2.1.3. Стихійні і штучні маси.

Існує дві форми маси: (1) маса природна, стихійна, неорганізована, яка

виникає сама собою, і (2) маса __________штучна, організована, керована. В теорії мас

поняття про першу форму маси розвивали Ш. Сигеле, Г. Ле Бон, Г. Тард, Б.

Поршнев; поняття про другу форму — У. Макдауголл, З. Фрейд.

Стихійні маси виникають у результаті дії факторів “пасивного” роду (зго-

да, готовність віддатися відповідним прагненням тощо). Як зауважує росій-

ський фахівець із психології мас Д. В. Ольшанський, “масовий стан — це,

історично, найбільш природний стан людей, який диктувався їм необхідніс-

тю виживати і протистояти природі. Для такого стану була природною

наявність чинників “пасивного роду”. І нехай пізніше, в історичному роз-

витку, на перше місце стали виходити більш організовані “штучні” маси,

праоснова психології мас нікуди не могла щезнути” (Ольшанский Д. В. Пси-

хология масс.— СПб, 2001.— С. 81).

Праоснова формування мас така, що вона передбачає дію спільних для

людей, що потенційно об’єднуються в масу, потреб, бажань, зацікавлень, по-

глядів, принципів. Людей об’єднує це, їм не потрібен “зовнішній керівник”,

вони самі народжують свого лідера, який природно відповідає їхнім потре-

бам, уявленням, емоціям. Він — один із них, Той, хто живе потребами свого

середовища. Члени такої маси самі себе обтяжують правилами, принципами,

стереотипами, звичаями, традиціями, вони самі пишуть свою історію, яка й

керує ними та їхніми нащадками через процеси наслідування, зараження й

передачі досвіду.

У стихійній масі людей об’єднує не якийсь керівник; вони самі знаходять

свою жертву — уособлюють персонально в комусь свій негативізм, оскільки

їх єднає швидше ідея боротьби з кимось проти чогось, ніж ідея боротьби за

когось і щось. Здебільшого це емоційна основа психології будь-якої маси —

спільноти МИ.

Для стихійних мас обов’язкове внутрішнє, міжперсональне спілкування, в

середовищі якого вони й формуються; масове спілкування відбувається у ви-

гляді комунікаційної поведінки висунутих самою ж масою лідерів або зов-

нішніх “вождів”, які хочуть впливати на стихійні маси.

Штучна маса — це продукт організованої праці кількох людей чи однієї

особи, соціальних інститутів, які керують людьми, “заганяючи” їх у масу і

використовуючи для цього знання про психологію природних, стихійних

мас. Керівник маси — це лідер, вожак, авторитет, “гіпнотизер”. Але лідер

маси — то не просто особа, то міфологізована постать, “ідеальний батько,

друг, керівник”. Члени штучної маси часто самонавіюють собі уявлення про

зразкову людину, приписуючи їй те, що вони хочуть бачити в лідерові.

74 Частина перша

Для створення штучної маси використовуються активні чинники (чиєсь

бажання запалювати, навіювати, переконувати).

2.1.4. Ознаки маси.

Виділимо такі загальні найважливіші ознаки маси, що зустрічаються

в науковій літературі та випливають із досвіду:

1) аморфність, яка йде від нездатності до самостійного, системного, ор-

ганізованого (на відміну від соціальних груп) утворення у порівнянні з

організованістю кожного, хто складає масу, коли він існує окремо. Це

створює враження, що маса є статична, нерухлива і вичікує зовніш-

нього впливу для підтримки існування з боку вожаків, ЗМК тощо;

2) стохастичність, ймовірнісність, а значить, відкритість, розмитість

меж, невизначеність щодо складу та якісних характеристик;

3) ситуативність, тимчасовість;

4) гетерогенність, неоднорідність;

5) нестабільність через внутрішню рухливість і динамічність під упли-

вом зовнішніх чинників;

6) бездіяльність, із позицій теорії діяльності, де соціальні суб’єкти роз-

глядаються як діяльні, цілеспрямовані істоти, що планують свою ак-

тивність. Маса існує на рівні поведінкових актів, що є малоусвідомлю-

ваною, або й несвідомою, активністю соціального суб’єкта;

7) приреченість, конкретна маса недовговічна й часто розпадається, як-

що нею не керують чи змінюються умови існування.

На останній ознаці хотілося б зупинитися окремо. Як і будь-який соціаль-

ний суб’єкт і як будь-яка жива істота, що має психіку, маса повинна мати

уроджений рефлекс мети. Гальмування рефлексу мети, зазначає І. П. Пав-

лов, і його повне зникнення веде до самогубства (Павлов И. П. Двадцатилет-

ний опыт объективного изучения высшей нервной деятельности (поведения)

животных.— М., 1973.— С. 217). Мету ж не може мати несвідомий, ірраціо-

нальний, емоційний, неорганізований, аморфний суб’єкт. Ми навіть не гово-

римо: діяльність мас. А мета — це атрибут діяльності, тобто усвідомлюваної

й керованої людиною активності. Поведінка мас може розгортатися лише в

рамках якоїсь, зовнішньої по відношенню до неї діяльності. Такою діяльні-

стю є різні види суспільно-політичної діяльності як організованого процесу,

куди “втягуються” маси.

Отже, для підтримання життєдіяльності мас необхідна постійна цільова

ін’єкція, яку роблять учасники масовокомунікаційної діяльності. Тобто маса

завжди є керований кимось соціальний суб’єкт. Ознаки свідомого й ціле-

спрямованого __________в масі — то лише знак вмілого керівництва ними з боку учас-

ників масовокомунікаційного процесу. Таким чином, якщо по відношенню

до маси буде відсутня “цільова ін’єкція”,— маса зникне. Сама по собі сфор-

Частина перша 75

мована маса приречена на зникнення або, в кращому випадку, перетворення

у соціальну групу за умови, що члени маси починають діяти, а значить ста-

вити цілі.

Діюча маса — це вогонь, до якого треба підливати масла і від чого цей

вогонь спалахує ще більше. Маса постійно потребує обґрунтування своїх

емоційних дій. Тому коригування масової думки має бути постійним. Ос-

кільки маса не аналізує, то боятися, що корекція думки не пройде,— не вар-

то. Маса прийме будь-яку корекцію, якщо тільки привнесена аргументація

не буде очевидним глупством.