- •1.Предмет космічної геодезії і значення її.
- •2. Системи координат
- •3. Системи виміру часу.
- •4.Поняття про гравітаційне поле Землі.
- •5. Закони руху шсз.
- •6. Елементи орбіт шсз.
- •7. Диференційне рівняння незбуреного руху.
- •8. Інтеграл площ.
- •9. Інтеграл енергії
- •10. Дослідження інтегралу енергії
- •11. Інтеграли Лапласа
- •12. Зв'язок між параметрами орбіти шсз
- •13. Збурений рух шсз
- •14. Вплив гравітаційного поля Землі
- •16 Вплив атмосфери на величину збурень
- •17. Вплив сонячного тиску.
- •18. Супутники системи gps
6. Елементи орбіт шсз.
Елементами орбіт називають величини, які характеризують як саму орбіту так і її розміщення в просторі, а також положення супутника на орбіті. Відомо, що орбітою супутника може бути плоска крива коло, еліпс, парабола, гіпербола. Для характеристики орбіти як геометричної фігури достатньо знати: а – велика піввісь, е – ексцентриситети.
, (1.8)
– орбіта коло;
– парабола;
– еліпс;
– гіпербола.
Для характеристики орбіти супутника в просторі використовують два параметри: довгота висхідного вузла орбіти, нахил орбіти до екватора.
Орбіта всякого супутника буде перетинати площину небесного екватора в двох точках, які називають висхідною точною орбіти і низхідною точкою орбіти. Назви пов’язані із рухом супутника довкруги Землі. Нехай тачка є точка весняного рівнодення. Кут утворений в площині небесного горизонту напрямками на точку весняного рівнодення і на точку висхідного вузла називають довготою висхідного вузла орбіти. Довгота висхідного вузла завжди відраховується від напрямку на точку весняного рівнодення, проти ходу годинникової стрілки і до напрямку на висхідний вузол. Може приймати значення від 0 до 360.
Кутом нахилу орбіти називають кут утворений площиною орбіти з площиною небесного екватора, цей кут від 0 до 90.
Наступні дві координати визначають положення супутника на орбіті. Цими координатами є висота Перігею і істина аномалія. Висотою перігея називається сферична відстань точки перігея від висхідного вузла орбіти відрахована по самій орбіті.
Положення супутника розглядається кутом істинної аномалії
, (1.13)
Наступні елементи орбіти: середній рух супутника середня аномалія ексцентрична аномалія
Нехай ми маємо орбіту супутника у вигляді еліпса. Відомо на основі ll закону
Кєплера, що рух супутника по орбіті відбувається з різною швидкістю в районі перигея- максимальна, апогея – мінімальна.
Для характеристики руху супутника по орбіті часто використовують так званий середній рух який дорівнює середньому значенню швидкості руху супутника по орбіті. Опишемо коло радіуса а і спроектуємо на це коло супутник, кут утворений напрямком на точку перигея орбіти і на точку C`, яка є проекцією супутника на орбіту в виді кола радіуса а , називається ексцентричною аномалією супутника (Е).
Нехай супутник сферичну відстань по орбіті пройшов за час t. Швидкість руху на цій ділянці буде максимальною Vmax . Середня швидкість на цій ділянці Vo<Vmax. Тому по орбіті в вигляді кола супутник за час t, рухаючись зі швидкістю Vo пройде дугу ПС". Кут утворений напрямком на точку перигея і напрямком на точку С`` називається середньою аномалією M.
7. Диференційне рівняння незбуреного руху.
На супутник, який рухається по орбіті діють дві сили: сила тяжіння і сила прискорення руху. Нехай початком системи є т О, система є геоцентрична. Нехай т С – положення супутника на орбіті, що визначається геоцентричною відстанню r, тоді сила тяжіння:
Якщо силу направити по внутрішній нормалі то необхідно поставити знак мінус.
Оскільки ці сили є однаковими, то:
, (1.14)
Рівняння (1.14) називають диференційним рівнянням незбуреного руху супутника по орбіті в векторній формі.
Отримаймо це рівняння в координатній формі. Позначимо орти напрямлені по координатних осях i, j, k, тоді рівняння (1.14)можна розписати так:
, (1.15)
(1.15) є диференціальним рівнянням незбуреного руху супутника в координатній формі.