2.Уведення vba- коду, Оператори vba

Редактор Visual Basic має інструмент для написання коду з багатосторонньою підтримкою користувача та засобами перевірки коду;

- автоматична перевірка синтаксису - після завершення введення рядка коду відбувається перевірка помилок в операторах, розділових знаках;

- вимога оголошення змінних - це правило дозволяє уникнути помилок в іменах змінних;

- автоматичне відображення списку компонентів - при введенні рядків коду для багатьох операторів, методів і функцій потрібний елемент можна вибрати зі списку, який автоматично з'являється на екрані;

- автоматичне відображення коротких відомостей - параметри операторів, методів та функцій відображаються під час уведення;

- автоматичне відображення значень даних - для макроса, який знаходиться у режимі переривання відображення значень даних, дозволяє дізнатися про значення кожної змінної - ця можливість використовується у

процесі налагоджування;

- автоматичний відступ - кожний новий рядок вирівнюється по попередньому, таким чином створюється відформатований текст програми, зручний для читання і налагоджування;

- виділення коду кольором -редактор автоматично використовує різні кольори до різних типів тексту: ключові слова мови, коментарі, звичайний текст, це сприяє спрощенню розуміння програми і допомагає виявити помилки;

- підказки до інструментів: автоматичне зідображення додаткової інформації про кнопки панелі.

Уведення операторів можна розпочинати після оголошення підпрограми. Уведений код має задовольняти правила мови VBA, ці правила називаються синтаксисом мови. Синтаксис визначає, як комбінувати різні елементи мови у вирази й оператори, котрі потім можуть бути виконані. У кожному рядку коду, як правило, вводиться тільки один оператор, якщо кілька операторів -використовується розділювач (;). Для переходу в наступний рядок використовується клавіша "Enter".

Якщо рядок має велику довжину через значну кількість аргументів функцій, можливе перенесення оператора на наступний рядок. У такому випадку вводиться символ ( _ ) у кінці рядка. Для спрощення читання коду можна залишати пусті рядки між виразами, оператори вирівнювати за допомогою табуляції. Для пояснення операторів програми використовується коментар. На початку коментаря вводиться символ (').

Кожний рядок виконуваного коду в VBA-процедурі називається оператором. Оператор складається з комбінації таких елементів:

а) ключові слова - елементи мови VBA, які мають наперед визначене значення. Наприклад: Sub і End Sub;

б) змінні - імена, записані за певними правилами, котрі потрібні для надання та збереження значень із можливістю подальшого використання;

в) константи - значення, які неможливо змінити під час виконання процедури;

г) вирази - комбінація змінних, констант і ключових слів, котра дає результат у вигляді значення певного типу; вирази є прості й складні, для створення складних виразів із простих використовуються операції;

д) літерали - прості вирази, що містять конкретні значення довільного типу даних;

е) операції - бувають різних типів: арифметичні (+, -, /, *), логічні (<, >, =, о, х, <=, >=), об'єднання рядків (&) та ін.

Змінна - це місце для збереження даних під час виконання VBA-процедури з певним ім'ям. Змінна позначається унікальним ідентифікатором, який обов'язково починається з літери та може містити довільну комбінацію літер і цифр довжиною до 255 символів. Можливе використання символу ( _ ).

У VBA оголошення типу змінної у багатьох випадках бажане, тому можлива зміна параметрів таким чином, щоб оголошення змінної перед її використанням стало обов'язковим. Для оголошення типу змінної

використовується оператор Dim. Наприклад: Dim ідентифікатор as тип даних. Якщо оператор записаний у даній процедурі, то в іншій процедурі змінна не може використовуватися, для застосування у всіх процедурах модуля оператор оголошення типу записується на початку модуля в опції „Оепегаї".

У мові VBA для введення нової змінної достатньо використати її у будь-якому місці процедури. Значення змінної під час виконання процедури може змінюватися простим присвоєнням нового значення. Оператор присвоєння не має імені, у даному випадку використовується символ (=). Наприклад: ідентифікатор = змінна. Даний оператор може використовуватися для присвоєння значень властивостям об'єкта.