Тема 2. Суперечності політики в сфері освіти і організація процесу перемін.

Основна проблема визначення перспектив розвитку освіти. Виклики освіті. Виклики глобалізації. Виклики необхідності розуміння і комунікації. Виклик структурній визначеності і взаємопов’язаності сучасного світу. Виклик можливості збереження ресурсу різноманітності. Виклики техногенних і природних катастроф.

Суперечності в підходах до освіти. Антропоцентристський, теоцентристський, традиціоналістський, соціальний, миследіяльнісний підходи.

Суперечності в цілях. Реформа для забезпечення конкурентності на світових ринках. Реформи для відповідності новим викликам. Реформи для запобігання соціальним конфліктам. Функціональні рівні системи освіти і зняття цільових суперечностей.

Суперечності в інтересах. Множинність інтересів різних груп і інституцій. Різний “вік” людини і суперечливість вимог до її освіти.

Суперечності в формах організації навчального процесу.

Суперечності в рекомендаціях щодо трансформування системи освіти. Рівний доступ до якісної освіти. Забезпечення якісного рівня освіти. Інформатизація освіти. Відповідність потребам ринку. Освіта впродовж життя. Збільшення інвестицій в освіту. Парадокси рекомендацій.

Організація процесу перемін. Проблема реформування освіти. Суспільний діалог. Механізми освітньої політики.

Принципи реформування освіти. Принцип локальності, результативності, паралельності, стратегічної здатності, організаційного змісту, комунікативності, глобального контексту.

Тема 3. Парадигми розвитку вищої освіти і освітня політика.

Поняття парадигми. Ідея освіти і парадигма освіти. Від класичної адаптаційної науково-технократичної парадигми освіти до неокласичної гуманітарної парадигми.

Універсальна ідея і наукова парадигма освіти. Ідея ситуативності освіти й інформаційна парадигма. Рефлексивна ідея й методологічна парадигма. Формування методологічної парадигми освіти. Їх мета, характеристики, організаційне втілення, базові цінності.

Освітня парадигма і освітня політика. Проблеми їх адекватності.

Тема 4. Нова модель виробництва знань і трансформація вищої освіти.

Місце науки в сучасних освітніх системах. Основні характеристики дисциплінарної і трансдисциплінарної моделей виробництва знань. Проблемно-орієнтовані дослідження. Індустрія знань і нові організаційні форми науково-дослідної роботи. Знання як товар і роль символічних аналітиків в його продукуванні. Втрата університетами прерогативи у виробництві знань і посилення світової конкуренції.

Шляхи адаптації університетів до нової освітньої парадигми. Співробітництво і користування спільними ресурсами як нові цінності університетів. Розширення діапазону призначення знань у підготовці фахівця. Нові вимоги до навчальних програм. Мультидисциплінарність і трансдисциплінарність. Потреба змін в управлінні університетами. Трансфер і технологічні обміни в діяльності університетів. Комерціалізація досліджень і фінансування університетів. Культура відповідальності і зв’язки з оточенням. Забезпечення якості освіти і досліджень.

Прогнозні моделі структури університетів. Університети-навчальні заклади і університети-наукові заклади. Зміни в процесі викладання і поширення знань. Критерії актуальності вищої освіти для ХХІ ст.

Політика в науці в сучасному українському суспільстві. Проблеми і суперечності. Особливості взаємозв’язку науки і освіти в Україні. Програми інноваційного розвитку країни і потреби модернізації науково-освітнього вітчизняного комплексу.