5.У чому полягає новаторство д. Джойса у зображенні «потоку свідомості»

«Потік свідомості» — література XX ст., переважно модерністського спряму-вання, яка безпосередньо відтворила душевне житгя, переживання, асоціації; засіб зображення психіки людини безпосередньо, «зсередини», як складного та плинного процесу. Застосування цього засобу було пов’язане вже з романом епохи сентимен-талізму, але самим понятгям «потік свідомості» вперше скористався американський філософ і психолог Вільям Джеймс наприкінці XIX ст. у книзі «Наукові основи психології» (1980 p.). Школа «потоку свідомості» сформувалася на початку XX ст. її представники (Дж. Джойс, Марсель Пруст, Вірджинія Вулф, Гертруда Стайн) ви-користали «потік свідомості» насамперед як «техніку», спосіб розповіді, який поля-гав у тому, щоб показати психічний процес детально, з точнішою фіксацією думок, почутгів, підсвідомих поривань, у вигляді «потоку», «ріки».

«Потік свідомості» — це художній засіб зображення внутрішнього світу люди-ни, що полягав у безпосередньому відтворенні «зсередини» плину її роздумів, пе-реживань, настроїв як складного психологічного свідомо-підсвідомого процесу, своєрідний спосіб фіксації та вираження найприхованіших складників цього проце-су. «Потік свідомості» нерідко називали розширеним внутрішнім монологом, дове-деним до абсурду. Для нього характерні:

• Підкреслена увага до духовного житгя особистості.

• Спонтанність виникнення думок та образів.

• Відсутність чіткої послідовності.

• Поєднання свідомого та несвідомого, раціонального та чутгєвого.

• Підвищена емоційність.

• Зменшення ролі автора на користь «я» героя.

• Безперервність процес. внутрішньої діяльності особистості. .Глибокийпсихолопзм

Стилістично «потік свідомості» виявився у синтаксичній невпорядкованості мо-влення, використанні невласне прямої мови, оповідної манери, ремінісценсій, ліри-чнихвідступів.

Термін «потік свідомості» належав американському філософу і психологу В. Джеймсу у книзі «Наукові основи психології» (1899 p.). «Потік свідомості» впе-рше використали сентименталісти: Л. Стерн у романі «Житгя і думки Трістана Ше-нді, джентльмена» (1767 p.), С.Річардсом, Ж. Ж. Руссо та ін. Застосували реалісти XIX ст. Ф. Стендаль, Ф. Достоєвський, П Толстой. Класичні зразки літератури «потоку свідомості» створили Дж. Джойс, М. Пруст, В. Вулф та ін.

«ПОТІК СВІДОМОСТІ»

Зміст Духовне житга особистості

Герой Людина, яка живе напруженим внутрішнім життям, схильна до роз-думів,медитації тощо.

Сюжет Плин думок, настроїв, вражень, почуттів героя, відсутність чіткої по-слідовності, спонтаннїсть виникнення образів та асоціацій.

Композиція Поєднання різноманітних композицій, свідомого і несвідомого, раціо-нального і чуттєвого в єдиному потоці.

Худ. час Час «життя душі» героя; минуле, теперішнє, майбутнє; бажане і уявне; згадуване та омріяне тощо.

Худ. простір He обмежується реальним простором, вміщує не тільки дійсне, а й ви-гадане, згадуване, можливе.

Стиль Невпорядкованість мовлення, невласне пряма мова оповіді, стилісти-чна неординарність тощо.

Риси

• Розповідь не підпорядковувана хронології чи логіці, вона подавала як ланцюг асоціацій оповідача, викликаних найрізноманітнішими зовнішніми обставинами.

• Об’єктивна дійсність зображувала через призму свідомості героя.

• Картина світу могла розпадатися на безліч окремих епізодів, які автор зводив в єдине ціле, створивши певну раціональну модель.

«Потік свідомості» як художній засіб використали у XX ст. Томас Манн, Ромен Роллан, Ернест Хемінгуей, Уільям Фолкнер, Грем Грін, Дж. Джойс.

У своїй творчості Джойс використав і прийом «ремінісценції» (від лат. згад-ка) — тьмяні спогади, а також уявлення, які наводили на спогади, на зіставлення з чимось.

Особливо характерним для письменника став прийом інтертекстуальності, тобто украплення у текст автора уривків різного обсягу й різного ступеня впізнавальності з текстів письменників іншого часу. Він — один із найважливіших для поетики постмодернізму.

Творчий методДж. Джойса

• Створення інтелектуального роману, зверненого не стільки до розуму й почут-тя читача, скільки до його інтелекту.

• Автобіографізм творів, який досягасться за рахунок не стільки фактографіч-них запозичень, їкільки духовного пошуку, житгя духу, ШДСВІДОМОСТІ.

. Використання жанру есе.

• Домінування методу — «потоку свідомості».

• Поєднання вуличного арготизму і вишуканої метафори, стиль високий і низький.

• Звернення до прийому монтажу.

«Джакомо» — своєрідне виявлення творчого методу митця — новатора XX столітгя.