Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі. Серія: Гуманітарні науки. - 2000.- № 1.

Влада і самоврядування в академічному вузі в.П.Кіпень

Світова вища освіта знаходиться на шляху глибоких трансформацій під впливом перемін в фундаментальних основах цивілізаційного розвитку людства. Ці переміни мають три специфічні риси: вони постійні і безперервні; вини швидкі і існує тенденція до прискорення; вони впливають практично на всі сфери індивідуального і соціального життя і активності. Як наслідок, вони створюють і багатообіцяючі можливості, і нові загрози. В реалізації перших і відверненні других дуже велика роль відводиться вищій освіті. Однак виконати свою місію вища освіта зможе, коли сама знайде адекватні відповіді на виклики сучасності як в рамках системи, так і на рівні навчального закладу.

Трансформація навчальних закладів прогнозується дуже багатопланова. Вона стосується самої філософії існування вузу, його призначення, організаційної структури, технологій навчання, взаємодії з державою, бізнесом та оточуючим середовищем, економічних умов і внутрішнього менеджменту [1,2]. Предметом нашого розгляду будуть умови внутрішнього устрою сучасного університету, який розуміється як спільнота всіх груп його середовища, що діє і управляється на основі певних цінностей, принципів, культури.

Університетські цінності і принципи устрою

Університет сприймається як академічний навчальний заклад - без уваги на перелік представлених у нім наукових дисциплін чи на те, використовує він цю назву, чи ні - і виступає специфічною інституцією, стосовно якої її культуротворча роль є незаперечною. Це є такий інститут, який звертається до певних вартостей, спільних для всіх університетів, але будує також на тім фундаменті власні традиції.

Університет є інституція, яка творить власну культуру, інституція, яка має не лише завдання і цілі, але перш за все власну місію, яка розуміється нами не лише як його призначення, але і як самоідентифікація, визначення чим є і яка є його роль в кожний даний момент його існування [3]. Тому можна стверджувати, що діяльність університету і він сам є частиною культурного доробку. Академічний заклад вищої школи це також велике підприємство, діяльність якого сильно обумовлена економічно, яке повинно реалізовувати власну стратегію розвитку з погляду на економічні умови, окреслюючи на довгу перспективу певні способи навчання, маючи на меті найкраще виконання своєї місії. З досвіду університетів багатьох країн видно, що часто зустрічаються проблеми, пов’язані з явищем зіткнення традиційної культури з новими стратегіями розвитку. Це є той ефект, який спостерігається в багатьох фірмах і концернах, що проходять різкі переміни. Цей процес - як на фірмах, так і в університетах - повинен проводитись професійно, з тим, щоб гарантувати хороші результати. Дана проблема входить в коло проблем управління вузом.

Для більш детального розгляду такої інституції як університет можна використати наступні ключові поняття: цінності, принципи, спільнота, місія, творчість і творці, етика і взірці. Звертаючись до фундаментальних основ університету, які виникають ще з його середньовічної традиції, які підтвердили своє значення і дожили до сьогодні, будучи збагачені досвідом сучасного університету, можемо вказати на наступні ключові принципи і цінності університетські:

• принцип творчості, який повинен обіймати наукові дослідження і навчання;

• принципи і цінності етичні, в які входять пошук і поширення істини і досягнення моральних взірців;

• академічні свободи, серед них корпоративізм, принцип кооптації, принцип вибору, принцип автономії;

• університетські цінності, що обіймають зокрема принципи академічної спільності, відношення майстер-учень, принцип наднаціонального розповсюдження знань;

• принцип всезагальності науки /багатоманітності дисциплін / [4].

Зауважимо, що університет і його діяльність опираються на принцип творчості. Творчість матеріалізується в усіх видах діяльності університету: в навчанні, в дослідженнях, і також у стратегіях розвитку, навіть в політиці, яку реалізує університет. Якщо ж ця принципова особливість, символічно представлена словом «творець», є настільки важливою, то з цього виникає постулат автономії вузу. Можна сказати, що творець отримує шанси для самореалізації лише тільки в організації, яка має достатню автономію. Творець сам потребує автономії, але щоб він міг скористатись цією автономією, інституція, яка організує його працю, повинна сама відповідати цій умові. «Автономія вищих навчальних закладів повинна бути зміцнена, і вона повинна супроводжуватись високою ступінню їх відповідальності і підзвітності при можливо самій широкій участі студентів, професорсько-викладацького складу та адміністраторів в ході всього процесу прийняття рішень. Знання являють собою соціальне надбання, яке можна генерувати, передавати, критично оцінювати і знову створювати для блага суспільства лише в плюралістичних і вільних закладах, які мають повну автономію і академічну свободу. Однак останні повинні чітко усвідомлювати свою відповідальність...»[5]. Дані постулати, зафіксовані Всесвітньою конференцією по вищій освіті ЮНЕСКО (1998), акцентують увагу на принциповій важливості для ефективного функціонування сучасного вузу цих цінностей.