Тема 12. Організація виробництва і забезпечення якості продукції

Мета: Ознайомлення з особливостями організації виробничих процесів на підприємстві, визначення якості та конкурентоспроможності продукції (послуг).

Питання для самостійного опрацювання:

1. Виробничий цикл і його тривалість.

2. Підготовка виробництва.

3. Стандартизація та сертифікація продукції (послуг).

Методичні рекомендації

1. При підготовці першого питання варто знати, що організація виробничого процесу в часі характе­ризується способами поєднання операцій техно­логічного процесу, структурою та тривалістю ви­робничого циклу. Виробничий цикл — це інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються на готову продукцію.

Він обчислюється для одного виробу або для певної кількості виробів, що виготовляються одночасно. Виробничий цикл є важ­ливим календарно-плановим нормативом організації виробничого процесу в часі. Виходячи з його тривалості, визначають термін за­пуску продукції у виробництво, складають календарні плани її виготовлення на всіх стадіях виробничого процесу, узгоджують роботу суміжних підрозділів (дільниць, цехів). На підставі вироб­ничого циклу обчислюється величина незавершеного виробницт­ва — важливого елемента оборотних коштів підприємства.

Виробничий цикл складається з власне виробничого часу і перерв. Час виробництва особливих пояснень не потребує. Час перерв включає перерви в робочий час, тобто тоді, коли підприєм­ство працює, і неробочий час, який визначається режимом роботи (вихідні, святкові дні, перерви між робочими змінами).

Перерви в робочий час поділяються на перерви партіонності та чекання. Перерви партіонності виникають тоді, коли предмети праці обробляються партіями. Партія предметів — це певна кількість однакових предметів, які обробляються на кожній операції безпе­рервно з одноразовою витратою підготовчо-завершального часу.

Предмети партії обробляються не одночасно, а по одному або кілька одразу. Кожний предмет праці чекає спочатку своєї черги на об­робку, а потім — кінця обробки всієї партії. Перерви партіонності обчислюються не окремо, а разом із тривалістю технологічних опе­рацій, утворюючи технологічний цикл. Перерви чекання виника­ють унаслідок не синхронності операцій виробничого процесу: предмети праці нема де обробляти, бо робочі місця зайнято інши­ми операціями. Перерви чекання виникають також тоді, коли де­талі, що входять до одного комплекту, виготовляються в різний час.

Конкретна структура виробничого циклу залежить від особли­востей продукції, технологічних процесів її виготовлення, типу виробництва та деяких інших факторів. У безперервних виробниц­твах (хімічному, металургійному і т. п.) найбільшу частку у вироб­ничому циклі займає час виробництва. У дискретних виробницт­вах істотну частку виробничого циклу становлять перерви. Особ­ливо тривалими є перерви в одиничному виробництві, менши­ми — в серійному й мінімальними — у масовому.

2. При підготовці другого питання варто знати, що виробничий процес як сукупність певних операцій і засобів їхнього здійснення залежить від особливостей продукції та обсягів її виготовлення.

Тому зміна видів чи типорозмірів продукції, її модернізація зумовлюють відповідні зміни у виробничому процесі. Взагалі виробництву нової (модифікованої старої) продукції передує комплекс робіт, який називають підготовкою (технічною підготовкою) ви­робництва. За виготовлення складних виробів до таких робіт на­лежать:

• науково-дослідні роботи, у процесі яких з'ясовуються мож­ливості, принципи та методи створення нової або модернізації ста­рої продукції. Це здійснюється в тісному зв'язку з маркетингови­ми дослідженнями;

• конструкторська підготовка виробництва — створення но­вої або вдосконалення продукції, що виготовляється, відповідно до вимог науково-технічного прогресу і перспектив ринкової кон'юн­ктури. У процесі конструкторської підготовки виробництва ство­рюється комплект конструкторської документації, необхідної для виготовлення та експлуатації виробу (виробів);

• технологічна підготовка виробництва, яка охоплює суку­пність робіт із забезпечення технологічної готовності підприємства до виготовлення продукції належної якості і в належному обсязі;

• організаційно-планова підготовка виробництва, а саме: адаптація виробничої та організаційної структур підприємства до умов виготовлення нової продукції, забезпечення потрібним облад­нанням, перепланування технологічних схем і розміщення устат­кування в підрозділах, розробка календарно-планових нормативів (серій виробів, партій деталей, виробничих циклів тощо), обґрун­тування методу переходу на випуск нових виробів.

Підготовку виробництва нової продукції за наведеним переліком у повному обсязі можуть самостійно здійснити лише великі підприємства з розвинутою науково-дослідною та конструкторсь­кою базою. На більшості підприємств основними складовими є технологічна й організаційно-планова підготовка виробництва.

Для організації виробничого процесу визначальною можна вважати технологічну підготовку виробництва. Головне її завдан­ня — розробка технологічних процесів, що забезпечують мінімальні витрати на виготовлення певного обсягу продукції належної якості.

За своїм змістом технологічна підготовка виробництва включає комплекс робіт такого функціонального призначення: а) забезпе­чення технологічності конструкції виробу; б) розробка технологі­чних процесів і методів контролю; в) проектування та виготовлен­ня чи купівля технологічного оснащення; г) наладка і впроваджен­ня запроектованих технологічних процесів.

Розробка технологічних процесів починається з визначення технологічних маршрутів деталей і складальних одиниць у про­цесі їхнього виготовлення. Після цього опрацьовуються техно­логічні процеси виготовлення заготівок, обробки деталей, складан­ня вузлів і виробу в цілому, а також обчислюються норми витрат часу на всі види технологічних операцій.

Одночасно з розробкою технологічного процесу визначаються методи організації виробництва, а також обчислюються норми ви­трат матеріалів на деталі, вузли та виріб в цілому.

Важливим етапом технологічної підготовки виробництва є про­ектування й виготовлення (купівля) технологічного оснащен­ня — технологічного устаткування, пристосувань, інструменту, засобів механізації та автоматизації виробничих процесів. Обсяг цієї роботи залежить від конструктивно-технологічних особливос­тей виробу, типу виробництва, обсягу випуску нової продукції.

Сучасна техніко-технологічна база підприємства дає змогу ви­готовляти ту саму продукцію різними способами. Проектуючи тех­нологічний процес, слід оцінити можливі варіанти технології і ви­брати з них оптимальний, тобто най економніший варіант за даних виробничих умов. Таке завдання здійснюється за типовою методи­кою визначення економічної ефективності технічних нововведень та інвестицій.

3. При підготовці другого питання варто знати, що сучасні умови господарювання змушують кожне підприємство запровадити дійовий комплексний механізм управління якістю продукції та суворо дотримуватись його вимог. Визначальними елементами цього специфічного менеджменту, що справляють найбільш істотний вплив на процес постійного забезпечення ви­робництва й постачання на ринок конкурентоспроможної продукції є стандартизація та сертифікація виробів.

Під стандартизацією розуміють встановлення й застосування єдиних правил з метою впорядкуван­ня діяльності в певній галузі. Стосовно продукції стандартизація охоплює:

• встановлення вимог до якості готової продукції, а також сиро­вини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

• розвиток уніфікації та агрегатування продукції як важливої умови спеціалізації й автоматизації виробництва;

• визначення норм, вимог і методів у галузі проектування та виготовлення продукції для забезпечення належної якості й запо­бігання невиправданій різноманітності видів і типорозмірів виробів однакового функціонального призначення;

• формування єдиної системи показників якості продукції, методів її випробування та контролю; уніфікація вимірювань і позначень;

• створення єдиних систем класифікації та кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва.

Стандартизація продукції здійснюється за певними принципа­ми, головними з яких є:

• урахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних ви­мог, економічної доцільності та ефективності виробництва для ви­робника, користі й безпеки для споживачів і держави в цілому;

• гармонізація з міжнародними, регіональними, а за необхід­ності — з національними стандартами інших країн;

• взаємозв'язок і узгодженість нормативних документів усіх рівнів; придатність останніх для сертифікації продукції;

• участь у розробці нормативних документів усіх зацікавлених сторін — розробників, виробників, споживачів, органів державної виконавчої влади;

• відкритість інформації щодо чинних стандартів та програм робіт зі стандартизації з урахуванням вимог законодавства.

Результати стандартизації відображаються в спеціальній норма­тивно-технічній документації. Основними її видами є стандарти й технічні умови — документи, що містять обов'язкові для проду­центів норми якості виробу і способи їхнього досягнення (набір показників якості, рівень кожного з них, методи й засоби вимірювання, випробувань, маркування, упакування, транспортування та зберігання продукції). Нормативно-технічна документація, що застосовується на підприємствах, охоплює певні категорії стандартів, які різняться за мірою жорсткості вимог до виробів і за сукупністю об'єктів стандартизації.

Найбільш жорсткі вимоги щодо якості містять міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною організацією стандартизації — ІСО, що їх використовують для сертифікації виробів, призначених для експорту в інші країни і реалізації на світовому ринку.

Результати виконання роботи – доповідь, конспект.

Форма контролю – усне (письмове) опитування, обговорення питань, тестування.