Розподіл відповідальності при плануванні людських ресурсів

Управління кадрів	Керівник структурного підрозділу
- формулює цілі планування	- визначає потреби в персоналі для підрозділу
- бере участь в розробці стратегії організації - розробляє формати планів	- надає і обговорює інформацію щодо планування людських ресурсів з працівниками кадрових служб
- аналізує інформацію про потреби в персоналі	- слідкує за плануванням персоналу для врахування нових потреб
- реалізує плани управління персоналом після їх затвердження	- слідкує за реалізацією планів розвитку персоналу

У сфері зайнятості (добір, наймання і т.д. персоналу) до обов'язків лінійного керівника відноситься точне визначення якостей та кваліфікації працівника, необхідних для виконання ним специфічних обов'язків. Потім на передній план виходить служба управління персоналом, працівники якої займаються пошуками претендентів, проводять відбіркові співбесіди з ними і тестування. Кращі кандидати направляються до відповідних лінійних менеджерів, що у процесі конкурсного добору приймають рішення щодо прийому на роботу тих осіб, які за своїм потенціалом і кваліфікацією підходять для роботи на конкретних робочих місцях.

У сфері навчання працівник служби управління персоналом відповідає за проведення наукових досліджень з метою розробки планів, напрямків навчання і потреб у ньому; налагодження зовнішніх контактів; збір і аналіз відповідної інформації. Також до його обов'язків входить допомога керівнику організації в узгодженні навчальних програм з потребами організації; консультування з питань навчання підрозділів організації, що займаються розробкою нових ідей; визначення цілей, підготовка планів навчання, що ґрунтуються на останніх наукових досягненнях, а також забезпечення керівників підсумковими матеріалами щодо економічної ефективності системи навчання.

Обов'язком лінійного керівника є:

• виявлення і сприяння реалізації потреб у навчанні осіб, що працюють у підрозділі; проведення консультацій з спеціалістом з управління персоналом щодо навчання;

• залучення фахівців з навчання персоналу до розробки програм, розрахованих на різні категорії працівників персоналу;

• прийняття рішення щодо найбільш перспективних форм навчання.

Тема 5. Прийнятя управлінських рішень

1. Сутність та класифікація управлінських рішень

2. Процес розробки та прийняття управлінських рішень

3. Методи прийняття управлінських рішень

1) Сутність управлінських рішень

При процесному підході управління розглядається як серія неперервних взаємопов’язаних дій, які направлені на досягнення поставлених цілей за допомогою інших.

Основні управлінські функції:

• Планування

• Організація робіт

• Мотивація

• Контроль

Зв’язуючі процеси управління:

• Прийняття управлінських рішень

• Комунікація

Вироблення управлінського рішення – творча, вольова дія суб’єкта управління, яка полягає у виборі цілі, програми і способів діяльності з її досягнення або зміні цілі.

Управлінське рішення (УР) у широкому розумінні розглядається як акт реалізації влади з вибором способу дій у конкретній ситуації.

Кожне управлінське рішення зачіпає економічні, організаційні, соціальні, правові і технологічні інтереси організації

Економічна сутність УР проявляється у тому, що на розробку і реалізацію будь-якого УР необхідні певні фінансові, матеріальні і інші затрати. Кожне УР має реальну вартість.

КЛАСИФІКАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

За характером цілей	стратегічні, тактичні оперативні
За сферою дій	планові, організаційні, технологічні, прогнозуючі
За рівнями ієрархії систем управління	рівень великих систем; рівень підсистем; рівень окремих елементів системи
За характером організації розробки	одноособові, колегіальні, колективні
За причинами виникнення	ситуаційні; за приписом (розпорядженням) вищестоящих органів; програмні; ініціативні; епізодичні й періодичні
За вихідними методами розробки	графічні (сіткові моделі і методи, графіки, структурні схеми); математичні; евристичні (експертні оцінки, сценарії, ситуаційні моделі)
За організаційним оформленням	жорсткі (однозначно задають подальший шлях їх втілення); орієнтовні (визначають напрям розвитку систем); гнучкі (змінюються відповідно до умов функціонування і розвитку системи); нормативні (задають параметри протікання процесів у системі)
За характером завдань, що вирішуються	економічні організаційні технологічні технічні, екологічні та ін.