ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 7

Тема: Гриби та лишайники. Будова і різноманітність

грибів та лишайників.

Мета: ознайомитися із будовою лишайників, вищих та нижчих грибів; виявити ознаки, за якими гриби виділяють у окреме царство.

Обладнання: мікропрепарат мукора, шматок хліба з цвіллю, живі гриби. Муляжі плодових тіл та шапкових грибів, мікроскоп.

План заняття

1. Ознайомитися з характерними особливостями будови нижчих грибів, на прикладі мукору.

2. Вивчити характерні особливості будови вищих грибів на прикладі шампіньйона.

3. Ознайомитися з особливостями будови і розмноження Відділу Лишайники на прикладі графісу.

4. Познайомитися з різноманітністю отруйних та їстівних грибів (розробити альбом-презентацію їстівних та отруйних грибів).

Загальна інформація

Гриби − група гетеротрофних організмів, які не містять хлорофілу. Гриби об'єднують в окрему систематичну групу − царство (поряд з царствами тварин і рослин). Це одноклітинні й багатоклітинні організми. Нині систематики налічують понад 100 тис. видів грибів.

Гриби займають проміжне положення між тваринами і рослинами, оскільки характеризуються низкою ознак, що роблять їх подібними, з одного боку, до тварин (в оболонці є хітин, запас поживних речовин у вигляді глікогену, в результаті обміну речовин утворюється сечовина), а з іншого - до рослин (необмежений ріст, всмоктуючий тип живлення). Гриби-сапрофіти живляться органічними речовинами відмерлих організмів, а гриби-паразити можуть жити на рослинах, тваринах і людині. Є також перехідні форми грибів (трутовики), які частину свого життя існують як сапрофіти, а іншу частину − як паразити. Гриби-сапрофіти живуть на опалому листі, деревині та перегної.

Гриби умовно поділяють на нижчі й вищі. Вегетативне тіло грибів називають грибницею, або міцелієм, воно складається з окремих ниток − гіфів. Ці нитки знаходяться всередині субстрату, на якому живуть гриби.

Найчастіше грибниця займає велику територію. Через міцелій відбувається всмоктування поживних речовин осмотичним шляхом. Гриби з найпримітивнішою будовою міцелію не мають, їхнє тіло складається з однієї клітини. У грибів із складнішою будовою міцелій часто буває добре розгалужений, одноклітинний, багатоядерний. У вищих грибів міцелій багатоклітинний.

Одно або багатоядерні клітини грибів здебільшого вкриті тонкою клітинною оболонкою.

Клітина грибів містить ферменти, білки. З органел у ній є мітохондрії, подібні до таких у вищих рослин, лізосоми, в яких протеолітичними ферментами розщеплюються білки. У вакуолях містяться запасні поживні речовини: глікоген, ліпіди, жирні кислоти, жири тощо. В їстівних грибах є багато вітамінів і мінеральних солей.

Розмножуються гриби безстатевим шляхом − спеціалізованими клітинами (спорами) і вегетативне (частинами міцелію, брунькуванням). Спори різних грибів поширюються повітряними течіями, комахами, різними тваринами та людиною.

Цвільові гриби (мал. 1) оселяються на продуктах харчування, в ґрунті, на овочах і плодах. Вони зумовлюють псування доброякісних продуктів (хліба, овочів, ягід, фруктів тощо). Більшість цих грибів − сапрофіти. Проте деякі з них є збудниками інфекційних хвороб людини, тварин, частіше рослин. Наприклад, гриб трихофітон спричинює стригучий лишай у людини і тварин.

Пенніціліум Мукор Дріжджі

Мал. 1 Цільові гриби

Шапкові гриби. До вищих грибів належать добре відомі людині шапкові гриби (див. мал. 2) − хрящі, білі, опеньки, лисички, мухомори тощо, які ведуть сапрофітний або симбіотичний спосіб життя. Вони розростаються і живляться за допомогою гіфів, що обплітають частинки ґрунту (сапрофіти) або корені рослин (симбіонти) і утворюють білу грибницю, на якій виникають органи спороутворення − плодові тіла, що мають пеньок і шапку. Плодове тіло утворене пучками ниток грибниці, які щільно прилягають одна до одної. Зверху шапки нитки гіфів забарвлені. На нижньому боці шапки у одних грибів (білий, маслюк, підберезник тощо) розміщені численні трубочки; ці гриби називають трубчастими. У інших грибів (сироїжки, лисички, рижики та ін.) нижній шар утворений численними пластинками, тому їх називають пластинчастими. В трубках і на пластинах шапки розміщені сумки зі спорами, якими гриби розмножуються. Шапкові гриби розмножуються і вегетативно − частинами міцелію.

Ріст і розвиток грибів у лісі залежать від метеорологічних умов, складу ґрунту, утворення мікоризи тощо. У деяких грибів шапка може досягати 72 см у діаметрі, а маса гриба (наприклад, гриба барана) − 20 кг.

Трубчасті Пластинчасті Сумчасті

Мал. 2 Шапинкові гриби

Трубчастими називаються гриби, в яких нижня сторона шапки, що нагадує губку, складається з дрібних, як правило, круглих трубочок. Ці гриби мають м'ясисті плодові тіла. Серед них є їстівні, неїстівні, а у деякій мірі і отруйні.

До пластинчастих відноситься велика група грибів, які об'єднуються загальною ознакою − наявністю пластинок на нижній стороні капелюшка. Більшість цих грибів їстівні, проте частина з них можна споживати лише після належної кулінарної обробки.

До сумчастих грибів відносяться усі сморчкові і строчок звичайний, які вважаються умовно їстівними.

Лишайники − це особлива біологічна група організмів, яка включає до 20 тис. видів, поширених на всій земній кулі, особливо в місцевостях з помірним кліматом. Ростуть лишайники у найрізноманітніших, часто несприятливих умовах: на деревах, парканах, каменях, склі, на залізних гратах, на поверхні ґрунту.

Лишайники − це комплексні симбіотичні організми, до складу яких входять сумчасті гриби, рідко бази дійні гриби, зелені та синьо-зелені водорості.

Слань різноманітна за формою, розмірами, будовою, забарвленням. Колір слані зумовлений наявністю пігментів у оболонках гіф і плодових тілах лишайників. Розрізняють 5 груп пігментів: зелені, сині, фіолетові, червоні і коричневі.

За морфологічними ознаками розрізняють:

- кіркові або накипні – у вигляді тонкої забарвленої кірочки, дуже щільно зрослої із субстратом. Складають до 80% всіх видів лишайників;

- листуваті – вигляд листоподібної пластинки, нещільно прикріпленої до субстрату. Краї слані піднесені. Верхня частина сірувата. Нижня – білувата;

- кущисті – слань має вигляд прямостоячого кущика.

Мал. 3 Типи талому лишайників

Анатомічна будова лишайників досить проста: зверху і знизу слань оточує щільний корковий шар із тісно сплетених гіф, а між ними розташовані гіфи гриба з одноклітинними водоростями.

Живляться лишайники так: водорість у процесі фотосинтезу утворює органічну речовину, а гриб всмоктує з навколишнього середовища воду з розчиненими мінеральними речовинами.

Розмножуються лишайники переважно вегетативно, частинами талому.

Лишайники – рослини-піонери. Руйнують виділеннями субстрат, підготовляючи умови для зростання інших рослин. Лишайники служать укриттям і їжею для багатьох безхребетних рослин. Ними живляться і деякі крупні хребетні.

Лишайники – індикатори стану навколишнього середовища. Вони дуже чутливі до забруднення повітря.