Запитання до обговорення

1. Собівартість продукції та її складові.

2. Калькулювання і облік витрат за замовленнями

3. Калькулювання і облік витрат за процессами

4. Калькулювання і облік повних і змінних витрат.

5. Стандарт-костінг і нормативний метод калькулювання.

Методичні вказівки

Під калькулюванням собівартості продукції розуміють, як правило, обчислення витрат на одиницю готової продукції по статтях витрат. Але таке розуміння дещо умовне, якщо зважити на те, що облікові роботи, які передують калькулюванню, організуються з передбаченням заключних робіт щодо визначення собівартості як всієї товарної продукції, так і окремих її видів. Тому під калькулюванням собівартості деякі економісти справедливо розуміють сукупність прийомів визначення собівартості як всієї товарної продукції, так і її окремих видів.

Система обліку і калькулювання — система обліку, що забезпечує калькулювання і контроль собівартості об’єктів витрат.

Калькуляційна одиниця — вимірювач об’єкта калькуляції, який застосовується під час визначення його собівартості.

Метод калькулювання — науково обґрунтована сутність прийомів, які застосовуються під час калькулювання собівартості продукції (як усієї товарної продукції, так і окремих її видів).

Переділ — частина технологічного процесу (сукупність технологічних операцій), яка закінчується отриманням готового напівфабрикату, який може бути відправлений на наступний переділ або реалізований на сторону.

Об’єкт обліку витрат — місце виникнення витрат, види або групи однорідних продуктів.

Об’єкт калькуляції (носій витрат) — вид продукції (робіт, послуг), призначений для реалізації.

Замовлення — заявка клієнта на певну кількість спеціально виготовлених для нього виробів.

Місце виникнення витрат — структурний підрозділ підприємства (робоче місце, дільниця, цех), по якому організовується планування, нормування і облік витрат виробництва для контролю і управління ними.

Зведений облік — система узагальнення витрат виробництва по статтях витрат в розрізі цехів, переділів, видів продукції (робіт, послуг) і в цілому по підприємству з метою підготовки інформації для обчислення собівартості окремих видів продукції і всієї викупленої продукції підприємства, а також з метою розподілу понесених підприємством витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом. Існує в двох варіантах — напівфабрикатному і безнапівфабрикатному.

База розподілу непрямих витрат — показник, пропорційно до якого непрямі витрати розподіляються за носіями витрат.

Калькуляція — розрахунок собівартості продукції. Розрізняють такі основні її види: проектна, планова, нормативна, кошторисна, звітна, госпрозрахункова.

Рисунок 4.1 - Класифікація методів обліку витрат та калькулювання собівартості

Об’єкт витрат — продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Зв’язок між обліком і калькулюванням собівартості продукції унаочнює схема, наведена на рис. 4.2.

Об’єктами калькулювання є продукція, що виробляється на підприємстві. У більшості галузей промисловості об’єкти обліку витрат не співпадають з об’єктами калькулювання. Наприклад, на підприємствах вугільної промисловості витрати обліковують за процесами, а об’єктом калькулювання виступає 1 т добутого вугілля. У чорній металургії об’єктом обліку витрат є доменні печі, прокатні стани, а об’єктами калькулювання — види чавуна, марки сталі, види прокату тощо.

На підприємствах з великою номенклатурою продукції з метою спрощення обліку укрупнюють об’єкти калькулювання. Це досягається калькулюванням собівартості групи однорідних виробів, визначенням типового представника з групи однорідних видів, приведенням усіх однорідних видів продукції до одного умовного виду.

Рисунок 4.2 - Схема взаємозв’язку обліку витрат і калькулювання

Побудова регістрів зведеного обліку залежить від методу обліку витрат і калькулювання. Однак у будь-якому випадку в зведених відомостях наводять такі дані:

• залишки незавершеного виробництва на початок місця;

• витрати за звітний місяць;

• собівартість остаточного (невиправного браку);

• собівартість нестач (злишків) незавершеного виробництва;

• витрати на випуск товарної продукції;

• залишки незавершеного виробництва на кінець місяця.