Лабораторне заняття № 6

Тема: Водна оболонка землі. Світовий океан. Кругообіг води у природі

Мета: ознайомитись із поняттями «океан», «море», «озеро», «річка»; навчитися позначати й підписувати гідрологічні об’єкти на контурній карті.

Обладнання: фізична карта світу (карта півкуль), фізична карта України, контурна карта «Фізична карта світу», контурна карта «Фізична карта України».

План заняття

1. Ознайомитися із складовими частинами гідросфери (Світовим океаном, водами суходолу та водами атмосфери), основними властивостями вод і основними видами руху водних мас.

2. Навчитися зображати на контурній гідрологічні об’єкти.

3. Навчитися складати порівняльну характеристику водних об’єктів; визначати за картою географічне положення, напрямок течії й найбільші притоки річкової системи.

4. Ознайомитися із умовами, які є рушійною силою кругообігу води.

Загальна інформація

Гідросфера (від грец. hydor − вода і sphaira − куля) − водна оболонка Землі.

Водами гідросфери вкрито близько 70,8 % земної поверхні, об'єм гід­росфери становить 1370,3 млн км³ (1/800 об'єму планети). Серед дев'яти планет Сонячної системи тільки Земля має рідку оболонку. Майже 3/4 поверхні Землі вкрито суцільною завісою вод, і лише 1/4 при­падає на суходіл. У Північній півкулі нашої планети водою зайнято 61 % поверхні, а в Південній − 81 %.

Гідросфера постійно взаємодіє з літосферою, атмосферою та біосферою

Світовий океан − це всі океани земної кулі, сполучені між собою. Ана­логічного поняття «світовий суходіл» немає, бо частини суходолу не ста­новлять єдиного цілого.

Світовий океан поділяють на чотири частини: Тихий, Атлантичний, Індійський та Північний Льодовитий (знайдіть їх на карті). В океанах виді­ляються моря і затоки. Море − частина океану, яка відокремлена від нього островами, півостровами чи підняттями підводного рельєфу і відрізняється від відкритої частини океану за властивостями води, течіями, флорою і фауною.

Затока − частина океану або моря, яка далеко заходить у суходіл і спо­лучається з океаном. Покажіть на карті Біскайську, Бенгальську, Мекси­канську затоки.

Протоки − неширокі водні простори, обмежені з двох боків суходолом материків чи островів. Ними сполучаються між собою частини Світового океану. (Знайдіть на карті Берінгову протоку, протоку Дрейка, Гібрал­тарську протоку).

Вода в океанах солона, її солоність близько 35 г/л. Таке визначення слід розуміти так: в1л океанічної води розчинено 35 грамів різних солей. Солоність прісної води до 1 г/л . Якщо випарувати всю воду Світового океа­ну, розчинені в ній речовини покрили б дно шаром завтовшки 60 м. Там можна було б знайти К, Мg, Na − і всі інші елементи періодичної системи...

Солоність води в океані залежить від випаровування і надходження її з суходолу. Через те у різних місцях Світового океану вона неоднакова. Найсолоніша вода в Червоному морі.

Більша частина енергії Сонця, яка потрапляє на земну кулю, поглина­ється водою Світового океану. Прогрівається тільки верхній шар води зав­товшки в кілька сотень метрів. Найтепліша вода на екваторі — на поверхні океану її температура досягає 27−28 °С. (Поясніть, як і чому змінюється температура води при віддаленні від екватора).

З глибиною температура води знижується. На глибині понад 4000 м во­да океану має температуру 0 °С. Але у придонних шарах температура води знов підвищується внаслідок нагрівання від Землі.

Океанічна течія − горизонтальні переміщення водних мас в океані у вигляді потоків, які рухаються постійними шляхами.

Мал. 1. Гольфстрім

Теплі води в західних частинах океанів течуть до полюсів і, обігрівши високі широти Землі, на сході повертаються до екватора охолодженими.

Низькоширотні гілки кругообігів утворені північною і південною пасат­ними течіями (між екватором і тропіками). Простежте: у всіх океанах ці течії спрямовані зі сходу на захід.

Найбільш інтенсивно рух води відбувається в зоні екватора і тропіків. Тут закладається погода планети. Північні і південні пасати призводять до виникнення пасатних течій, а між ними протилежно до їх напрямку тече Міжпасатна, або Екваторіальна, течія.

У Світовому океані безперервно відбувається горизонтальний рух води у вигляді теплих і холодних течій, що створюють замкнені кругообіги і явля­ють собою єдину систему. Причиною їх існування є дія постійних вітрів та виштовхувальної сили (холодна і тепла вода мають різну густину). Рух від бувається внаслідок поглинання Світовим океаном енергії Сонця.

Періодичність, безперервність кругообігів води в Світовому океані − одна з основ сталості клімату Землі.