83. Глобальні виміри демографічної проблеми.

Демограф. проблема — сукупність соц-демогр. проблем сучасності, що зачіпають інтереси всього людства. Проблеми: 1.стрімке зростання нас-(демограф. вибух), у країнах, що розвиваються, і загроза депопуляції (демогра­ф. криза), в економічно розвинених країнах; 2.неконтрольовану урбанізацію в краї­нах, що розвиваються; 3.кризу великих міст у деяких розвинених краї­нах; 4.стихійну внутр. й зовн. міграцію, яка ускладнює по­літичні відносини між державами.

У наш час тривалість життя в різних країнах неоднакова: найвища — в Японії й Ісландії (майже 80 років), найнижча–у республіці Чад (39 років).

За прогнозам експертів ООН, до 2025 року населення світу досягне 8,3 млрд. людей. На земній кулі щорічно народжується більш ніж 130млн. людей, вмирає 50млн.; таким чином, приріст населення складає близько 80млн. людей.

Як показує досвід цілого ряду країн, зниження темпів росту населення залежить від багатьох факторів: забезпечення всього населення житлом належної якості, повна зайнятість, вільний доступ до освіти і медичного обслуг-ня. Останнє ж неможливе без розвитку НЕ на основі індустріалізації і модернізації с/г, без розвитку освіти, рішення соці. питання.

84. Антиглобалістські рухи. Ідеологія і програми.

Антиглобальний рух є загальною назвою сусп. орг-цій, рухів і ініціативних груп, які знаходяться у непримиренному конфлікті з наслідками глобал. трансформацій. Загальними цілями антиглобалізму є висунення альтернативної концепції побудови світової системи, майбутні учасники якої не претендують на монополізацію прав глоб. управління, а керуються у власних діях існуючою в суспільстві громадською думкою.

В цілому, етапність дій антиглобалістів може реалізовуватися:

1) у короткостроковій перспективі — шляхом зриву конференцій, зустрічей, заходів наднац. орг-цій та концернів поряд з цілеспрямованим завданням збитків окремим кор­пораціям, підприємствам через бойкот, пошкодження майна, хакерських атак на системи управління;

2) у середньостроковій перспективі — анулюванням або реор­ганізацією конференцій наднац.орг-й, та таких, як СОТ, ВМФ,;

3) у довгостроковій перспективі — розробкою альтернативних варіантів прийняття рішень, усунення соціальних, економічних, екологічних розбіжностей

Європа: ек.пит.(короткостр.орієнтація)

Лат.Ам.: ідеологічний, поліваріативність ідеологій (більше перспектив)

США: соц..рівність, права, рух зелених, етнічні рухи (довг.)

Азія (Китай): весь ек.проект-антиглоб-й, стінна ідеологія, абс.дезінтеграція

Іслам: глобалізм під ісламс.гаслами

85. Державний суверенітет і проблема відкритості економіки

Сувереніте́т — виключне право здійснювати верховну владу у певній державі незалежно від будь-кого. Розділяють три види суверенітету: державний; народний; національний. Відносно держав суверенітет розглядається як основний принцип міжнародних правовідносин та істотна ознака сучасної держави в міжнародному праві і визначається як «повнота влади», незалежність держави від інших держав чи міжнародних об'єднань, що виявляється у праві вільно вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи без стороннього втручання. Існує думка, що процес Глобалізації являє собою загрозу для суверенітету держав. Так, противники Г з правого політичного флангу все сильніше відчувають загрозу втрати ясно вираженого національного суверенітету. Культурні та етнонаціональні цілі держави вимагають підтримки сильного і ефективного державного регуляторного механізму. Саме тому в Г вбачається найголовніший противник релігійних і родинних цінностей, суспільної солідарності. Проте,стає дедалі очевиднішим те, що, як визначає на сьогодні більшість дослідників, на відміну від різноманітних ілюзій. Г не означає, що держави розчиняться чи втратять власний суверенітет.

Відкрита економіка, тобто національна економіка з високим ступенем включеності в міжнародні економічні відносини, сприяє поглибленню міжнародної спеціалізації й кооперування виробництва; раціональному розподілу ресурсів залежно від ступеня її ефективності; поширенню світового досвіду через систему зовнішньоекономічних відносин; зросту конкуренції на внутрішньому ринку, який стимулюється конкуренцією на світовому ринку.

З іншого боку, із зростаючою «відкритістю» економіки пов'язані нові небезпеки макроекономічного характеру. Для комплексної оцінки залучення країн світу до процесів глобалізації консалтинговою компанією A.T.Kearney та журналом Foreign Policy публікується Індекс Глобалізації, який слугує індикатором відкритості економіки. Індекс Глобалізації синтезує чотири показники: 1)економічна інтеграція - обсяг міжнародної торгівлі, інвестицій та різного роду виплат (у т.ч. зарплат), що здійснюються з перетинанням державних кордонів; 2)персональні контракти, зокрема, міжнародні поїздки і туризм, обсяг міжнарод-них телефонних переговорів, пошто­вих відправлень та переказів; 3)розвиток глобальних технологій, а саме кількість користувачів Інтернету та кількість інтернет-сайтів; 4)включення в глобальні політичні процеси, зокрема членство у міжнародних організаціях, участь у миротворчих місіях, міжнародні угоди та кількість посольств.