1.2. Огляд літературних джерел

1.3. Нормативно – правове забезпечення

Перед аудитором, який проводить аудит запасів, постає завдання:

встановити й підтвердити аудиторським висновком дотримання суб’єктом господарювання вимог чинного законодавства, яке регулює бухгалтерський та податковий облік цього питання. Тому аудитор повинен дотримуватись нормативних документів, що регулюють господарські операції з виробничих запасів, яких є досить багато, крім того вони часто змінюються та є особливими для окремих суб’єктів господарювання. А саме:

1.П (с) БО 9 „ Запаси “ , затверджено Міністерства фінансів України №

246 від 20.10.99р. ( зі змінами і доповненнями) – регулює порядок оцінки і обліку ТМЦ на підприємстві та розкриття інформації в фінансовій звітності. Дає аудитору інформацію про нормативно-правове регулювання при дослідженні операцій, пов’язаних із рухом запасів.

2. План рахунків БО активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств, затверджений наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99р. і зареєстрований у Міністерстві юстиції України за № 892/4185 – визначає методологію обліку у всіх сферах економічної діяльності.

3. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, грошових коштів, затверджена наказом Головного управління Державного казначейства України № 90 від 30.10.99р ( з змінами і доповненнями) – визначає порядок проведення й оформлення результатів інвентаризації залишків виробничих запасів.

4. Наказ Міністерства статистики України „Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини і матеріалів “ від 21.06.96р. №193 – визначає типові форми первинних документів при ведені складського обліку запасів.

5. Закон України „ Про податок на додану вартість “ № 168/97 – ВР від 03.04.97р. – визначає порядок нарахування податкового кредиту і податкового зобов’язання.

6. нормативні документи про інвентаризацію запасів – визначає організацію і проведення інвентаризації запасів, завдяки цій інформації аудитор дотримується нормативних актів при здійсненні контролю за цілісністю запасів, визначення розмір нестач, пошкодження запасів, встановлення осіб, відповідальних за збитки.

7. Нормативні документи про документи і документообіг у бухгалтерському обліку – визначає порядок оформлення первинних документів при виконанні господарських операцій, пов’язаних з отриманням та відпусками запасів.

8. Нормативні документи про поставки продукції виробничо – технічного призначення – визначає договірні відносини між підприємствами та покупцями виробничо - технічного призначення. Допомагає аудитору у визначені доцільності придбання продукції та її використанні, дотримання правил приймання за кількістю і якістю.

9. Закону України „Про аудиторську діяльність“ від 22.04.93р., із змінами і доповненнями.

10. нормативні документи про бухгалтерський облік МШП – визначає порядок обліку МШП, дозволяє аудитору більш ефективніше досліджувати операції з МШП.

Розділ II

Аудиторська оцінка фінансового стану підприємства та його облікова політика.

Вивчення аудитором співставленості фінансових даних, господарюючого суб»єкта, здійснюється з одночасною перевіркою відображення в обліку дотримання останнім принципу незмінності методології відображення господарських операцій і оцінки майна в обліку. Тому ознайомлення з діяльністю підприємства аудитор починає х вивчення облікової політики підприємства. Це дозволяє швидко визначити особливості обліку підприємствами, скласти точний план перевірки з врахуванням специфіки діяльності і фінансового стану підприємства.

Облікова політика підприємства – це система способів і прийомів організації та ведення обліку на конкретному підприємстві, яка закріплена відповідним внутрішнім нормативним актом на невизначений термін. Іншими словами, це порядок здійснення первинного спостереження, вартісного виміру, поточного групування і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності підприємства або реалізації методу бухгалтерського обліку.

Наказ про облікову політику – це внутрішній нормативний документ з організації та порядку ведення обліку на підприємстві, який містить сукупність способів та процедур організації і ведення обліку, що використовуються з метою підготовки, складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика підприємства розробляється головним бухгалтером підприємства і затверджується його керівником. Мета аудиту облікової політики підприємства – встановлення її відповідності чинним нормативним та законодавчим актам, а також характеру і масштабу діяльності підприємства.

Об»єктом вивчення є всі внутрішньо фірмові документи, що визначають питання організації і ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Завдання аудиту облікової політики наступні:

• встановити наявність наказу ( розпорядження) керівника про прийняття облікової

політики підприємства;

- визначити відповідність прийнятої облікової політики вимогам законодавства та Положенням(стандартам) бухгалтерського обліку;

- вивчити дотримання при розробці наказу про облікову політику припущень і вимог, встановлених нормативними документами;

-дослідити повноту розкриття при формуванні облікової політики способів ведення бухгалтерського обліку, що істотно впливають на оцінку і поняття рішень користувачами бухгалтерської звітності;

- перевірити наявність посадових інструкцій,наявність на ефективність затвердженої системи документообігу, вибір форми ведення бухгалтерського обліку, встановлений порядок проведення інвентаризації майна та зобов»язань, затверджений робочий план рахунків бухгалтерського обліку;

- проаналізувати та оцінити загальні і конкретні елементи облікової політики.

Документом, в якому фіксується положення облікової політики, є наказ керівника, що складається на кожен наступний рік. При цьому з метою співставлення даних при веденні бухгалтерського обліку підприємство повинно забезпечити незмінність протягом поточного року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій та оцінки майна.

Зміна положень облікової політики на наступний звітний рік повинна бути відображена у Примітках до фінансової звітності. Недотримання підприємством вимог щодо законодавчої регламентації облікової політики, навіть при несуттєвому впливі на фінансові результати діяльності підприємства і достовірність фінансової звітності, може привести до негативних наслідків з боку уповноважених державних контролюючих органів.

При дослідженні стану організації облікової політики, аудитор повинен з»ясувати наступні питання:

• чи дотримується порядок оформлення наказу про облікову політику;

• чи наявні на підприємстві необхідні внутрішні документи,

положення,інструкції,які затверджуються одночасно з обліковою політикою;

• наскільки ефективний облік на підприємстві, що перевіряється, як вирішенні

питання на складних ділянках облікової роботи, наскільки звільнений обліковий персоналу від виконання невластивих йому облікових функцій, які раціональні прийоми застосовуються для виключення дублювання даних;

• чи є облік дієвим, оперативним, чи використовуються облікові дані для

безпосередньої та швидкої допомоги керівництву, адміністративно-управлінському та інженерно-технічному персоналу у вирішенні завдань, поставлених перед ним;

• чи своєчасно надаються необхідні довідки, пояснення, матеріали для аналізу,

обґрунтовані рекомендації, розрахунки тощо;

• як організована облікова робота на підприємстві, чи встановлений твердий графік,

що передбачає терміни виконання всього комплексу облікових робіт не тільки працівниками бухгалтерії, але й обліково-зобов’язаними особами.;

- чи правильно розподілені обов’язки між всіма обліковими працівниками у відповідності з посадами та кваліфікацією, чи розроблені для них посадові інструкції, що визначають їх обов’язки та відповідальність за доручену ділянку роботи;

- чи

Система бухгалтерського – це своєрідний механізм підготовки та відображення інформації про майнове та фінансове становище підприємства. Завдяки цій інформації внутрішні та зовнішні її користувачі мають уявлення про реальний стан справ на підприємстві. Як відомо, методична база ведення бухгалтерського обліку складається з використання первинних облікових документів, інвентаризації, оцінки, калькулювання, організації обліку ( управлінського, бухгалтерського та податкового), виконання розрахунків та проведень, контролю, підготовки звітності.

Створення цілісної системи обліку передбачає активне застосування специфічного елемента регулювання бухгалтерського обліку та звітності – облікової політики підприємства.

Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності – таке визначення облікової політики наведене в статті 1 „ Визначення термінів “ Закону України від 16.07.99р. № 996-XIV „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні “

( далі – Закон про бух облік) [ 1 ].

Згідно з визначенням,облікова політика підприємства базується на основних принципах обліку та звітності. Під принципами бухгалтерського обліку слід розуміти правила, якими необхідно керуватися при вимірюванні, оцінці й реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності викладені в статті 4 розділу 1 Закону про бух облік і пункті 18 П (с) БО 1 „ Загальні вимоги до фінансової звітності “.

Під час розробки облікової політики слід враховувати вимоги до якісних характеристик бухгалтерського обліку та фінансової звітності, викладені в пунктах 14-17 П (С) БО, 1, методи та процедури, передбачені іншими П (С) БО, норми й нормативи, встановлені законодавчими актами України [ 2 ].