• 1783 – «під державу Російську були прийняті» Кримський та Таманський півострови і вся Кубань – ліквідація Кримського ханства (Кримське ханство проіснувало 1449-1783 рр., мало 47 ханів з яких тільки 10 померли своєю смертю, в Криму було 7 беїв, які відігравали важливу роль, Крим поділявся на 4 мілети: мусульманський, православний, іудейський, вірменський, більшість населення – вільне);

• 1791 - Ясський мирний договір між Росією та Туреччиною, за яким турки змирились з приєднанням до Росії Кримського ханства та віддавали фортецю Очаків та землі між Південним Бугом та Дністром;

• 1793 – Іі поділ Польщі: Київщинв, Східна Волинь, Поділля, Брацлавщина відійшли до Росії;

• 1795 – Ііі поділ Польщі: Росія отримала Західну Волинь.

Освіта

В місцевостях де не було шкіл вчителями були «мандрівні дяки», або «дяки-бакаляри».

З 1702 року Києво - Могилянка отримала статус «академії» (найбільшої слави зажила при ректорі Йоасафі Кроковському, який ще був і архімандритом К-П лаври, з 1707 року київським митрополитом, на 1709 рік там навчалось 2 тис. студентів; після «петровського погрому» К-М академію відродив київський митрополіт Рафаїл Заборовський – 1 тис. студентів;

- з другої половини 18 ст. академія поступово перетворюється на богословську семінарію (1798), з 1751 року заборонили викладати українською мовою, а з 1783 року в ній навчають російською мовою, з 1786 року «академію» позбавили власності – матеріальної бази і вона не може існувати далі;

в 1817 році К-М богословську семінарію (1798 – 1817) було закрито (за період 1632 -1817 в її стінах отримали освіту понад 25 тис. студентів), протягом 18 ст. за її програмою з»являлись колегіуми, що давали середню освіту (священик, вчитель):

- 1689 рік – Новгород-Сіверський колегіум;

- 1726 рік – Харківський колегіум;

- 1738 рік – Переяславський колегіум.

Наприкінці 18 ст. освіта в українських землях перебувала під впливом «русифікації» та ідей просвітництва і європейського раціоналізму на тлі навернення козацької старшини до шляхетського життя.

У 1765 році генеральна військова канцелярія зобов»язала полкові адміністрації навчати за державний кошт козацьких дітей в усіх полках. В Глухові існувала школа де навчали артилерійській справі.

У 1786 році було створено 5 головних чотирикласних (для шляхти) і 10 двокласних (для міщан) народних училищ.

У 1774 році австрійцями на західноукраїнських землях було запроваджено обов»язкову початкову освіту на рідній мові, але середню освіту в гімназіях отримували на німецькій мові.

У 1787 (1784) році вже в межах Австрії Львівський університет відновив свою діяльність, в його межах працював «Руський інститут», у Львові ж було засновано медичний колегіум;

Вчительська семінарія в Мукачеві та Чернівецька академічна гімназія;

На Закарпатті А. Бачинський єпископ 1772-1802 рр. в Мукачеві започаткував процес «українського відродження».

Друкарні та видавництва

З 1651 по 1720 рр. в Україні було 12 друкарень (за часи «хмельниччини» 3), у шести містах, вісім друкарень знаходилось у Львові. Загальноукраїнське значення мали дві друкарні: - Новгород-Сіверська 1674 (1679 року була переведена до Чернігова);

- Києво-Печерська (Київська).

В 1720 році цим двом друкарням росіяни заборонили видавати нові видання – тільки передруки. Тому заснування в 1732 році друкарні в Унівському василіанському монастирі та в 1733 році василіанської друкарні в Почаєві, було справжнім порятунком для освічених українців.

1764 – у Єлизаветграді перша друкарня з цивільним шрифтом.

Література

Поети:

- Іван Величковський «Зегар з полузегарком»(1690) та «Млеко од вівці пастору нележноє» (1691) – зразки кур»йозної поезії (в основі акровірш – у якому перші літери кожного рядка утворюють слово або речення, хроновірш – підпорядкований певному числу, вірші - «раки» - читались однаково зліва направо і навпаки, вірші – «ехо» - вишукане повторення думки твору, вірші у вигляді геометричних фігур – «фігурна поезія»);

- Климентій Зиновіїв - збірник 400 поезій в рукописному варіанті початку 18 ст. про життя простих людей, назбирав 1500 прислів»їв та приказок.

Проза

- Василь Григорович-Барський «Подорож» (паломницька література в вигляді подорожніх записів);

- С. Дівович «Разговор Великоросії з Малоросією»;

Богословська література

Лазар Баранович (єпископ Чернігова) - трактат «Нова віра старої віри»(1676) відповідь єзуїтам про «застарілість православ»я»;

Іоаникій Галятовський (ректор К-М колегіуму) – збірки проповідей «Лебідь»(1679), «Фундамента»(1683), «Ключ розуміння»(1659);

Агіографічна проза – про життя святих:

«Києво-Печерський патерик» (1661);

Данило Туптало (канонізований православною церквою, як Димітрій Ростовський) – «Книга житія святих».

Літописи та історична література

- Феодосій Сафонович (ігумен Михайлівського Золотоверхого монастиря) – «Хроніка з літописів стародавніх» - історія «панства Руського» з княжої доби до 1673 року;

- П. Кохановський (ймовірне авторство) «Синопсис» - коротка історія вперше надрукована у 1674р. і 30 разів перевидавалась;

- Р. Ракушка-Романовський (ймовірне авторство) «Літопис Самовидця» - події 1648 – 1702 рр.;

- «Літопис гадяцького полковника Григорія Граб»янки» - від найдавніших часів до 1709 року;

- 4 томи твору Самійла Величка – події другої половини 17ст. – початку 18 ст. – по-справжньому козацький літопис;

- І. Гізель «Правдива віра»;

- Й. Галятовський «Ключ до разуменія»;

- В. Рубан «Краткая летопись Малой Росии с 1506 по 1770 рр.»;

- О. Рігельман «Летописное повествование о Малой Росии»;

- П. Симоновський «Краткое описание о козацком малоросийском народе»;

- щоденники М. Ханенка і Я. Марковича;

- Раммаль-Ходжи і Магомет-Різа – татарські історики

Нові твори

В другій половині 18 ст. занепадають попередні напрями в літературі і утверджуються світські твори, споріднені з фольклором, сатирично-гумористичні вірші, пройняті критикою середньовіччя та соціальних верств:

- «Пекельний Марко» невідомого автора у бурлескно-травестійному жанрі – віршоване релігійне оповідання-переробка релігійної легенди на життя бідняка 18 ст., 1798 рік Котляревський по цьому зразку напише «Енеїду»;

- «Сатирична коляда» (1764) – невідомий автор викриває тих хто маючи владу «кожний день ходить п»яним від людської крові»;

- «Ярмарок», «Замисел на попа» Івана Некрашевича – висока поезія з бурлеском, «епістолії» та філософські питання разом з комізмом;

- «Плач київських монахів» анонім;

- «Сад божественних пісень» (30 творів), збірка «Харківські байки» (30 байок), два десятка поезій ( «Свобода» присвячена Б. Хмельницькому) та поетичних перекладів – Григорій Сковорода (с. Чорнухи на Полтавщині, учень К-М. академії), шукач щастя в «сродній справі» - філософ;

- Данило-Давид Нащинський (син козака з Полтавщини) – проти аристотелівської філософії за вивчення метафізики, запропонував ввести для навчання в К-М академії підручник раціоналіста Баумайстера «Елементи філософії раціоналізму», був підтриманий митрополитом Тимофієм Щербацьким. Нащинський викладав філософію по Вінклеру у 1753-1755 рр.;

- Симон Тодорський (син київського козака) – притримувався у філософських поглядах пієтизму – морально-етичні норми на базі містики за моральне удосконалення людини. Був вчителем Петра ІІІ;

- Іван Хмельницький (всі думали, що родич) – займався онтологією свого часу проаналізувавши пієтизм, раціоналізм, картезіанство, працював над проблемою вдосконалення управління державою, обласканий Катериною ІІ, відомий чисельними перекладами з німецької, зокрема, праці Яна Амоса Коменського;

- Абдул –Азіз-Ефенді - татарський філософ.

Живопис

Наприкінці 17 ст. та протягом всього 18 ст. – дуже популярним стилем мистецтва стала гравюра, тільки в одному Києві працювало 20 відомих граверів, найзнаменитіші з них Олександр та Леонтій Тарасевичі та Іван Щирський. Свої граверські школи були У Львові, Новгород-Сіверському та Чернігові.

В другій половині мистецтво гравюри занепадає, останні відомі гравери Іван Филипович (Львів) , Йосип та Адам Гочемські (Почаївська друкарня), Г. Левицький та О. Козачковський;

Іконопис

- Іван Руткович – образи іконостасів в селах Галичини та іконостасу церкви Різдва Христового у м. Жовкві (мотиви декору та гравюр на тему народного побуту);

- Йов Кондзелевич – ікони та іконостас для Манявського скиту (увага на внутрішньому світі людини);

- Малярська школа К-П лаври де працювало багато італійців – основний сюжет образ Богородиці Покрови, популярні зображення ктиторів (меценатів) в нижньому полі ікони, а в вівтарній частині Успенського собору К-П лаври зображено 85 історичних осіб;

• Світські портрети полкової старшини, гетьманів та їх родин, а ті хто не хотів бачити себе замовляли «Козака Мамая».

• Алімпій Голик – рисувальник лаврської малярні;

• Володимир Боровиковський – портретний жанр: «Куракін», «Лопухіна», «Арсеньєва», «Святий Володимир Великий», «Богоявлення», «Вознесіння»;

• Є. Білявський – польський художник;

• Дмитро Левицький – портретний жанр: «Катерина ІІ», «Дідро», «Наришкіна», «Купець Борисов», «Долгорукова», «Демидов», «Велика княгиня Олександра Павлівна»;

• А. Венеціанов – жанрові сюжети «На ниві весна», «На жнивах. Літо»;

• А. Лосенко – історичне малярство;

• О. Антропов, Г. Левицький-Нос – розписи Андріївської церкви:

• Л. Долинський – народні сюжети.

Музика

- В Братському монастирі Києва Лазар Баранович в другій половині 17 ст. організував музично-хорову школу де навчали багатоголосному (партесному) співу;

- 1729 – у Глухові перший спеціалізований музичний заклад – «школа співу та інструментальної музики» (навчали церковного співу, гри на скрипці, бандурі, гуслях);

- музичний епос – думи та історичні пісні «Про Хмельницького і Барабаша», «Про Корсунську перемогу» та інші, виконувались музичними цехами, що формувались у містах з скрипалів, цимбалістів, дудників – «Троїсті музики»;

- полкова музика – кобзарі, довбиші, литавристи, сурмачі, трубачі, скрипалі, цимбалісти;

- Андрій Рачинський в 1753 році новий стиль церковної музики (на противагу «Граматиці музикальній» М. Дилецького 1675 року), капельмейстер Розумовського;

- Максим Березовський - композитор церковної музики, автор першої української опери «Демофонт»;

- Дмитро Бортнянський – новий класичний стиль церковної музики, керівник хорової капели, автор 40 хорових концертів, опер «Креонт»,, «Квінт Фабій». «Сокіл», «Алкід»;

- Артем Ведель – народні джерела до рівня класики, автор 20 хорових концертів – «Доколе, господи забудиши мя», «На реках Вавілонських», двох літургій.

Театр

Продовжує розвиватись шкільний театр де ставились драми про житія святих («Про Олексія, чоловіка Божого» перша відома 1674 р.) на тему людської справедливості – «Царство натури людської» (1698), також бурсаки розігрували інтермедії, канти та пісні, балагани – працювали на ярмарках, зразок лялькового театру представлено - вертепом. Перша історична драма Феофана Прокоповича «Володимир» (1705). Першими драматургами були М. Довгалевський та Ф. Прокопович;