3. Склад та структура фонду оплати праці

На кожному підприємстві, в установі, організації виникає необхідність оцінити і оплатити пацю, включивши згодом витрати на оплату праці до вартості продукції. При цьому, бухгалтерський облік має забезпечити одержання своєчасної та об'єктивної інформації про чисельність працівників, використання робочого часу, виробіток продукції і розрахунки щодо оплати праці.

Основними завдання організації обліку праці та її оплати праці:

• Організація контролю за якістю та кількістю затраченої праці, за виконанням завдань щодо зростання продуктивності праці, за використанням фонду заробітної плати та іншими грошовими коштами, які виділяються для оплати праці працівників підприємства;

• Своєчасне і правильне віднесення сум нарахованої заробітної плати і відрахувань органами соціального страхування на собівартість продукції, виконаних робіт, послуг, а також на інші витрати;

• Здійснення у встановлені строки всіх розрахунків з працівниками і службовцями по заробітній та інших виплатах;

• Збір інформації та групування показників з оплати праці, необхідних для поточного і наступного планування, контролю, аналізу та оперативного управління виробництвом, для складання фінансової статистичної звітності.

Виконання цих завдань забезпечується правильно організованим:

• Обліком особового складу підприємства;

• Обліком робочого часу;

• Обліком виробітку продукції та нарахуванням заробітної плати;

• Суворим дотриманням законодавства про працю;

• Точністю та своєчасністю розрахунків.

Основні положення з оплати праці регламентовано Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП України). Питання державного і договірного регулювання оплати праці визначається також Законом України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із Законом України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена переважно у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Держава регулює оплату праці працівників підприємства за допомогою установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, а також оподатковуючи доходи працівників.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її відображення у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам», затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 601 від 28 жовтня 2003 року.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту не кваліфіковану роботу, нижче від якої не може здійснюватись оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Під системою оплати праці розуміють спосіб обчислення розмірів винагороди, що підлягає виплаті працівникам підприємства із здійсненими ними витратами праці або за результатами роботи.

Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці. Вона використовується для розподілу робіт залежно від їхньої складності, а працівників – залежно від їхньої кваліфікації та розрядами тарифної сітки.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на підставі:

• Тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати;

• Міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляє Міністерство праці та соціальної політики України.

Тарифна система оплати праці має такі дві основні форми:

• Погодинна – згідно з тарифною ставкою оплачується робота за одиницю часу (як правило, це година).

• Відрядна – за основу розрахунку заробітної плати беруть кількість виконаної роботи і розцінку за одиницю продукції.

Погодинна оплата праці передбачає нарахування заробітної плати працівникам на підставі годинної тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю сторін абр в колективному договорі, і фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період. Чинним законодавством передбачено у разі застосування погодинної оплати праці встановлення працівникам нормованих завдань. Нормоване завдання за погодинної системи оплати праці – це той обсяг робіт, що його працівник повинен виконати за годину праці.

Проста погодинна форма ставить оплату праці у залежність від кількості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника. Ця форма оплати праці застосовується для оплати праці технічних фахівців і службовців: вахтерів, ліфтерів, кур'єрів, охоронців, допоміжних робітників тощо, коли оплата прямо не пов'язана з якістю праці і не містить ніяких преміальних доплат.

Погодинно – преміальна форма оплати праці застосовується для підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах їхньої праці. За цієї системи поряд з оплатою посадових окладів або ставки за одиницю робочого часу, за досягнення певних кількісних і якісних показників працівнику виплачується надбавка до заробітної плати, тобто премія. Здебільшого розмір премій встановлюється у відсотках до нарахованої заробітної плати.

Окладно-преміальна система оплати праці застосовується для керівників і спеціалістів. Для кожного працівника згідно зі штатним розкладом установлюється посадовий оклад, який відображає кваліфікацію працівника, а залежно від досягнутих результатів керівники та спеціалісти преміюються за виконання плану і високу якість роботи.

Відрядна форма оплати праці має декілька різновидів, які залежать від способу обліку і порядку оплати виготовленої продукції, а саме:

• пряма відрядна;

• відрядно-прогресивна;

• відрядно-преміальна;

• акордна;

• опосередковано-відрядна.

За прямої відрядної форми оплати праці основу оплати праці становить відрядна розцінка, котра визначається діленням годинної ставки, що відповідає розряду конкретної роботи, на годинну норма виробітку (або множенням цієї ставки на норму часу). Заробіток працівника за прямої відрядної оплати праці визначається множенням розцінки на кількість виробленої прийнятої прийнятої придатної продукції.

Відрядно-прогресивна форма оплати праці передбачає збільшення відрядної розцінки зі збільшенням виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг протягом встановленого робочого дня, зміни.

Відрядно-преміальна форма оплати праці передбачає виплату робітнику – відряднику, крім заробітку за відрядними розцінками, премії за перевиконання кількісних і якісних показників.

Акордна оплата праці застосовується, коли виконавцю (виконавцями) заробітна плата нараховується за певну виконану роботу. Специфіка цієї форми оплати праці в тому, що доручена робота повинна бути виконана в повному обсязі; час, витрачений на виконання дорученої роботи, особливої ролі для нарахування зарплати не відіграє.

Опосередкована – відрядна форма оплати праці застосовується для допоміжних робітників, розмір заробітної плати яких ставиться в залежність від результатів праці яких ставиться в залежність від результатів праці робітників, яких вони обслуговують. Так, наприклад, для налагоджувальників верстатів, працю яких неможливо виміряти в будь яких одиницях виробітку, встановлюються розцінки за операціями, що виконують робітниками – верстатниками, верстати яких вони обслуговують.

Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовують показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці належать нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формах (оцінені у грошовому виражені) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Фонд оплати праці розраховується відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. №5. Інструкція містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати паці у формах державних статистичних спостережень для одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників. Цим документом також визначено порядок розрахунку статистичних показників середньої заробітної плати, які є важливими індикаторами соціально – економічного розвитку.

Фонд оплати праці (Рис.3.1) складається з таких нарахувань: