2.2.2. Суспільна думка.

Масові настрої є перехідними від емоційних станів до раціональних. Нау-

ковці вважають, що, переходячи на свідомий рівень, масовий настрій на-

буває статусу такого виду суспільної думки, яка має хоч і свідомий, але

ще не концептуалізований і не завжди стійкий характер.

Перебуваючи в певному настрої, члени маси під упливом виниклих емо-

цій обговорюють питання, що спровокувало той настрій. При цьому викори-

стовуються погляди, ідеї, факти, судження, що існують у суспільній свідо-

мості. Крім того, на масу під час обговорення здійснюють вплив зовнішні

чинники: ЗМК, лідери думок тощо. Під час такого обговорення виношується

думка, яка починає керувати поведінкою членів маси. Утворена думка має

статус суспільної.

Суспільна думка проходить різні етапи свого розвитку і за змістом є неод-

наковою в часі, в різні періоди суспільного розвитку. Вона може бути про-

дуктом як несвідомих елементів суспільства, так і результатом логічних

міркувань експертів, вчених, політиків тощо. Проте суспільна думка завжди

залишатиметься спільним суспільним витвором і їй протистоятиме власне

наукова думка.

Функціонуванню суспільної (громадської) думки особлива увага почала

приділятися з виникненням індустрії масового спілкування, а також феноме-

на публіки як штучного натовпу, латентної (прихованої) маси. “І в природно-

му, і в штучному натовпі,— пишуть автори “Психології масової поведін-

ки”,— проявляється і загальність думок та почуттів, які мають завжди

надмірний характер, і ілюзія всемогутності, і відкритість навіюванню.

Проте поява публіки суттєво трансформує дуже значний соціальний фено-

мен. Мова йде про суспільну думку. Звичайно, суспільна думка існувала і ра-

ніше, але тоді вона не відігравала такої значної ролі й не займала такого

значного місця у соціальному житті, до того часу, поки не з'явилася публі-

ка. Що ж таке суспільна думка? С. Московичи так визначає це явище. Своє

пояснення він починає зі звертання до прийомів протиставлень та аналогій.

Автор вважає, що суспільна думка займає десь посереднє місце між полю-

сом традицій, забобонів, вірувань та полюсом розуму, логіки та особистіс-

ного відчуття. Суспільна думка являє собою більш-менш зв'язану сукуп-

ність роздумів та відповідей на запитання сучасності. Ця сукупність, у

свою чергу, являє собою певну статистичну систему, в основі якої є як ро-

зум, так і почуття, та яка поділяється різною кількістю людей — від 10 ін-

дивідів до декількох мільйонів людей. Для того, щоб ця статистична сис-

тема існувала, вважає С. Московичи, треба, з одного боку, щоб кожна

людина усвідомлювала подібність своїх суджень судженням інших, а з іншо-

го — щоб ці судження стосувалися одного й того ж предмета. Якщо пред-

мет нам не відомий, якщо про нього не знають інші люди, то він скоріше не

має суспільної значущості і не може бути предметом суспільної думки. А як

можна усвідомити схожість наших суджень? Цю можливість Тард пояс-

Частина перша 95

нює так. Судження починається з певного індивіда, який сказав або написав

це судження. Потім це судження, за допомогою преси, розповсюджується

між людьми. Так воно стає загальним. Його загальність забезпечується

впевненістю індивідів, що це судження поділяється більшістю людей. Так

виникає суспільна думка (виділення наше.— В. Р.) (Корнєв М. Н., Фомічова

В. М. Психологія масової поведінки / Ін-т післядипломної освіти Київ. нац.

ун-ту ім. ТарасаШевченка.— К., 2000.— С. 106—107)*.

Переходові масового настрою у суспільну думку сприяють насамперед

ЗМК. Це вони кристалізують, а відтак і раціоналізують настрій, роблять його

усвідомлюваним через багаторазові повтори настрою своїми каналами, ак-

центування уваги аудиторії на тих чи інших його компонентах. Маса, зокре-

ма у вигляді публіки, являє собою благодатний ґрунт для визрівання сус-

пільних ідей та думок, більш благодатний, ніж організовані спільноти — ра-

ціональні, структуровані, що мають свою чітку позицію. Такі спільноти

(групи, організації, партії) менш піддатливі дії масових настроїв і суспільних

думок. Вони, навпаки, самі виступають джерелом настроїв і формування

громадської думки. Маса ж, як неорганізована, неструктурована, хаотична,

нераціональна спільнота, постійно потребує організуючого елемента ззовні,

оскільки внутрішньо не здатна самоорганізуватися; вона, щоправда, може

породити зсередини вожака, лідера, але по відношенню до маси він тут же

стає зовнішнім чинником упорядкування її як аморфної спільноти. Через це

суспільна думка, яка визріває з масового настрою, повинна кимось бути ім-

плантована у масове середовище, стати її макроформою, тобто реальною

формою існування масової свідомості. Але в тім-то й річ, що маса сама по

собі не здатна породити думку, оскільки це не думаючий соціальний суб’-

єкт, а емоційно керований, піддатливий тільки зовнішнім раціональним уп-

ливам і зовнішньому регулюванню. У зв’язку з цим різні соціальні інститу-

ти, в тому числі й ЗМК, виконують керівну по відношенню до мас і струк-

турну функцію: вони з деформованого людського утворення шляхом імплан-

тації думок у масове середовище, на основі масових настроїв, відповідно на

основі формування масової свідомості намагаються,— якщо це комусь по-

трібно,— структурувати масу і перетворити її на організовану та керовану

спільноту, надати їй внутрішньої енергії для саморозвитку і самоіснування.

Таким чином, на основі мас можуть виникати соціально-політичні інститу-

ти, партії, рухи тощо. Але якщо маса не доведена до критичної точки пере-

ходу в організовану спільноту і зникає дія структуроутворювального еле-

мента, то вона миттю стає некерованою, її поведінка — емоційною й стихій-

ною.

Попри свою раціональність, яка є наслідком усвідомлення масового на-

строю, суспільна думка все одно залишається більшою мірою емоційним

утворенням. Сама собою вона, без зовнішнього упливу, не може структуру-

вати масу і перетворити її на організовану групу.

Про місце і роль суспільної думки в контексті існування маси правдиво

сказав Х. Ортега-і-Гасет: “Маса людей не має думки. Народ ніколи не мав ні-

яких ідей; він не володіє теоретичним розумінням буття речей. Непридат-

ність до теоретичного мислення заважає йому приймати розумні рішення і

складати правильну думку. Через це думки треба заганяти в людей під ти-

ском зовні, як змазувальне масло в машину”*.

Формування суспільної думки, через таке уявлення про масу, перетворю-

ється більшою мірою на процес не раціонального, а емоційного впливу на

людей. “Схильну до всіх крайнощів масу й збуджують також лиш надмірні

подразнення. Той, хто хоче на неї впливати, не потребує логічної перевір-

ки своєї аргументації, йому треба живописати найяскравішими фарба-

ми, перебільшувати і завжди повторювати те саме (виділення наше.—

В. Р.).

Оскільки маса в істинності або хибності чогось не вагається і при цьому

усвідомлює свою величезну силу, вона така ж нетерпима, як і підвладна ав-

торитету. Вона поважає силу…” (Фрейд, Зигмунд. Психоаналитические

этюды.— Минск: ООО “Попурри”, 2001.— С. 429).

Наявність суспільної думки якраз і свідчить про сформовану масу. Однак

у відносно спокійні періоди суспільного розвитку громадська думка живе на

рівні індивідів, організованих соціальних груп, політичних інститутів, регу-

люючи їхню поведінку, виробляючи і насаджуючи певні норми стосунків у

суспільстві. Але з появою, скажімо, політичної нестабільності, думка грома-

ди виходить за межі індивідів та соціальних груп і стає фактором об’єднання

їх в одну масу, тим самим трансформуючись і набуваючи нових ознак свого

змісту.

Підсумовуючи сказане, вдамося до визначення Д. В. Ольшанського: “Сус-

пільна думка — стан масової свідомості, що охоплює собою приховане або

явне ставлення тієї чи іншої спільноти, або сукупності спільнот, до подій,

що відбуваються, та існуючих явищ. Суспільна думка виступає в експре-

сивній, контрольній, консультативній та директивній функціях. Тобто

вона займає певну позицію, дає пораду або пропонує рішення з тих чи ін-

ших проблем. Залежно від змісту висловлювань суспільна думка виража-

ється в оцінних, аналітичних, конструктивних або іноді деструктивних су-

дженнях. Таким чином, суспільна думка не є продуктом наукового, виваженого під-

ходу до пізнання речей; вона не народжується в результаті концептуального

та об’єктивного аналізу явищ, подій, процесів людьми, що ставлять за мету

докопатися до істини. Навпаки, суспільна думка є результатом іноді повер-

хового погляду на речі, у формуванні якого беруть участь переважно не ек-

сперти з тих чи інших питань, а звичайні люди, які з об’єктивних причин не

можуть володіти повною й достовірною інформацією з тих чи інших питань,

через що у своїх судженнях покладаються на почуте, власне розуміння авто-

ритетів без перевірки тих суджень на істинність, бо не мають можливості (і

не бажають!) перевіряти їх.

Суспільна думка завжди виникає на основі вже існуючих суджень, погля-

дів, ідей, вироблених сторонніми по відношенню до маси людьми і впрова-

дженими ними в свідомість маси. Через те масова думка, або думка маси,—

це є спожита, прийнята масою суспільна думка, у формуванні якої члени ма-

си й самі брали участь. І немає сенсу говорити про існування якоїсь окремої

думки маси, відмінної від суспільної. По-перше, маса самостійно її не може

виробити, по-друге, навіть якщо припустити здатність маси продукувати

думку, маса все одно буде покладатися на судження інших людей, соціаль-

них груп, вчених і її думка буде спільним суспільним витвором.

Суспільна думка протиставляється науковій думці як продукту прискіп-

ливого, організованого, об’єктивного аналізу явищ, процесів, аналізу, здійс-

нюваного вченими, що несуть моральну відповідальність за свої судження.

Такий статус суспільної думки визначається природою суспільної, гро-

мадської діяльності і не свідчить про недовихованість чи неосвіченість лю-

дей. Активна суспільна діяльність осіб, соціальних інститутів не є науково-

пізнавальною __________діяльністю, вона має швидше характер комунікативно-про-

світницький, ніж дослідницький. Навіть у випадку посилання на дані наук

під час формування суспільної думки, ці дані все одно обростають непереві-

реними судженнями, емоціями, і в результаті суспільство отримує спільний

для всіх “мислительний витвір”, істинність якого важко або й неможливо пе-

ревірити.

Cуспільна думка в цьому контексті є практичною формою прояву суспі-

льної свідомості, її реальним виявом. Але суспільна думка, виношена соціа-

льними групами, партіями, рухами, безперечно за змістом і структурою від-

різняється від думки певної маси через те, що суспільна свідомість має прак-

тичне втілення і реальний вияв у вигляді масової свідомості поряд зі свідо-

містю соціальних груп, партій, рухів, течій.