- •I. Вступ
- •II. Загальні зауваження до проекту Кодексу
- •1. Загальні засади та захист прав особи – Статті 7 – 20
- •2. Принципи примусового судового переслідування – Стаття 16 (1)
- •3. Інформування підозрюваного та звинувачуваного про їх права
- •4. Вилучення свідчень, отриманих у незаконний спосіб – Статті 309 та 113 (6);
- •5. Термін утримання під вартою – Статті 11 (3) та 166 (1) № 2
- •6. Зобов’язання поставити затриману особу перед суддею – Стаття 11 (3)
- •7. Затримання – Статті 162 – 184
- •8. “Заходи процесуального примусу”, “Слідчі дії”, та “Негласні
- •9. Взаємне розкриття – Статті 244 та 34 (2) № 8
- •10. Порушення кримінальної справи і попередній судовий розгляд – Статті 241 – 252
- •11. Роль судді під час судового розслідування
- •12. Порядок судового провадження – Статті 369 – 379
- •13. Заява про визнання вини і переговори про укладання угоди про признання вини – Статті 380 – 389
- •14. Суд присяжних
- •15. Кримінальне переслідування неповнолітніх, чий вік не передбачає кримінальної відповідальності – Статті 511 – 515
- •16. Кримінальне переслідування душевнохворих осіб – Статті 516 – 529
- •17. Статті, що повторюються
- •18. Статті, в яких йдеться про очевидне
- •III. Коментарі до окремих положень Проекту
- •1. Народні засідателі – Стаття 22 (4)
- •2. Незалежність прокурора – Стаття 28 (2)
- •3. Відмова відповідача від права на адвоката – Стаття 44
- •4. Права спеціаліста – Статті 62 (4) пункт 4; 70 (2) пункт 2
- •5. Тимчасове вилучення документів – Стаття 120 (1)
- •6. Тимчасове вилучення та арешт майна – Статті 135 – 138
- •7. Підстави для затримання та утримання особи – Стаття 158 (2)
- •8. Сторони, що ставлять запитання одна іншій у ході судового слідства – Стаття 318 (4)
- •9. Проголошення приговору – Стаття 344
- •IV. Заключні ремарки
6. Тимчасове вилучення та арешт майна – Статті 135 – 138
Стаття 136 (1) передбачає, що будь-яка особа, яка затримує іншу особу на законних підставах, при затриманні може тимчасово вилучати майно. Це положення тягне за собою проблеми, подібні до тих, про які йдеться у коментарях до Статті 120 (1). Згідно зі Статтею 136 (1) особа, що проводить затримання іншої особи, може випорожнити кишені затриманої особи та навіть тимчасово вилучити авто, що належить такій особі.
Без сумніву, тимчасове вилучення не повинно бути неспіврозмірним. Таким чином, повноваження здійснювати тимчасове вилучення у Статті 136 (1) повинні бути обмеженими до випадків, коли це необхідно у цілях затримання.
7. Підстави для затримання та утримання особи – Стаття 158 (2)
Стаття 158 (2) визначає повноваження “вповноваженої офіційної особи” утримувати затриману особу. Здається, що “вповноважена офіційна особа” у цьому контексті – це офіцер поліції. Згідно Статті 158 (2), офіцер поліції може утримувати затриману особу з однієї з наступних причин: щоб встановити (ідентифікувати) особу, запобігти продовженню скоєння злочину, здійсненню актів насильства або завданню шкоди здоров’ю, або якщо це необхідно у цілях розслідування злочину та збирання доказів. Виходить, що Стаття 158 (2) не дозволяє проводити затримання особи, якщо існує небезпека того, що така особа може втекти або переховуватися від слідства.
Такий висновок є тим більш дивним, оскільки досвід інших країн показує, що небезпека втечі є найбільш широко застосованою причиною для поліції при утриманні затриманої особи у слідчому ізоляторі. Кримінально-процесуальні кодекси інших країн, таким чином, вповноважують попереднє ув’язнення затриманої особи, якщо існує ймовірність її втечі. Також Стаття 162 (1) пункт 1 проекту українського Кодексу передбачає, що суддя, який веде судове слідство, може застосувати арешт у якості запобіжного заходу, якщо підозрюваний може переховуватися від слідства. Для того, щоб вирішити цю проблему, доцільно переглянути Статтю 158 (2).
8. Сторони, що ставлять запитання одна іншій у ході судового слідства – Стаття 318 (4)
Стаття 318 (4) передбачає, що у ході судового слухання сторони процесу “ставлять запитання одна іншій (важливо!) у порядку, визначеному головуючим суддею”. Залишається незрозумілим, що саме означає це положення. Згідно зі Статтею 318 (1) підсудний (відповідач) дає свідчення на початку слухання після того, як головуючий суддя надасть пояснення, у чому звинувачують підсудного. Стаття 318 (1) стверджує, що підсудного допитують як свідка. Це означає, що підсудного спершу допитує адвокат, а потім прокурор. Чи може бути змінена ця процедура та якою мірою згідно зі Статтею 318 (4) залишається незрозумілим.
Якщо сторони, згідно зі Статтею 318 (4), ставлять запитання одна іншій, виходить, що підсудний може ставити запитання прокурору. Це абсолютно абсурдна ідея!
9. Проголошення приговору – Стаття 344
Стаття 343 (1) передбачає, що рішення суду про визнання винним або невинним повинно оголошуватися публічно. У Статті 344, в якій йдеться про приговор, положення про проголошення вироку відсутнє. Таке положення повинно бути доданим до Статті 344.