6. Відповідальність за порушення екологічного законодавства

Відповідальність за порушення екологічного законодавства є складовою комплексного інституту юридичної відповідальності, внаслідок чого їй властиві як загальні риси юридичної відповідальності, так і особливі, зумовлені специфікою сфери застосування.

Юридична відповідальність — один із найважливіших правових засобів забезпечення дотримання екологічного законодавства (екологічної законності) та екологічних прав громадян і юридичних осіб, підтримання в державі і суспільстві належного екологічного правопорядку.

Підставою для застосування такої відповідальності є факт вчинення екологічного правопорушення, тобто винної, протиправної поведінки, яка порушує встановлений нормами права екологічний правопорядок.

Основною рисою екологічного правопорушення, яка відрізняє його від інших правопорушень, є його екологічна спрямованість. Підставою для застосування юридичної відповідальності в екологічній сфері є екологічне правопорушення.

Фактичною підставою для юридичної відповідальності в екологічній сфері є екологічне правопорушення, сутність якого визначається його складом: суб'єктом, об'єктом, суб'єктивною стороною, об'єктивною стороною.

Серед об'єктів екологічного правопорушення виокремлюють:

навколишнє природне середовище як норми найбільш загального характеру, норми природоресурсового (земельного, надрового, водного, лісового, атмосферного, фауністичного) законодавства, а також норми природоохоронного (заповідно-охоронного тощо) та екологобезпечного законодавства.

Об'єкти екологічного правопорушення поділяються на три великі групи: загальні, спеціальні та особливі. Найбільш загальним об'єктом усіх видів екологічних правопорушень є встановлений нормами екологічного права екологічний правопорядок. Його основою є суспільні правовідносини щодо охорони, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки навколишнього середовища.

Загальний об'єкт екологічного правопорушення можна поділити на три спеціальні (складові) частини: природоресурсові, природоохоронні правовідносини, а також правовідносини щодо забезпечення екологічної безпеки. І, нарешті, кожний із спеціальних об'єктів екологічних правопорушень можна поділити на особливі. Так, серед природоресурсових правопорушень виокремлюють земельні, надрові (гірничі), водні, лісові, атмосферні та фауністичні правопорушення. До природоохоронних правопорушень можна віднести правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища, природозаповідні правопорушення, порушення норм екологічної експертизи, охорони континентального шельфу, морської економічної зони тощо. У галузі забезпечення екологічної безпеки вирізняють екологічні правопорушення, які пов'язані з радіоактивною та ядерною безпекою, забезпеченням санітарно-епідемічного благополуччя населення, безпеки продуктів харчування, безпеки поводження з радіоактивними та іншими відходами тощо.

Суб'єктивну сторону екологічного правопорушення становить вина, яка може бути як навмисною, так і необережною. Вина відбиває психічне ставлення правопорушника до своєї дії та її наслідків.

Об'єктивна сторона екологічного правопорушення характеризується рядом ознак, а саме: 1) протиправністю діяння (дії чи бездіяльності), яке порушує екологічний правопорядок; 2) настанням шкоди чи загрози її завдання навколишньому середовищу або здоров'ю людини; 3) причинним зв'язком між протиправним діянням і шкодою (збитками), які настали. Відсутність названих елементів може впливати на наявність екологічного правопорушення і застосування заходів юридичної відповідальності.

Кримінальна відповідальність в екологічній сфері — це найсуворіший вид відповідальності. Підставою для її застосування є вчинення екологічного злочину, тобто найнебезпечнішого екологічного правопорушення, відповідальність за яке передбачено Кримінальним кодексом України.

Злочином у екологічній сфері визнається передбачене Кримінальним кодексом України суспільне небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на екологічний правопорядок, екологічні права громадян, а також інше суспільне небезпечне діяння в екологічній сфері.

У чинному Кримінальному кодексі України міститься понад двадцять статей, що встановлюють кримінальну відповідальність за злочини, які безпосередньо стосуються екологічної сфери і які можна визначити як екологічні. Проте розміщені вони в різних главах без чіткої системи, що становить певні труднощі в їх знаходженні та застосуванні. Позитивним з цього погляду є підготовлений проект нового Кримінального кодексу України, в якому екологічні злочини розміщені в одному спеціальному розділі.

Адміністративна відповідальність являє собою застосування уповноваженими органами й посадовими особами адміністративних стягнень до суб'єктів, винних у вчиненні адміністративного проступку в галузі охорони навколишнього природного середовища, при­родокористування. Ця відповідальність є оперативним засобом реагування на екологічні правопорушення, для її застосування не вимагається підрахунку збитків. Адміністративні екологічні правопорушення визначені у главі 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Ці правопорушення згруповані, переважно за галузевою ознакою, а саме:

- земельні правопорушення (статті 52 - 56);

- правопорушення в галузі використання й охорони надр (статті 57 - 58);

- водні правопорушення ( статті 59 - 62);

- лісові правопорушення та порушення вимог щодо випалювання рослинності, захисту рослин (статті 63 -77-1, 83-1);

- правопорушення в галузі охорони атмосферного повітря (статті 78-79, 84);

- правопорушення в галузі використання й охорони тваринного й рослинного світу (статті 77-1, 83-1, 85-90, 91).

Практична частина

2. Задачі

Задача № 1.

Між ТОВ «Іскра» та ТОВ «Мода» було укладено договір поставки тканини на умовах попередньої оплати протягом 45 календарних днів. 1 березня 2003 року ТОВ «Мода» перерахувало грошові кошти на рахунок ТОВ «Іскри». ТОВ «Іскра» поставило тканини із запізненням на 5 календарних днів, аргументуючи це тим, що тканини було затримано на митниці.

Проаналізуйте ситуацію?

Чи має місце в даному випадку порушення зобов’язань?

Як можна вирішити даний спір?

В даній задачі треба конкретно розглянути договір, а точніше його пункт «Форс мажорні обставини». Та встановити чи прописана стаття про запізнення передачі товару, і згідно з цим конкретно діяти.

А взагалі ж через затримку тканини ТОВ «Мода» понесе збитки, і тому ТОВ «Іскра» може понести відповідальність. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Задача № 2.

Іванов І.П. працює на посаді старшого менеджера відділу збуту ТОВ “Омега” на умовах контракту. У вільний від основної роботи час Іванов І.П. працює на умовах трудового договору продавцем-консультантом магазина ПП “Золоте руно”. Директор ТОВ “Омега” отримав відомості щодо роботи Іванова І.П. на іншому підприємстві, після чого поставив вимогу для Іванова І.П. звільнитися із іншої роботи, аргументуючи це тим, що контрактом передбачено заборону роботи на іншому підприємстві працівникам ТОВ “Омега”. У випадку невиконання вимоги директора ТОВ “Омега” Іванову І.П. було обіцяно звільнення з роботи за невиконання умов контракту.

1. На яких умовах працював Іванов І.П. на ПП “Золоте руно” – за сумісництвом, внутрішнім сумісництвом, на основній роботі, на умовах тимчасового замісництва?

2. Які порушення трудового законодавства було допущено директором ТОВ “Омега”?

3. Чи мало право ПП “Золоте руно” приймати на роботу Іванова І.П. у той час, коли він мав іншу роботу?

4. Чи мав право директор ТОВ “Омега” вносити до трудових договорів працівників погодження щодо обмеження роботи на інших підприємствах?

5. Як повинен діяти Іванов І.П. у цій ситуації?

Іванов І.П. не входить до переліку категорій осіб з якими можна заключити контракт. Тому підписаний ним контракт розцінюється як звичайний договір. І тому, відповідно до статті 21 Трудового договору Іванов І.П. може працювати на двох роботах. В даній ситуації Іванов І.П. повинен працювати далі і не звертати уваги на вимоги директора.

Задача № 3.

Після смерті Прохорова К.І. нотаріус розшукав його родичів для прийняття спадку, а саме дружину Прохорову О.М., сина Прохорова В.К. (неповнолітнього), сестру Петренко В.І., брата Прохорова С.І., діда Прохорова С.Д.

Проаналізуйте ситуацію.

Як має діяти у цій ситуації нотаріус? Хто із родичів відноситься до другої черги спадкування і в яких частинах вони мають право спадок?

В даній задачі нотаріус повинен діяти згідно Цивільному кодексу України. Статті 1261 про «Першу чергу за законом». І тим самим Спадок розподіляється між дружиною та неповнолітнім сином померлого у рівних частинах. Так як, син є неповнолітнім то мати є його опікуном, і тому син отримає свою частину після повноліття.

1. Складіть ліцензійний договір