
- •Самостійна робота № 6
- •Самостійна робота № 8
- •Самостійна робота № 9
- •Самостійна робота № 10
- •Самостійна робота № 6
- •Пізнавальна діяльність учнів на уроках історії України
- •Шляхи підвищення пізнавальної діяльності учнів .
- •Особливості використання методів, прийомів для підвищення пізнавальної діяльності учнів в основній школі.
- •Варіанти узагальнення історичних знань.
- •Роль таблиць та схем в узагальненні знань учнів з історії.
- •Методика формування учнівських висновків як спосіб узагальнення історичних знань.
- •Роль хронології у навчанні історії.
- •Синхронізація знань школярів на уроці історії.
- •Самостійна робота № 7
- •1.Друковані засоби навчання та їх роль у формуванні історичного мислення, класифікація друкованих засобів навчання.
- •2. Методи та прийоми роботи з документами на уроці.
- •3. Методика організації проведення лабораторно-практичних занять з історії України.
- •4. Диференціація учнів в процесі засвоєння ними історичних знань.
- •5. Прийоми використання біографічних завдань на уроці історії.
- •6. Формулювання хрестоматійно-літературних завдань на уроці історії.
- •7. Формування понятійного апарату у учнів на уроці історії.
- •8. Використання міжкурсових та міжпредметних зв’язків при формуванні історичних понять.
- •9. Підготовка учнів до діалогічної лекції.
- •Самостійна робота № 8
- •Методика формування історичних уявлень про державотворення в Україні.
- •2. Методика формування історичного уявлення про соціально-економічний розвиток України.
- •3. Методика проведення семінару-дослідження.
- •4. Підготовка та проведення „круглого столу” на уроці історії.
- •5. Організація самостійної підготовки учнів до „мозкового штурму” на уроці історії.
- •6. Метод послідовно-текстуального вивчення історичних джерел.
- •7. Логічні завдання в роботі учнів на уроці історії.
- •8. Виконання узагальнюючих та практичних завдань в процесі аналізу історичного джерела.
- •Самостійна робота № 9
- •Історичні факти, їх види. Історичні процеси.
- •Методи, прийоми роботи з історичними фактами на уроці.
- •Розвиток творчих здібностей учнів на уроках історії України засобами гри.
- •Формування в учнів історичного мислення засобами фольклору.
- •Підготовка та проведення екзаменів з історії в школі.
- •Творчі роботи учнів у системі контролю за рівнем знань та умінь школярів з історії.
- •Методика реалізації на уроках історії ретроспективних та перспективних міжпредметних зв’язків.
- •Організація шкільного історичного гуртка.
- •Самостійна робота № 10
- •Методика формування уявлення про закономірності історичного розвитку.
- •Методика формування навиків співставлення і порівняння процесів історичного розвитку в Україні, в контексті світової історії.
- •Створення історичних портретів як засіб поглибленого вивчення історії України в школі.
- •4. Підготовка та проведення факультативних занять з історії.
- •5. Учнівська Мала Академія Наук: принципи і форми її діяльності.
- •6. Посадові обов’язки вчителя історії.
- •7. Інформаційна культура вчителя історії.
- •8.Специфіка роботи з обдарованими дітьми на уроці історії.
- •9. Методика використання комп’ютерів на уроці історії.
5. Прийоми використання біографічних завдань на уроці історії.
Вивчення історичних персоналій
В курсі “Історія України” та “Всесвітньої історії” учні зустрічають чимало історичних образів. Для значної категорії звернення до історичних персоналій є непростою проблемою. Тільки в курсі вітчизняної історії учень має виявити знання історичних портретів, зокрема князів, гетьманів, керівників національно-визвольного руху, політичних діячів, видатних представників суспільного і культурного відродження.
Часто це не можна зробити тільки за шкільними підручниками, тому велика увага надається самостійній роботі, використанні довідкової, документальної та історико-публіцистичної літератури.
Для всебічного висвітлення історичних персоналій рекомендується:
1. Ознайомитися з найважливішими біографічними даними.
2. Простежити процес становлення особистості в конкретному середовищі.
3. Виявити історичні умови, що відіграли роль у формуванні поглядів, якостей особи.
4. Дослідити участь історичної особи в суспільному житті.
5. Визначити, інтереси якої соціальної групи, класу, політичної сили відбиває історична особа в своїй діяльності.
6. Виявити вплив конкретної історичної особи на окремі галузі життя чи суспільно-політичні процеси.
7. З'ясувати морально-психологічні якості історичної особи.
8. Показати коло однодумців і соратників історичної особи.
9. Визначити історичну роль особи та її вплив на певну сферу життя суспільства.
6. Формулювання хрестоматійно-літературних завдань на уроці історії.
Хрестоматійно-літературні завдання. Це найбільш багатий різноманітністю дидактичний жанр:
В одному випадку учні по уривку з хрестоматії визначають подія, в ньому відбите.
В іншому - за віршами історичного змісту дізнаються автора і час, в якому поет жив.
У третьому - за фрагментом з художньої книги з'ясовують, про кого або про що йде мова.
У четвертому - по меню обіду росіянина намагаються дізнатися, в якому столітті і хто так міг обідати і т. п.
Приклади хрестоматійно-літературних завдань. Смертна кара в Росії. Що ви знаєте про неї? (Крапки замінюють роки, століття, особи, події):
Перша згадка про смертну кару зустрічається в Двінській грамоті великого князя Василя Дмитровича в ... році.
У «Укладенні» царя Олексія Михайловича повішення підлягали за два злочини: ... і ...
Розстріл був введений царем ...
Перша звістка про колесування зустрічається в ... році.
Четвертування практикувалося з ... століття.
Залитие горла розплавленим металом застосовувалося з ... століття.
Підвішений за ребро узаконено в ... столітті «для викорінення злодіїв і розбійників».
Спалення згадується стосовно ... століття.
О.М. Радищев у 1790 р . видав своє стало знаменитим «Подорож з Петербургу до Москви». «Бунтівник, гірше Пугачова», - винесе висновок про письменника Катерина II. Бунт проти її влади, проти начальства. Адже автор доводив, що справи в Росії йдуть дуже погано, люди живуть у злиднях і несправедливості. Імператриця ж стверджувала протилежне: її піддані не можуть бути нещасливі.
Приблизно 30 років потому один з найвідоміших сучасників також висловив свою думку про книгу Радищева. «Нарікання на нещасне стан народу, на насильство вельмож та ін., - Писав він, - перебільшені й вульгарні. Пориви чутливості, манірної і надутій, іноді надзвичайно смішні ... У Радищева відбилася вся французька філософія його століття: скептицизм Вольтера, філантропія Руссо, політичний цинізм Дідерота і Реналя, але все в нескладним, спотвореному вигляді, що всі предмети криво відображаються в кривому дзеркалі. Він є істинний представник полупросвещенія. Некультурне презирство до всього пройшов, недоумкуватого здивування перед своїм століттям, сліпе пристрасть до новизни, приватні поверхневі відомості, навмання приноровление до всього ...».
Хто з відомих росіян першої половини XIX ст. так гнівно затаврував О.М. Радіщева - «бунтівника, гірше Пугачова»: Н.І. Новіков, Олександр I, ММ. Сперанський, Г.Р. Державін, Микола I, С.С. Уваров, А.А. Аракчеєв, А.С. Пушкін, М.Ю. Лермонтов, А.І. Герцен, Н.М. Карамзін, А.Х. Бенкендорф?