- •Тема 1. Теоретичні засади державної служби 3
- •Тема 2. Посади державної служби. Політичні посади і державна служба 15
- •Тема 3. Система проходження державної служби. Службова кар’єра 20
- •Державна служба України 23
- •Тема 1. Теоретичні засади державної служби
- •1) Предмет і завдання курсу, зв’язок з іншими навчальними дисциплінами.
- •Структура навчальної дисципліни
- •«Організація діяльності державних службовців»
- •Магістерська програма «Менеджмент у сфері оподаткування»
- •Структура навчальної дисципліни «Організація діяльності державних службовців» Магістерська програма «Менеджмент у сфері оподаткування»
- •2) Сутність та види державної служби. Соціальна обумовленість виникнення державної служби.
- •3) Державні службовці, їх правовий статус, соціальні функції, права та обмеження.
- •4) Основні напрями реформування державної служби України.
- •Тема 2. Посади державної служби. Політичні посади і державна служба
- •Посада державної служби як первинна структурна одиниця державного органу, її сутність і соціально-управлінська роль
- •Розподіл посад на політичні посади і посади державної служби.
- •Класифікація посад державних службовців.
- •1). Посада державної служби як первинна структурна одиниця державного органу, її сутність і соціально-управлінська роль
- •2). Розподіл посад на політичні посади і посади державної служби
- •3) Класифікація посад державних службовців.
- •Категорії посад та ранги державних службовців
- •Тема 3. Система проходження державної служби. Службова кар’єра
- •1)Сутність проходження державної служби.
- •2) Загальна характеристика способів заміщення державних посад.
- •3) Порядок конкурсного прийому кадрів в державних органах
- •4)Структура проходження державної служби
- •Державна служба України
- •5)Прийняття на державну службу. Введення на посаду
- •6) Особова справа державного службовця
- •7) Планування та розвиток професійної кар’єри на державній службі
- •8) Підстави для припинення державної служби, їх види та характеристика
- •9) Відставка державного службовця
- •Тема 4. Планування в роботі державного службовця
- •Поняття планування. Місце планування серед функцій управління, його значення в роботі державного службовця.
- •Основні елементи системи планування. Ситуаційні фактори планування: рівень управління; життєвий цикл організації; ступінь невизначеності середовища.
- •1). Поняття планування. Місце планування серед функцій управління, його значення в роботі державного службовця.
- •2). Основні елементи системи планування. Ситуаційні фактори планування: рівень управління; життєвий цикл організації; ступінь невизначеності середовища.
- •3.1.3. Розподіл відповідальності між лінійними керівниками і кадровими підрозділами
- •Розподіл відповідальності при плануванні людських ресурсів
- •Тема 5. Прийнятя управлінських рішень
- •Процес розробки та прийняття управлінських рішень
- •Методи прийняття управлінських рішень
- •1) Сутність управлінських рішень
- •Вимоги до управлінських рішень
- •Комплексна система мотивації державних службовців.
- •Оцінювання показників діяльності службовців.
- •Комплексна система мотивації персоналу організації
- •Виплата щомісячних надбавок за вислугу років у залежності від стажу роботи
- •2). Оцінювання показників діяльності службовців
- •Орієнтовний перелік загальних критеріїв та показників якості роботи державного службовця
- •3) Атестація державних службовців
- •Тема 7. Комунікації, ділове спілкування та управління конфліктами в колективі
- •1. Поняття комунікації та її роль у системі управління. Комунікація
- •Інформаційні потоки
- •Кодекс ділового спілкування
- •2. Комунікації в підрозділах органу влади, між підрозділами і керівництвом. Групи запитань, ефективних у діловому спілкуванні
- •3. Формальні та неформальні комунікації. Комунікаційні мережі.
- •Сильні - середні - один найсильніший
- •За ступенем дії на розум та почуття людей аргументи та контраргументи (зустрічні аргументи) розрізняють :
- •Сильні, 2) слабкі, 3) непереконливі.
- •У ході аргументації та переконання візьми до уваги:
- •4. Перешкоди на шляху до ефективної комунікації та шляхи їх подолання. Невербальні прояви у ході аргументації та переконання
- •5. Природа і причини конфлікту. Конфлікт (від лат. Conflictus - зіткнення) –
- •1 Етап
- •2 Етап
- •Варіанти відповідності між об’єктивним і суб’єктивним у конфліктній ситуації:
- •3 Етап
- •4 Етап
- •5 Етап
- •Шляхи розв’язання конфліктних ситуацій у виробничих організаціях:
- •Основні правила поведінки, які запобігають виникненню деструктивних міжособистісних конфліктів
- •Тема 8. Організація робочого місця, режим праці і відпочинку державного службовця
- •Організація робочого місця залежно від його спеціалізації; розташування, орієнтація, оснащення.
- •Обслуговування робочого місця: функції, форми, якість; інформаційне обслуговування.
- •1. Організація робочого місця залежно від його спеціалізації; розташування, орієнтація, оснащення.
- •2. Обслуговування робочого місця: функції, форми, якість; інформаційне обслуговування.
- •3. Особливості проведення нарад
- •4. Шляхи підвищення ефективності розумової праці керівника
- •Тема 9. Особистий прийом громадян, розгляд їх звернень
- •1. Організація особистого прийому громадян: відповідальна особа, місце прийому, графік прийому, інформування відвідувачів, їх реєстрація.
- •2. Підготовка матеріалів для організації та проведення особистого прийому громадян
- •3. Організація та проведення особистого прийому громадян
- •4. Розгляд звернень громадян. Закон України “Про звернення громадян”: права громадян.
- •Рішення, дії (бездіяльність), які можуть бути оскаржені
- •Вимоги до звернення
- •Звернення, які не підлягають розгляду та вирішенню
- •Термін розгляду звернень громадян
- •Контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян
- •Тема 10. Етика державного службовця
- •Мораль та етика: основні поняття.
- •Професійна етика: виникнення, призначення, функції у суспільстві.
- •Основні засади професійної етики державного службовця.
- •Морально-правове регулювання поведінки державних службовців в Україні.
- •1.Мораль та етика: основні поняття.
- •2.Професійна етика: виникнення, призначення, функції у суспільстві.
- •3. Основні засади професійної етики державного службовця.
- •4. Морально-правове регулювання поведінки державних службовців.
3. Основні засади професійної етики державного службовця.
У вітчизняній науковій літературі з управління майже не висвітлювались питання моралі та професійної етики управлінських кадрів. Це пояснюється тим, що вимоги до службовців зводяться, головно, до їх ділових якостей і державне керівництво мало цікавить "моральна якість" службових відносин, окрім ієрархії підлеглості.
Особиста, громадська і професійна діяльність членів суспільства так чи інакше переплітається з державною діяльністю. Політичний і суспільний клімат серед широких мас визначальним чином створюється працівниками державної адміністрації, які вирішують повсякденні питання життя людей. Тому моральна атмосфера в суспільстві суттєво залежить від поведінки державних службовців, етичних норм, якими вони керуються.
Кризовий стан українського суспільства вимагає великого морального й інтелектуального напруження усіх груп населення, щоби замість хаосу та безнадійності з'явилися позитивні тенденції, а компасом внутрішньої політики став би баланс інтересів усіх соціальних верств. Це можливо, коли парадигма політики суміститься з парадигмою моралі й високої етики носіїв державної політики. Сьогодні, як ніколи раніше, ефективність роботи апарату державного управління залежить від професійної етики службовців, їх особистих моральних і психологічних якостей.
Хоча існують "вічні" норми людської поведінки, що закріплені у народних традиціях і в догматах різних релігій, але за своєю природою мораль не абстрактна, а історична категорія, яка формується під впливом, прямим чи непрямим, усіх форм суспільної свідомості і в кінцевому рахунку зумовлюється матеріальними умовами життя суспільства. Справедливість цих положень підтверджується не тільки історичним досвідом, але й дуже переконливо сучасною дійсністю. Відкинувши як негативні, так і позитивні риси моралі недавнього минулого, ми вступили в період моральної деградації. Це зумовлено не відсутністю засадничих моральних принципів суспільства, яке хочемо збудувати, а головним чином економічними умовами, що характеризуються руйнуванням матеріального й інтелектуального потенціалу, створеного попередніми поколіннями, грабунком народного надбання, корупцією, спекуляцією, брудним гендлярством. Нині торжествує мораль крамарів і нуворишів.
Як форма суспільної свідомості, що містить загальні уявлення про добро і зло, мораль обіймає в собі ідеали суспільства, соціальних груп і тим самим дає критерії оцінки поведінки людей, а вони, свідомо чи несвідомо, черпають свої моральні погляди з економічних відносин, на яких ґрунтується їх соціальне становище.
У західній науковій літературі активно розробляється еволюційна теорія моральності. В її основу закладено постулат про те, "що моральні норми не породжені інстинктом і не є витвором розуму, а становлять самостійний феномен — "між інстинктом і розумом". Суспільний розвиток — це еволюція культури, а будь-яка еволюція (культурна чи біологічна) являє собою процес безперервного пристосування до нових обставин, непередбачених подій, які неможливо вгадати наперед. У зв'язку з цим Бертран Рассел слушно зауважив, що якби еволюційна етика виявилася переконливою, то можливий хід еволюції мав би стати для нас цілковито байдужим, оскільки, хоч яким би він був, він все одно виявився б найкращим.
Суперечливість моральних поглядів та норм характерні і для нашого суспільства, що відображає стійку його економічну основу, величезне соціальне розшарування, а також розрив між політикою і мораллю. Потворні економічні відносини призводять на світ моральних виродків, існуючий нині правовий і моральний безкрай.
Кожна професія має свою власну мораль. Соціальне і морально-психологічне обличчя особи невіддільне від трудової основи. Праця — це продовження особистості. Професійна етика позначає деяку сукупність рис професії, що вказують на якісну характеристику відносин як усередині виробничої групи, так і її ставлення до суспільства.
Особливе місце в системі професійної етики посідає етика державного службовця, оскільки вона значною мірою характеризує взаємовідносини держави і громадянина. Етика управління — це галузь деонтології державної діяльності, проблема обов'язку і належного. "Адміністративна етика" може стосуватися моральних характеристик, які є або які відсутні. Звідси адміністратор чи адміністративна система можуть розглядатися як етичні чи неетичні. Моральність, переважно, розуміється як особиста чесність, порядність, а в адміністративній поведінці — як майже універсальна норма, згідно з якою службова посада не повинна використовуватися для досягнення особистих корисливих цілей. Антонім "етики-моральності" — корупція.
На тлі падіння суспільної моралі, розпаду загальнолюдських етичних норм у нашому суспільстві процвітає свавілля, хабарництво, здирництво чиновників, втрачається ними почуття відповідальності за доручену справу, що практично призвело до паралічу управлінського апарату.
Етика державного службовця і юридична відповідальність — категорії нерозривні. Коли ним порушуються етичні правила, які втілені у правових нормах, і неетична поведінка стала відомою суспільству, це відразу викликало реакцію громадськості. Більшість службових осіб державного апарату не робить різниці між моральністю і владою або, точніше, моральністю та здійсненням владних повноважень. За їх уявленням останні завжди етичні. Це, на жаль, сталий принцип повсякденної поведінки державних службовців. Для багатьох з них моральність стала чимось другорядним або категорією, що заважає "ефективно" працювати. Характеристика "добрий організатор", "вмілий бізнесмен" виявляється часом важливішою, ніж оцінка "порядна людина". Подібними діями або бездіяльністю посадові особи держапарату формують аморальне середовище у суспільстві. Таким чином, державне і громадське життя значною мірою залежить від моральних цінностей, що утвердилися в суспільстві, від моральних відносин держави і громадянина, соціальної справедливості, нетерпимості до моральних відхилень особи і державних інституцій. Зрілість громадянського суспільства визначається ставленням до моральних цінностей усіх його структур. Процес відкритості державної діяльності іде важко, натрапляючи на жорсткий опір чиновництва, яке звикло діяти подалі від сторонніх людських очей, аби "не виникла небезпека підриву державної будівлі".
Без відкритості суспільства немає демократії. Всі ці проблеми особливо важливі для становлення демократії і правової держави у нашому суспільстві. Моральність — умова і рушійний чинник розвитку суспільства. Національне державне відродження і моральне виховання громадян — процеси, котрі повинні протікати паралельно. Будь-яке питання управлінської діяльності має етичний аспект, оскільки визначальним у соціальному управлінні є людський фактор. В цьому комплексі моральних відносин істотну роль відіграє така їх специфічна форма, як професійно-управлінська. Носіями цих моральних відносин с службовці апарату управління. Тому етика управлінської діяльності передбачає здійснення у відносинах між службовцями апарату, а також між ними і населенням сукупності моральних норм.
Важливою особливістю управлінської етики є її політична забарвленість і спрямованість, привілейоване становище осіб, які здійснюють цю діяльність. Саме оцінка держави, її політичної, економічної і соціальної орієнтації у свідомості громадян формується під впливом враження, яке в них складається від безпосереднього контакту з представниками державної адміністрації. Державний службовець має велику перевагу над прохачем, і це може можуть стати передумовою для зловживання владою. Тільки наявність у нього розвинутих професійно-етичних якостей може вберегти від зловмисних вчинків і тим самим вберегти не тільки свою честь і гідність, але й престиж держави.
В міру ускладнення організаційних проблем формування нового апарату державного управління зростає значення професійної етики як інструменту подолання морально-психологічних бар'єрів, що постають. На жаль, цим питанням ще мало приділяється уваги в теорії і практиці управління. Ще не досить ясно, в якій мірі етика управління становить самостійну галузь державного знання і в якій площині вона лежить стостовно правової матерії.
Мораль і право перебувають у тісній взаємодії. Етичні вимоги поведінки посадових осіб і громадян, піднесені до рангу закону, набирають форми державно-владного характеру, виконання яких є обов'язковим. Природно, не можна врегулювати з допомогою права увесь процес управлінської діяльності, всю розмаїтість відносин, що виникають усередині і поза органом управління. Моральний аспект службових відносин, який характеризує ставлення членів колективу до виконання свого суспільного обов'язку, міжособисті стосунки, ґрунтується на нормах моралі даного суспільства.
Необхідність правової регламентації сфер державного управління продиктована потребою фіксувати і заохочувати передові і найбільш суттєві риси в управлінській діяльності. Однак питома вага цієї регламентації більша у сфері організації праці, менша – стосовно професійної етики, хоча моральні стосунки теж не вільні від певної регламентації і виступають як упорядкований комунікативний зв'язок, який враховує правила службового етикету, звичаї і традиції. Управлінська праця піддягає чіткому правовому регулюванню, що аж ніяк не суперечить її творчій природі і залишає достатньо простору для вияву індивідуальних якостей службовця. Право є найважливішим елементом нормативної основи розвитку ініціативи і, з огляду на свою прогресивно-заохочувальну скерованість, активно впливає на етичний бік відносин у галузі державного управління.