65. Проблема національної к-сті умовах глобалізації.

К/сть кр-здатність країн створювати таке нац. бізнес-сер-ще за умов вільного й справедл ринку, в якому вітчизн виробники можеть постійно розвивати свої конкур переваги та займати і утримувати стійкі позиції на певн сегментах світ ринку. За індексом глоб конкурентоспром-ті Всесв ек форуму виділ 12 показників, які характер глоб конк-ть країни (інституції, інфрастр-ра, макроек стаб-ть, ох здор та поч освіта, вища освіта, еф-ть ринку тов., праці, фін ринок, технол розвиток, розмір ринку, конк-ть бізнесу, інновац потенціал).

К-сть, як чинник ефективного функціонування сучасної економіки, виступає однією з форм державного регулювання ринкових відносин. Міжнар. досвід свідчить, що статус лідера у світовій економіці, у культурному та соціальному розвитку досягають лише ті країни, які спроможні забезпечити світову якість продукції та послуг. Це створює їх виробникам конкурентні переваги, а споживачам – комфортні умови життя.

66. Наслідки і результати співробітництва України з організаціями глобального профілю діяльності.

Курс на інтеграцію України в Європу означає не однолінійну орієнтацію на шкоду двосторньому співробітництву з іншими державами на щучку систему взаємовідносин у глобальному простору Європа – Росія-Азія – Північна Америка, яка в свою чергу складається з важливих для України інтересів регіональних “угрупувань”, де на першому місці суміжні держави. Саме із встановлення дружніх відносин з Росією, Білорусією, Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Румунією, Молдовою розпочався “вихід” України в Європу. Україна бере активну участь у будівництві верхнього поверху” нової архітектурної безпеки, яка складається з таких організацій і структур як ОБСЄ, НАТО. ЗЕС, Рада Європи. Наша держава вносить безпосередньо вклад у зміцнення міжнародної безпеки своєю активною участю у миротворчих операціях, що проводяться під егідою ООН і ОБСЕ. Українські миротворці та дипломати добре зарекомендували себе в Анголі, Молдові, республіках колишньої Югославії, Таджикистані, Гватемалі, Грузії. Таким чином Україна демонструє світові, що вона є не тільки споживачем, а й виробником безпеки.У контексті адаптації і зростання ролі європейських і євроатлантичних структур безпеки неабияке місце займає співробітництво України з НАТО. Ставлення до цього як у політиків, так і у громадян України неоднозначне. Кількості прихильників і противників зближення з НАТО приблизно одинакові, при цьому значний відсоток “невизначених” є свідченням амбівалентного співіснування у масовій свідомості двох образів Альянсу – старого “ймовірного противника” і нового “стратегічного партнера”.Навколо згаданої проблеми є надто багато ідеологічних нашарувань, але націоналі інтереси України щодо НАТО базуються не на симпатіях, чи антипатіях, а визначаються з урахуванням провідної ролі Північноатлантичного альянсу в підтриманні міжнародного миру, стабільності, безпеки, сприянні поглибленню міжнародного довір’я в Євроатлантичному регіоні, створенні нової системи безпеки у Європі. Крім участі у спільній з НАТО програмі “Партнерство заради миру”, Україна співпрацює з Альянсом у галузі екології, перекваліфікації військовослужбовців, в подоланні наслідків надзвичайних ситуацій тощо.