5.6. Зовнішні форми бібліографічних посібників

Зовнішні форми бібліографічних посібників розрізняємо за ознаками зовнішньої форми. Це не одна ознака, а декілька. Вони використовуються на різних рівнях класифікації, в результаті чого класифікація бібліографічних посібників за ознаками зовнішньої форми є ієрархічною (тобто виділяються вищі й нижчі елементи класифікації у певному порядку). Перш за все, за ознаками зовнішньої форми поділяємо бібліографічні посібники на рукописні, друковані та машиносприймальні. Рукописні та друковані форми БП є традиційними, а машиносприймальні БП — нетрадиційними.

Рукописні форми — це переважно бібліографічні посібники, що виконуються рукописним способом. До цієї групи належать також машинописні бібліографічні посібники, що виконуються друкарською машинкою, та принтерні БП, надруковані за допомогою комп'ютера, але такі, що не мають статусу видання. Рукописні бібліографічні посібники можуть існувати у картковій, аркушевій чи книжковій формі.

Картковий бібліографічний посібник являє собою сукупність карток із бібліографічними записами. Так виконуються традиційні карткові каталоги та картотеки. Аркушевий бібліографічний посібник має вигляд аркуша паперу будь-якого формату з текстом з одного чи обох боків. Бібліографічний посібник у книжковій формі має вигляд сукупності аркушів паперу, що з'єднуються з одного боку.

Друкований бібліографічний посібник — це посібник, виданий поліграфічними засобами. Переважна більшість бібліографічних посібників, що існують у наш час, належать до цієї категорії. Вони дуже різноманітні і розрізняються за різними ознаками.

По-перше, серед друкованих бібліографічних посібників виділяємо окремі видання та частини видань. Окремі бібліографічні видання поділяються за зовнішньою формою так само, як і будь-які інші видання. Спочатку виділимо видання карткові (що видаються у вигляді сукупності карток певного формату), видання у книжковій формі (тобто у вигляді сукупності аркушів, з'єднаних з одного

С.121

боку) та видання аркушеві (що складаються із одного чи кількох аркушів паперу різного формату, не з'єднаних один з одним).

Серед бібліографічних посібників у книжковій формі найбільш поширеними є неперіодичні бібліографічні видання у вигляді книг (що мають обсяг понад 48 сторінок) або брошур (обсягом від 5 до 48 сторінок), або аркушівок (обсягом 1 —4 сторінки). Періодичні бібліографічні видання можуть бути як у книжковій формі (бюлетень, періодичний збірник, журнал), так і в аркушевій (газета). Існують також продовжувані бібліографічні видання (продовжувані збірники), які виходять нумерованими випусками під однією назвою, але без певної періодичності.

Бібліографічні посібники, що існують у вигляді частини небібліографічного видання, називають латентними (від лат. latens (latentis) — прихований, який не виявляє себе видимими ознаками). Вони поділяються на самостійні частини видань і несамостійні частини видань. Перші — на такі, що не залежать від навколишнього тексту чи інших творів у складі видання і є окремими самостійними творами (внутрішньокнижковий, внутрішньожурнальний, внутрішньогазетний бібліографічні посібники). Другі — такі, що пов'язані з іншим текстом видання (прикнижковий або пристатейний бібліографічні посібники, допоміжні покажчики до видань). Різновидом бібліографічних посібників як несамостійних частин видань є також бібліографічні посилання, що даються від основного тексту твору до бібліографічних відомостей про інші твори.

Третя група бібліографічних посібників, котрі виділяємо за ознаками зовнішньої форми — машиносприймальні бібліографічні посібники. Точніше кажучи, це посібники, зміст яких людина може сприйняти тільки за допомогою певної машини (технічних засобів).

Серед них — мікроформи бібліографічних посібників (мікро-карти, мікрофіши, мікрофільми). Останнім часом ці форми набувають все більшого поширення. У розвинутих країнах великі бібліографічні посібники видаються одночасно у традиційній друкованій формі і у мікроформі. Споживач може вибирати ту форму посібника, що для нього зручніше. Крім того, з метою зберігання рідкісних примірників цінних бібліографічних посібників виготовляють їх мікрокопії.

Аудіальний бібліографічний посібник існує у вигляді аудіального документа, розрахованого на сприйняття інформації на слух: грамзапису, магнітозапису.

С.122

Аудіовізуальний бібліографічний посібник — це посібник у вигляді аудіовізуального документа (відеозапису, кінофільму).

Машиночитаним (або машинозчитувальним, машинозчитуваним, машиночитним) називають бібліографічний посібник у формі, яку "читає" електронно-обчислювальна машина (ЕОМ), або комп'ютер. Зовнішня форма машиночитаного запису бібліографічної інформації залежить від того, який тип ЕОМ використовується. Спочатку це були записи у вигляді перфокарт і перфострічок, потім — магнітних стрічок і магнітних дисків. Способи машинозчитуваного запису інформації постійно вдосконалюються. Наразі перспективними формами вважають компактні оптичні диски (англ. Compact opical disk, скорочено "СОD", або compact disk, скорочено "СD"). Машиночитані БП в електронній формі називають ще бібліографічними базами чи банками даних, а також комп'ютерними бібліографічними ресурсами.