Розділ
II.
Криміналістична
техніка
Тема: Ідентифікація людини за ознаками зовнішності
1. Поняття ідентифікації людини за ознаками зовнішності
2. Зовнішні ознаки людини та їх класифікація
3. Основи експертного ототожнення людини за ознаками зовнішності
§1. Поняття ідентифікації людини за ознаками зовнішності
Ознаки, які характеризують зовнішню будову людини, називаються ознаками зовнішності. У кожної людини зовнішній вигляд суто індивідуальний і має здатність відображатися в матеріальних слідах та пам'яті людини у вигляді уявних образів. Ознаки зовнішності складають основу криміналістичної ідентифікації під час вирішення ідентифікаційних та діагностичних завдань. Тому зовнішній вигляд людини здавна використовується під час упізнання та кримінальної реєстрації злочинців.
Останнім часом криміналістичне вчення про зовнішні ознаки людини і використання для ототожнення людини дістало назву криміналістична габітологія (лат. habitus - зовнішність, logos - вчення).
Габітологія - це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає зовнішні ознаки людини, їх матеріальні та ідеальні відображення, методи та засоби їх фіксації й використання для встановлення фактів, які відіграють значну роль у розкритті та розслідуванні злочинів.
За ознаками зовнішності ідентифікованою є особа, що розшукується (перевіряється). Це може бути підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений. Ідентифікуючими об'єктами виступають:
словесний опис зовнішності людини з використанням спеціальної термінології (наприклад, у криміналістичному обліку розшукуваної особи) чи в довільній формі (під час допиту потерпілого);
матеріальна фіксація зовнішнього вигляду людини на фотознімку або відеоплівці;
уявний образ зовнішнього вигляду, який зафіксований у пам'яті свідка, потерпілого, іншої особи; в цьому випадку ототожнення здійснюється шляхом пред'явлення для впізнання;
останки людини (труп, частини розчленованого трупа).
До видів криміналістичної ідентифікації людини за ознаками зовнішності відносяться:
ідентифікація людини шляхом пред'явлення длі впізнання;
ідентифікація людини шляхом безпосереднього зіставлення її зовнішності зі «словесним портретом»;
ідентифікація людини шляхом безпосереднього зіставлення зовнішності з фото- чи ізопортретом (комбінованим портретом);
ідентифікація людини шляхом зіставлення «словесного портрета» з фотозображенням;
відновлення обличчя загиблого за черепом (скульптурна реконструкція портрета);
експертне ототожнення людини за фотознімками.
Ідентифікація особи за ознаками зовнішності здійснюється:
за матеріальними відображеннями, тобто фотографіями, кіноплівками, відеограмами, голограмами, а також кістковими останками;
за ідеальними відображеннями (уявними образами), зафіксованими в процесуальних і непроцесуальних документах (кримінальних справах, особових справах, картках криміналістичних обліків, документах різного довідкового обліку, в яких зберігаються різні демографічні дані, а також відображені ознаки зовнішності);
за описом прикмет.
Ідентифікація особи за матеріальнофіксованим відображенням зустрічається рідко через ряд причин (відсутність підозрюваного, його фотографії тощо). Тому у практичній діяльності найчастіше ідентифікація особи здійснюється за такими методами як: опис; малювання; композиція з допомогою фотографій; композиіція з допомогою підсумовування малюнків. Це технічні прийоми матеріалізації слідів пам'яті.
Опис - це фіксація результатів вербального спілкування з джерелом інформації про ознаки образу людини, який зберігається в його пам'яті, для складання словесного портрета.
Слідчий пропонує суб'єкту добровільно розказати про ознаки й особливості людини, які він бачив і запам'ятав.
Малювання - це графічне відтворення суб'єктивного образу, який зберігається в пам'яті джерела. Малювання як засіб матеріалізації сліду пам'яті є тактичним прийомом, який використовується в слідчих діях для отримання інформації від людей. Малювання суб'єктивного образу може здійснюватися як безпосередньо джерелом, так і слідчим з його слів, а також спеціалістом.
Мальовані портрети називають суб'єктивними. Вони не тотожні, лише подібні до реального вигляду людини, що розшукується.
Композиція з допомогою фотографій полягає в тому, що в процесі допиту джерелу пред'являють серію звичайних фотографій і пропонують вибрати ті з них, на яких будь-яка з ознак зовнішності схожа на запам'ятовані ознаки. Слідчий або спеціаліст вирізує з фотографій вказані і відібрані ознаки зовнішності і наклеює їх на аркуші паперу. Таким чином складається портрет. Прогалини між ознаками ретушуються. Складений таким способом портрет дістав назву фоторобота.
Композиція за допомогою підсумовування малюнків - найефективніший спосіб відтворення і закріплення ідеальних відображень. Сутність складання суб'єктивного портрета полягає в тому, що джерело під час допиту вибирає з мальованих елементів зовнішності ті, які він запам'ятав як схожі, а спеціаліст конструює з них портрет.
Словесний портрет - це система опису зовнішності людини з використанням спеціальної термінології. Опис здійснюється з верху до низу, у двох положеннях обличчя особи (фас та правий профіль). Кожна ознака зовнішності характеризується розміром, формою, положенням відносно інших частин тіла.
Найсучаснішим засобом формування суб'єктивного портрета розшукуваної особи є використання комп'ютерної програми та засобів комп'ютерної графіки з метою побудови фотокомио- зиційних портретів зі слів очевидців. Таким способом виготовляється комп'ютерний фоторобот.