Організаційна, галузева і територіальна структура

У масо­вій свідомості суспільства склалося уявлення про те, що діяль­ність оборонно-промислового комплексу повністю спрямована на виробництво озброєння і військової техніки. Це не зовсім так.

Оборонно-промисловий комплекс охоплює підприємства та­ких спеціалізованих високотехнологічних галузей та підгалузей, як авіаційно-космічна, суднобудівна, радіоелектронна, бронетан­кова, ракетно-артилерійська промисловість та промисловість з виробництва стрілецької зброї, засобів зв'язку, боєприпасів і спец-хімії, ракетно-ядерного палива.

Безпосередньо участь у виготовленні озброєння і військової техніки в Україні беруть 81 підприємство, але виключно над оборонним замовленням працює лише 22. Розроблення озбро­єння і військової техніки займаються 31 науково-дослідна і конструкторська організація.

Відомі підприємст­ва, як Харківський завод імені Малишева, «Харків­ське конструкторське бюро з машинобудування ім. А. А. Моро­зова», Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова, Київський державний авіаційний завод «Авіант», Державна ак­ціонерна холдінгова компанія «Артем», Державне київське кон­структорське бюро «Луч», миколаївські і херсонські суднобу­дівні підприємства .

Сучасний стан та особливості функціонування

Україна ус­падкувала 30 % воєнно-промислового комплексу (ВПК) колиш­нього СРСР і близько 20 % його наукових центрів. На час розпаду СРСР у ВПК України було 3594 підприємства і з млн. зайнятих. Науковий потенціал налічував 750 конструкторських бюро і НДІ. Більша частина виробництва (80%) була зосереджена на 27 великих підприємствах.. На підприємствах України будувалась майже половина війського-морського флоту, стартових ракет, танків та вироблялось радіоелектронне обладнання. З 20 типів міжконтинентальних ракет 12 вироблялось в нашій державі. (ракетоносії «Космос», «Циклон», «Зеніт», «Океан» - ВО «Південмаш»; ракети «СС-24» - Павлоградський механічний завод).

З 1992 року були скасовані державні замовлення на військову продукцію, що призвело до закриття багатьох підприємств і вивільнення робітників. Почалася конверсія. Було розроблено більше 500 програм конверсії (виготовлення технологічного обладнання для сільського господарства, харчової і легкої промисловості, виробництво товарів народного споживання)

Конверсія 90-х років XX століття мала не тільки позитивні, але й негативні сто­рони. Більшість підприємств виявилися не готовими до переходу на мирну продукцію, в деяких випадках це призвело до втрати новітніх технологій, наукових та кваліфікованих кадрів. Нага­даємо також, що озброєння - важлива і прибуткова стаття екс­порту (Україна традиційно ділить ринок збуту з Росією).

Підприємства ОПК України тісно співпрацюють у кооперованих зв'язках з підприємствами ОПК Росії. Понад 400 російських підприємств залежать від поставок з України; з другого боку, по над 70 % підприємств-постачальників систем і комплектуючи для українських оборонних підприємств розміщені в Росії.

Серед найважливіших підприємств військово-промислового комплек­су - державне підприємство завод імені Малишева (Харків), який випускає танки й бронетехніку (поставки в Пакистан, Йорданію, Йемен). Під час конверсії завод розпочав випуск дизель-генера­торів для залізничних локомотивів, вугледобувних комбайнів для шахт, бурових установок для нафтопромислу, дифузних апаратів для цукрової промисловості і т.п. Починаючи з 2003 р. завод збільшує кількість робочих місць, веде прискорене професійне навчання, розвиває соціальну сферу (надає житло, приводить у належний стан гуртожитки). Україна входить до п’ятірки країн світу із замкненим циклом даного виробництва. . За технічними характеристиками українські танки не тільки не поступаються передовим світовим аналогам, а за багатьма параметрами – перевищують їх.

Основні покупці зброї – Арабські країни (Об’єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія)