблиця має тільки два стовпці - події та їх дати. Така таблиця може служити засобом виділення в шкільному курсі найважливіших, обов'язкових для запам'ятовування дат і закріплення в пам'яті учнів послідовності подій і дат. Педагогічна ефективність такої таблиці, розрахованої в основному на механічне запам'ятовування дат, невелика.

Педагогічна ефективність хронологічних таблиць зростає при позначенні на них історичних періодів. Це створює у школярів зорові уявлення про періоди і про зв'язки між ними та окремими подіям.

Велике значення має внесення в хронологічну таблицю масштабності - вираз часу через просторові відрізки. У таблиці проводиться лінія, на якій відкладаються відрізки, відповідні століть, тисячоліть і історичних періодів. На лінії позначаються і дати подій. Такі таблиці допомагають учням орієнтуватися в тимчасових відносинах і в поділі історичного процесу на періоди. Це пов'язує у свідомості дітей дати з конкретними уявленнями.

Варіантом хронологічних таблиць є таблиці сінхроністіческіе. Стовпці таких таблиць містять перелік подій, що відбувалися одночасно в кількох країнах або відносяться до різних сторін історичного процесу, наприклад, до економіки, класової боротьби, війнам, культури і т. д.

До хронологічним таблиць близькі так звані "лінії" або "стрічки часу". Вони не тільки включаються в хронологічну таблицю, але мають і самостійне значення для ознайомлення учнів з рахунком часу в історії, особливо з рахунком років до нашої ери, а також з відносною тривалістю окремих періодів та їх місцем в історичному процесі.

Наведене поділ таблиць на види умовно. Багато таблиці, як ми відзначали, містять елементи різних видів: розвитку, перерахування, відповідності, порівняння, хронології. Однак, як правило, одна з ознак є головним, визначальним.

Часто таблиця, яка грає роль навчального посібника з історії, створюється на дошці в процесі викладу матеріалу або його повторення і записується учнями і зошитах. Педагогічна ефективність таблиці особливо велика, якщо в її складанні беруть участь самі школярі. Пропонована учням форма таблиці, тобто її графи і заголовки, ставить перед ними питання, на які вони повинні знайти і сформулювати відповіді. Однак учні 5-6 класів зазвичай ще недостатньо чітко формулюють свої думки і погано пишуть на дошці. Тому, як правило, недоцільно доручати учням самостійно складати таблицю, що служить навчальним посібником. Учитель, розбираючи в бесіді з учнями їхні відповіді, відбирає, редагує і сам записує на дошці найбільш правильні з них.

До цих пір, мова йшла про допомогу демонстраційних. Проте в даний час, школи отримали посібники і для індивідуальної роботи учнів - роздатковий матеріал з історії середніх століть.

За змістом роздатковий матеріал охоплює майже всі теми курсу історії середніх століть. У ньому знайшли відображення всі основні проблеми, що розглядаються в будь-якому курсі історії, в тому числі і в історії середніх століть: розвиток господарства, становище класів, устрій держави, культура. Якщо говорити про образотворчої стороні роздаткового матеріалу, то на картках поміщені малюнки самого різного характеру: картини, картосхеми, плани, схеми і, звичайно, таблиці. Таблиць тут більше всього - і це зрозуміло, оскільки вони краще можуть служити цілям узагальнення навчального матеріалу.

Новий посібник являє собою одне з тих коштів, які допомагають розвитку пізнавальної самостійності школярів, поглиблення їх знань, сприяють більшій мобільності у застосуванні цих знань, розвитку їх історичного мислення.

Посібник призначений для закріплення, повторення і узагальнення знань, а також для їх перевірки. Воно виступає в якості засобу більш поглибленого аналізу раніше вивченого матеріалу, встановлення нових зв'язків між уже відомими школярам історичними фактами. У ряді випадків посібник знайде застосування і при вивченні нового матеріалу, конкретизуючи знання школярів.

Робота з картками різноманітна, вона може носити індивідуальний і колективний характер (наприклад, бесіда за змістом однорідних карток, фронтальна самостійна робота та ін.) Учні можуть працювати з картками і при виконанні домашніх завдань. Оскільки розвиток умінь учнів передбачає виконання ними пізнавальних завдань в класі і вдома, то до складу комплексів друкованих посібників доцільно включати не тільки демонстраційні, а й ті, що свідомо призначені для індивідуальної роботи, а саме, роздатковий матеріал та карти з атласів. Це тим більше виправдано, що в багатьох випадках, вони є єдиними посібниками при розгляді питань програми.

У таблицях, як правило, може міститися найрізноманітніший матеріал: малюнки, карикатури, репродукції картин, документальні фотографії, схеми, картосхеми, діаграми та ін

Кількість об'єктів, їх характер, порядок розташування, логіка розкриття змісту - все це визначається завданнями, що стоять перед кожним конкретним таблицею може створювати "синтетичний образ досліджуваної теми".

Бувають таблиці та іншого характеру, наприклад, такі, які в основному містять документальні зображення - фотографії, в тому числі портрети, карикатури. Подібні посібники представляють інтерес особливо для учнів старших класів, в цьому віці школярі починають високо цінувати справжність джерел інформації, які надають особливу достовірність досліджуваному історичного матеріалу. Таблиці, як тип допомоги складають більшу частину "роздаткового матеріалу з історії середніх століть", призначеного для індивідуальної роботи учнів роздатковий матеріал служить переважно для повторення узагальнення.

Картки-таблиці тут можна розділити на дві групи, що розрізняються між собою як відбором і компонуванням образотворчого матеріалу, так і характеристикою питань і завдань. Картки-таблиці однієї групи містять однорідний образотворчий матеріал, суть питань і завдань полягає в тому, щоб, аналізуючи однорідні зображення (малюнки, що відображають трудову діяльність людей), учні могли виявити риси подібності між ними. Там, де мова йде про середньовічну техніці школярам пропонується зіставити зображені об'єкти і виявити більш прогресивний характер одного з них у порівнянні з іншими об'єктами, які переваги мала соха в порівнянні з мотикою? Який з водяних двигунів був більш досконалим? Чому? Крім таких завдань, в картках, присвячених військовій техніці учні повинні ще встановити порядок використання військових машин або згрупувати предмети озброєння за певною ознакою: які дві групи зброї ти тут можеш виділити? Де, в яких умовах застосовувалося то й іншу зброю?

Однорідний образотворчий матеріал поміщений і на картках-таблицях, які дають узагальнене уявлення про структуру середньовічного суспільства.

Картки-таблиці другої групи містять зображення за характером різнорідні, наприклад картину і картосхему. Тут показані фрагмент плану маєтку в період обгородження (видно, як ламають будиночок селянина, а його самого женуть геть) і картина, що відображає повстання під проводом Роберта Кета. У наявності причинно-наслідкові зв'язки - саме їх мають встановити школярі, працюючи з цією таблицею: визнач, епізод, якої події тут зображено? Як з ним пов'язаний зміст схематичного малюнка?

Переваги таблиці, створеної на друкованій основі, очевидні. Найбільшу користь вона принесе в тому випадку, коли буде знаходитися перед очима тривалий час. Адже, щоб співвіднести, один з одним всі її компоненти, встановити між ними зв'язки, виявити основні ідеї, часто потрібно довго і пильно вивчати це засіб наочності.