3.3 Недоліки демократії

Демократія являє собою винятково актуальний і одночасно складний і суперечливий об’єкт дослідження Те, що демократія - це одне з найвидатніших досягнень людства, не викликає в більшості дослідників особливих заперечень. Але те, що вона вкрай недосконала звичайно також не викликає сумнівів.

Демократія реалізує свої функції дуже неефективно. По суті справи вона виступає політичним вираженням ринкового принципу організації суспільства. Демократія – це форма існування політичного ринку, що перебуває в дуже сильній залежності від економічного ринку, що обмежує свободу вибору, конкуренцію політиків і ідей, а також захист прав і свобод, стабільність суспільства й ефективність влади.

Політичний аспект демократії означає, що вона виступає формою здійснення влади на основі вільного й рівноправного вибору представника в орган влади. Вона являє собою єдність прямої й представницької форм. Основна її проблема полягає в тім, що демократичні вибори схильні до популізму. Вони досить часто забезпечують перемогу тому кандидатові на владну посаду, що вміє багато обіцяти й подобатися виборцям. При цьому цілком імовірний вибір непрофесійного, некомпетентного й аморального політика, що неминуче призводить до деформації управлінської діяльності.

Утилітарний аспект демократії полягає в її здатності забезпечувати раціональну, корисну для громадян форму громадської організації. Мова йде про те, що вона дозволяє різним соціальним і політичним групам об’єднана свої інтереси, являє собою механізм відбору соціальних альтернатив, робить суспільство сприйнятливим для будьяких ідей або варіантів розвитку. Утилітарна недосконалість демократії проявляється в її бюрократизації, більшість обіцянок, які були дані на виборах, негайно забуваються при владі, відбір соціальних альтернатив здійснюється не відповідно до принципу суспільного блага, а для задоволення інтересів політико-олігархічних груп. Демократія при всій її високій цінності повинна забезпечувати задоволення утилітарних потреб людей в одержанні якісних і своєчасних послуг від органів державної влади й місцевого самоврядування, захисту прав і свобод, реалізації можливості впливати на органи влади. Для цього вона повинна мати всебічне технологічне забезпечення, реалізовуватися в конкретні технологічні процедури задоволення політичних і соціальних потреб людей.

Інституціональний аспект демократії полягає в тім, що вона являє собою різновид цілераціональної діяльності, реалізованої через розвинену систему інститутів, серед яких особливо важливу роль відіграють закони, владні інститути, організації, що здійснюють управління й самоврядування, різноманітні символи. Основна проблема демократії в цьому аспекті полягає в нерозвиненості її інститутів, у слабкій інституціональній можливості для регуляції прав і свобод людей. Нерідко інституціональна нездатність демократії обумовлена тим, що її інститути досить сильно відстали у своєму розвитку від досягнень передових країн і народів. Демократична модернізація одна із серйозних тенденцій нашого часу, що пробиває собі дорогу в життя через традиційність, консерватизм і тоталітаризм.

Гносеологічний аспект демократії полягає в тім, наскільки пронизуюча її інформація є об’єктивною. Насправді ця інформація є дуже часто необ’єктивною. Мова йде про тотальну необ’єктивність інформації про характеристики кандидатів, програми політичних партій, про діяльність органів і посадових осіб державного управління та місцевого самоврядування. Проблема тут у тім, що найчастіше ця інформація являє собою специфічний різновид омани. Ті характеристики претендентів, за які вибирають, принципово не збігаються з реальними їхніми характеристиками.

Причина відсутності істини зумовлена тим, що вона ідентифікується за допомогою масового вибору. Однак у суспільстві всі люди не можуть бути однаково компетентними. Компетентним завжди у всіх країнах і у всіх народів була меншість. Більшість не може добре розбиратися у всіх проблемах управління. Але саме вона виносить рішення щодо прийнятності, а отже, правильності й об’єктивності вибору. Тому чим складніше рішення, що має бути прийняте більшістю, тим імовірніше помилка вибору. Ще гірший може бути вибір, якщо свідомість виборців піддається масовому маніпулюванню. Таким чином, у демократію споконвічно закладена схильність до помилок і омани.

Класичною гносеологічною проблемою демократії є закритість від громадськості діяльності органів і посадових осіб, неповнота інформації, що використовується в системі зв’язків із громадськістю не для максимально об’єктивного інформування населення, а для прикрашання ситуації.

Сучасна демократія має потребу в підвищенні її компетентності. У ХХІ ст. ключові політичні рішення не повинні забезпечуватися майданними й вуличними її формами. Необхідний усебічний розвиток національного інтелекту, формування експертних рад, груп й інших інституцій з учених і досвідчених керівників з ключових питань суспільного розвитку й забезпечення популяризації їхньої думки.

Гендерний аспект демократії пов’язаний з необхідністю дотримання гендерної рівноваги в органах управління й самоврядування. Проблема полягає в тім, що жінки недостатньо представлені у вищих органах і на високих посадах. Демократія в пострадянських країнах значною мірою є демократією чоловіків. Без забезпечення гендерного паритету шляхом установлення спеціальних квот на представництво жінок в органах державної влади й місцевого самоврядування демократія залишиться неефективним інструментом реалізації інтересів жінок.

Технологічний аспект демократії полягає в тім, що демократичні процеси обов’язково реалізують технології, серед яких найбільш важливими є виборчі технології, технології прийняття управлінських рішень, конкурсних відборів на посаду та інші. Під впливом інформаційно-комп’ютерної революції ці технології здобувають електронний, мережевий характер. Сьогодні вихід на сайт органу державного управління не тільки для одержання інформації, а й для оцінки його роботи стає поширеною процедурою, доступною сотням тисяч користувачів Інтернет. Що буде завтра важко передбачити. Ймовірно, у найближчі десятиліття відбудеться повна електронізація демократичних процедур. Проблемне поле демократії в цьому питанні містить у собі: недостатню електрону технологізацію демократичних процесів, повільність волевиявлення, незахищеність технологій від стороннього втручання. Необхідне технологічне пророблення всіх форм, напрямів і аспектів прояву демократії. Прийняті органами влади рішення не повинні зависати в повітрі, а забезпечуватися не тільки законодавчо, але й технологічно, опиратися на детально пророблені механізми їхньої реалізації.

Ресурсний аспект демократії часто не враховується. Мова йде про те, що сучасна демократія вимагає значних витрат на створення й підтримку функціонування демократичних інститутів, на розробку та техніко-технологічне оснащення технологій демократії, навчання громадян як активних суб’єктів державного управління й місцевого самоврядування. Розвинена, оснащена технікою й забезпечена ресурсами демократія можлива тільки у високорозвиненому суспільстві. У бідному суспільстві з його обмеженими ресурсами демократичні акти й процеси занадто дорогі. Вони виснажують суспільство, підривають економіку.

Актуальною проблемою нині є необхідність зниження економічності витрат на демократію, особливо невиправдані великі витрати на парламентські й президентські вибори. Гроші тут виявляються витрачені даремно, тому що в більшості випадків вибір буває невдалим. Оскільки в парламентське або президентське крісло потрібно посадити людину, яка не має навіть мінімальних гідностей, то витрати повинні бути просто колосальними. Повторні вибори знекровлюють суспільство, прохолоджують економіку, знижують темпи економічного зростання, змушують брати й навіть намагатися виконувати завищені зобов’язання щодо соціальних виплат населенню, що сприяє наростанню його утриманства.