2.9.1. Поняття лізингу

Поглиблення НТП та поширення інформатизаційних тенденцій ставлять додаткові вимоги до оперативного матеріально-технічного забезпечення виробництва. Передусім це пов’язано з тим, що в умовах швидкої модернізації тільки власних та запозичених у банківсько-кредитних установах коштів недостатньо для придбання необхідного устаткування. Адже в багатьох галузях та сферах виробництва найновіша машина лише за 3—5 років може морально застаріти, і її застосування може згубно відбитися на позиціях фірми у конкурентній боротьбі.

В умовах жорсткої конкурентної боротьби, мінливої кон’юн­ктури та необхідності спрямовувати фінансові кошти на реалізацію технологічної політики та максимально заощаджувати їх, дедалі частіше виникає необхідність зменшення або відстрочення платежів за користування матеріальними ресурсами. І в цьому зв’язку різні форми оренди майна, технологічного обладнання стають особливо важливими. Не дивно, що орендні операції, лізинг¹ опосередковують сьогодні виробництво близько 80 % нових видів продукції.

У такій ситуації лізинг виявляється зручним інструментом розв’язання проблем з вибором фінансових рішень в умовах обмеженості ресурсів (у даному разі грошових коштів). Нині він перетворився на потужний чинник промислового розвитку, а обсяги лізингу промислового устаткування, виробничих споруд, технологічних виробів, конторського обладнання вже обчислюються сотнями мільярдів доларів. Причому в умовах сучасної глобалізації в усій повноті проявляється міжнародний потенціал цієї форми співробітництва.

Лізинг є найпоширенішим видом оренди в міжнародній практиці. Динамічний розвиток операцій лізингу на Заході припав на 80-ті роки ХІХ ст. Відомою практикою, яка сприяла лізингу, було надання в оренду своїх телефонних апаратів американською ком­панією «Белл». Надалі, через півстоліття потому лізингову «естафету» перейняв Г.Форд, який з метою розширення збуту автомобілів використовував саме цю форму оренди. У Західній Європі, передусім у Великій Британії, Німеччині, Франції, Іспанії, значного поширення лізингові операції набули після Другої світової війни, коли їх предметом дедалі в більших масштабах ставали засоби виробництва.

Про значення лізингу в сучасному економічному житті свідчить те, що в США 45 % промислового капіталу перебуває в лізингу, в Японії відповідний показник становить 33 %, у Німеччині — 18 %. Кожний третій автомобіль марки Ford реалізується саме з використанням схем лізингу (біля 4 млн щорічно).

Навіть на початковому етапі післякризового зростання Україна має чималий потенціал лізингових контрактів — 500 млн дол. на рік, але реально використовується менше 1/5 цієї величини.

З господарсько-функціональної точки зору лізинг дає змогу зменшувати витрати на закупівлю товарів виробничого призначення (засобів виробництва), а також знижувати рівень оподаткування прибутків та майна. Прибутки отримують і лізингодавці, для яких подібна форма орендної діяльності стає предметом спеціалізації. Якщо лізингодавцем є банк (або інша кредитно-фінан­сова структура), він за допомогою лізингу збільшує обсяг банківських операцій, розширює коло клієнтів, максимізує прибутки, знижує фінансові ризики (адже у разі неплатоспроможності клієн­та банк залишається власником майна, переданого в лізинг).

Функціонально лізинг поєднується з різними формами міжнародної економічної діяльності. Формально він належить до сфери послуг, але на відміну від звичайних операцій послуг у лізингових операціях можуть брати участь не два, а більша кількість суб’єктів. Так, крім того, хто надає послуги (лізингодавця) та того, хто їх отримує (лізингоотримувача); суб’єктами операції виступають ще й виробник обладнання, яке потрапляє в лізинговий обіг, банк чи інша кредитна установа, яка надає кошти майбутньому лізингодавцеві для купівлі обладнання та наступної її лізингової експлуатації, а також страхувальна компанія, яка здійснює страхувальне забезпечення лізингових операцій.

За своєю природою лізинг хоча і може бути формально ідентифікованим як оренда, є значно складнішим та функціонально багатоцільовим економічним явищем. За характером та функціональним призначенням лізинг має багато спільного з кредитними операціями. Він може бути елементом виробничого кооперування або переростати у цей процес. Нарешті, лізинг має спільні риси з експортно-імпортними операціями (як стосовно торгівлі товарами, так і торгівлі послугами), зокрема з великомасштабною міжнародною торгівлею на компенсаційній основі, яка пов’язана з будівництвом або монтажем об’єктів за кордоном.

В умовах ринкової економіки активну роль у розвитку міжнародного лізингового співробітництва відіграє держава. Останніми роками в Україні було здійснено низку заходів, які спрямовано на створення ефективного середовища для розвитку лізингу, потужних «гравців» на спеціалізованому лізинговому сегменті ринку. Так, масштабні плани пов’язані з формуванням лізингових компаній з метою розвитку авіаційного транспорту. Це має особливе значення в умовах існування значної кількості невеликих авіаперевізників. Велику роль лізингові відносини відіграють і в аграрному секторі: ключовою інституцією тут є компанія «Укр- агролізинг», яка постачає технікою агровиробників.

Лізинг — особливо прийнятний інструмент оптимізації розподілу матеріально-технічних ресурсів у посткризовій економіці України. Потенціал міжнародних лізингодавців може бути ефективно використаний в умовах масових неплатежів у нашій країні, необхідності впровадження передових світових досягнень у сфері НДДКР. Вітчизняні суб’єкти господарювання за допомогою лізингу мають змогу одержати засоби виробництва з-за кордону або фінансову підтримку лізингових операцій без перетинання кордону об’єктами лізингу.

У масштабах країни поширення лізингу є важливим фактором динамізації НТП, поліпшення фінансового стану, зменшення тиску на централізовані фінансові фонди.